Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.10.2026 р. № 6131/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

    Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації Адвокатського бюро) щодо окремих питань із визначення доходу Адвокатським бюро – платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Адвокатське бюро повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи. У межах фактично здійснюваної та запланованої господарської діяльності планує використовувати власну цифрову правову платформу для організації взаємодії між клієнтами, адвокатським бюро, адвокатами, а також іншими залученими до виконання окремих завдань фахівцями – експертами, оцінювачами, перекладачами та іншими особами, послуги яких можуть бути необхідними для виконання відповідних договорів. При цьому, залежно від конкретної договірної конструкції Адвокатське бюро може виступати як сторона договору про надання правничої допомоги, а також як повірений, комісіонер або агент за окремим цивільно-правовим договором.

З метою належного визначення об’єкта оподаткування єдиним податком Адвокатське бюро планує застосовувати договірні моделі, за яких:

клієнт перераховує 100% передбаченої договором суми на поточний рахунок Адвокатського бюро;

Адвокатське бюро відповідно до умов відповідного договору перераховує визначену частину отриманих коштів адвокату або іншому залученому виконавцю;

частина коштів залишається в Адвокатському бюро як передбачена відповідним договором винагорода Адвокатському бюро;

розмір винагороди Адвокатському бюро та порядок розрахунків визначаються відповідним договором;

кошти, що підлягають подальшому перерахуванню іншій особі відповідно до умов договору доручення, комісії або агентського договору не є винагородою Адвокатського бюро.

Адвокатське бюро, посилаючись на опис договірних моделей здійснення операцій та норм податкового законодавства, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи включається до доходу Адвокатського бюро – платника єдиного податку третьої групи – вся сума коштів, що надійшла від клієнта на поточний рахунок Адвокатського бюро за договором доручення, якщо відповідно до умов такого договору частина отриманих коштів підлягає подальшому перерахуванню адвокату, а доходом Адвокатського бюро є визначена договором винагорода за виконання доручення?

2. Чи застосовується положення пункту 292.4 статті 292 Кодексу у випадку, коли між адвокатом та Адвокатським бюро укладено договір доручення, за яким Адвокатське бюро уповноважене прийняти від клієнта кошти, здійснити необхідні розрахунки та перерахувати адвокату суму, належну йому відповідно до договору?

3. Чи застосовується пункт 292.4 статті 292 Кодексу у випадку, коли клієнт та адвокат мають окремий договір про надання правничої допомоги, а клієнт додаткового укладає з Адвокатським бюро договір доручення виключно або переважно щодо приймання платежу та проведення розрахунків з адвокатом?

4. Чи включається до доходу Адвокатського бюро лише сума його винагороди за договором доручення у випадку, коли Адвокатське бюро отримує від клієнта 100 % коштів та відповідно до його умов перераховує частини коштів декільком адвокатам, залученим до виконання відповідного доручення?

5. Як визначається дохід Адвокатського бюро для цілей єдиного податку у випадку, коли за одним договором Адвокатське бюро отримує від клієнта 100 % коштів та відповідно до його умов перераховує частини коштів декільком адвокатам, залученим для виконання відповідного доручення?

6. Як визначається дохід Адвокатського бюро у випадку, коли для виконання доручення клієнта Адвокатське бюро здійснює розрахунки не лише з адвокатом , а й з іншим виконавцем експертом, оцінювачем, перекладачем або іншим спеціалістом, а договором окремо визначено суму, що належить кожному виконавцю, та винагороду Адвокатському бюро?

7. Чи може для цілей застосування пункту 292.4 статті 292 Кодексу визначитися доходом Адвокатського бюро лише його винагорода, якщо Адвокатське бюро отримує кошти від клієнта для подальшого виконання доручення адвоката та перерахування частини таких коштів іншому виконавцю, а відповідна сума не є винагородою Адвокатського бюро?

8. Чи застосовується пункт 292.4 статті 292 Кодексу до тієї частини змішаного договору, яка містить чітко визначені та самостійно ідентифіковані елементи договору доручення, комісії або агентського договору, якщо договором окремо визначено суму коштів, що підлягає перерахуванню третім особам, та окремо визначено винагороду Адвокатського бюро?

9. Чи визначається відповідно до пункту 292.4 статті 292 Кодексу доходом Адвокатського бюро сума комісійної винагороди у випадку укладення договору комісії за яким Адвокатське бюро за дорученням та за рахунок клієнта вчиняє визначені договором правочини, отримує від клієнта кошти для їх виконання та здійснює подальші розрахунки відповідними виконавцями?

10. Чи визначається відповідно до пункту 292.4 статті 292 Кодексу доходом Адвокатського бюро сума агентської винагороди у випадку укладення агентського договору, за яким Адвокатське бюро здійснює визначені договором юридичні та/або фактичні дії в інтересах та за рахунок клієнта, отримує від клієнта кошти для виконання таких дій та здійснює подальші розрахунки з відповідними виконавцями?

11. Як визначається дохід Адвокатського бюро для цілей єдиного податку у випадку укладення тристороннього договору між клієнтом, Адвокатським бюро та адвокатом, якщо в такому договорі окремо визначено вартість правничої допомоги адвоката, винагороду Адвокатського бюро та порядок перерахування відповідних сум, при цьому 100 % коштів спочатку надходить на рахунок Адвокатського бюро?

12. Як визначається дохід Адвокатського бюро у випадку укладення тристороннього або багатостороннього договору за участю Адвокатського бюро, адвоката та інших виконавців якщо договором окремо визначено суми, що підлягають перерахуванню кожному виконавцю, та окремо визначено винагороду Адвокатського бюро, а вся оплата від клієнта спочатку надходить на рахунок Адвокатського бюро?

13. Чи змінює сам факт надходження 100 % коштів від клієнта на поточний рахунок Адвокатського бюро порядок визначення доходу Адвокатським бюро відповідно до пункту 292.4 статті 292 Кодексу, якщо відповідно до договору Адвокатське бюро діє як повірений , комісіонер або агент, а частина отриманих коштів підлягає подальшому перерахуванню іншій особі та не є винагородою Адвокатського бюро?

14. Які первинні документи та документи бухгалтерського обліку мають підтверджувати для цілей застосування пункту 292.4 статті 292 Кодексу, що частина коштів, отриманих Адвокатським бюро від клієнта підлягає подальшому перерахуванню адвокату або іншому виконавцю відповідно до договору доручення, комісії чи агентського договору та не є винагородою Адвокатського бюро?

15. Чи є для цілей визначення доходу Адвокатського бюро відповідно до пункту 292.4 статті 292 Кодексу кошти, отримані Адвокатським бюро від клієнта для подальшого перерахування адвокату, експерту, оцінювачу, перекладачу або іншому виконавцю відповідно до договору доручення, комісії чи агентського договору, доходом Адвокатського бюро лише в частині визначеної договором винагороди Адвокатського бюро, за умови документального підтвердження відповідного цільового призначення коштів та їх подальшого перерахування?

Щодо першого – тринадцятого питання, п’ятнадцятого питання.

Оскільки, Адвокатським бюро не надано інформації, достатньої для однозначної ідентифікації суті операції, описаної у зверненні, відсутні договори з клієнтом по зазначеній операції, тому відповідь надається на загальних підставах.

Адвокатська діяльність регулюється Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 5076).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 5076 адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом № 5076.

Адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 5076).

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4 Закону № 5076).

Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив (частина перша статті 14 Закону № 5076).

Відповідно до частини шостої статті 14 Закону № 5076 адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов’язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Правове регулювання господарських відносини, зокрема, укладання посередницьких договорів, зокрема доручення, комісії регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ).

Комерційне представництво визначено статтею 243 ЦКУ.

Відповідно до частини першої-третьої статті 243 ЦКУ комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом.

Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (частина перша статті 1000 ЦКУ).

Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги (стаття 1002 ЦКУ).

Відповідно до частини першої статті 1003 ЦКУ у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (частина перша статті 1011 ЦКУ).

Частиною першою статті 1012 ЦКУ визначено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

При цьому, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (частина третя статті 1012 ЦКУ).

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (частина перша статті 1013 ЦКУ).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно статті 291 Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених підпунктом 297.1 статті 297 Кодексу.

Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу платниками єдиного податку третьої групи можуть бути юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Порядок визначення доходів та їх склад, зокрема, для юридичних осіб – платників єдиного податку третьої групи визначено статтею 292 Кодексу.

Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

Пунктом 292.6 статті 292 Кодексу датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених Кодексом.

У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (пункт 292.4 статті 292 Кодексу).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (підпункт 44.1 статті 44 Кодексу).

Юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу (абзац п’ятий пункту 296.1 статті 296 Кодексу).

Згідно пункту 292.13. статті 292 дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (зі змінами та доповненнями) (далі – П (С) БО 15).

Відповідно до пункту 6.2 П(С)БО 15, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, як «сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо».

Бухгалтерський облік посередницьких операцій ведеться з урахуванням П(С)БО 15 «Дохід» та П(С)БО 16 «Витрати».

Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування (пункт 292.14 статті 292 Кодексу).

Відповідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Пунктом 291.5 статті 291 Кодексу визначені види діяльності, за умови здійснення яких юридичні особи не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи.

Враховуючи зазначене, та з урахуванням Закону № 5076, оскільки адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом та договір про надання правничою допомоги укладається безпосередньої між клієнтом та адвокатським бюро, тому у разі надання правової допомоги Адвокатським бюро - юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи клієнту відповідно до договору про надання правничої допомоги, до складу доходу Адвокатського бюро включається вся сума коштів, що надійшла від клієнта за договором про надання правової допомоги.

Якщо з урахуванням норм Закону № 5076 у межах договору про надання правничої допомоги клієнту Адвокатське бюро буде залучати іншого адвоката для надання клієнту правничої допомоги, такі правовідносини між Адвокатським бюро та клієнтом будуть відповідати вимогам посередницького договору відповідно до Цивільного кодексу України, доходом для цілей оподаткування єдиним податком третьої групи будуть вважатися суми коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок Бюро у вигляді винагороди в рамках такого договору. В той час як кошти, що надійшли йому під звіт на виконання умов такого договору до доходу Адвокатського бюро - платника єдиного податку третьої групи не включаються.

Водночас наголошуємо, що посередницькі договори передбачають формування звіту про виконання відповідного договору та після підписання відповідного звіту комітент (поручитель) виплачує винагороду комісіонеру (повіреному).

Самостійне утримання повіреним (комісіонером) юридичною особою - платником єдиного податку належної йому винагороди за надані послуги, виконані роботи за договором доручення може розцінюватися як взаємозалік зустрічних грошових зобов’язань та підпадати під поняття негрошової форми розрахунків, що є порушенням вимог перебування на спрощеній системі оподаткування відповідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу.

У разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 Кодексу, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (підпункт 4 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу).

Поряд з цим, з урахуванням інформації зазначеної у зверненні, якщо Адвокатське бюро буде використовувати власну цифрову правову платформу для організації взаємодії між клієнтами, адвокатським бюро, адвокатами, а також іншими залученими фахівцями (експертами, оцінювачами, перекладачами та іншими особами), організації та приймання платежу, проведення розрахунків з адвокатами та іншими фахівцями та відповідно до Закону № 5076 зазначена діяльність не буде належати до адвокатської діяльності, то здійснення даної діяльності може розглядатися як діяльність у сфері посередництва, а при наданні фінансових послуг, як фінансове посередництво при здійсненні якого суб’єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи (підпункт 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Кодексу).

У разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (підпункт 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу).

Крім цього зазначаємо, що згідно з підпунктом 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Будь-яка господарська операція, що спрямована на отримання доходу і проводиться суб’єктом господарювання самостійно або через свої відокремлені підрозділи відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, є господарською діяльністю.

В межах надання індивідуальної податкової консультації контролюючий орган

не здійснює оцінку щодо кожної зазначеної договірної моделі правовідносин у зверненні щодо належного визначення об’єкта оподаткування єдиним податком (така оцінка здійснюється під час проведення контрольно-перевірочних заходів).

Щодо чотирнадцятого питання.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або  податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац третій пункту 44.2 статті 44 Кодексу).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 996-XIV).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом № 996-XIV.

Відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, зі змінами та доповненнями.

Враховуючи зазначене, питання з визначення первинних документів та документів бухгалтерського обліку для обрахунку об’єкта оподаткування юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії або за агентським договорами належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).