Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.10.2026 р. № 6192/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

    Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення ( ), щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні фізична особа – підприємець повідомила, що є платником єдиного податку другої групи (не є платником податку на додану вартість) та у межах здійснення господарської діяльності планує здійснювати реалізацію належних їй товарів із залученням інших суб’єктів господарювання на підставі договорів комісії.

Відповідно до умов таких договорів фізична особа – підприємець виступатиме комітентом та передаватиме комісіонеру товари для їх подальшої реалізації третім особам. Комісіонер від свого імені, але за рахунок комітента здійснюватиме реалізацію переданого йому товару покупцям та отримуватиме від покупців грошові кошти в оплату вартості реалізованого товару.

За надання послуг за договором комісії комісіонеру належатиме комісійна винагорода, розмір та порядок визначення якої встановлюватимуться відповідним договором комісії.

Сторони передбачають такий порядок розрахунків: після реалізації товару та отримання від покупців грошових коштів комісіонер утримує із загальної суми отриманих коштів належну йому відповідно до договору комісійну винагороду, а залишок грошових коштів перераховує фізичній особі – підприємцю як комітенту.

Таким чином, кошти за реалізований товар надходять від покупців комісіонеру в повному обсязі, однак на банківський рахунок фізичної особи – підприємця перераховується сума, зменшена на розмір комісійної винагороди.

Окремого перерахування комітентом грошових коштів на користь комісіонера в рахунок сплати комісійної винагороди за такої моделі розрахунків не здійснюється.

Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи відповідає вимогам п. 291.6 ст. 291 Кодексу описаний порядок розрахунків, за якого комісіонер із грошових коштів, отриманих від покупців за реалізований за договором комісії товар, самостійно утримує належну йому комісійну винагороду та перераховує фізичній особі – підприємцю як комітенту залишок отриманих грошових коштів?

2. Чи є утримання комісіонером належної йому комісійної винагороди негрошовою формою розрахунків у розумінні п. 291.6 ст. 291 Кодексу?

3. Яка сума за описаних обставин включається до доходу фізичної особи – підприємця як платника єдиного податку?

4. Яка дата за описаних обставин є датою отримання фізичною особою – підприємцем доходу для цілей ст. 292 Кодексу?

5. Чи є звіт комісіонера, який відповідає вимогам первинного документу (зокрема, але не виключно: відомості про реалізовані товари, їх вартість, суми отриманих від покупців коштів та розмір утриманої комісійної винагороди), належним документом для підтвердження суми доходу фізичної особи – підприємця для цілей податкового обліку, якщо фактично на її банківський рахунок надходить сума, менша від повної вартості реалізованого товару?

Особливості укладання договору комісії визначено главою 69 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

При цьому, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ст. 1012 ЦКУ).

Частиною першою ст. 1013 ЦКУ передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Крім того, згідно з частиною першою ст. 1022 ЦКУ після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Водночас, нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому, у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 Кодексу).

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (п. 291.6 ст. 291 Кодексу).

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Одночасно слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 № 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Проте зміни, запроваджені з 01.01.2021 щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо), в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо) чи через електронний кабінет) не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – податкова декларація) на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

Щодо першого, другого питання

За договором комісії клієнт за придбаний товар розраховується з фізичною особою – підприємцем (комісіонером), який зобов’язаний перерахувати усі отримані кошти суб’єкту господарювання (комітенту), та отримати винагороду за проданий товар як комісіонер виключно від вказаного суб’єкта господарювання (комітента).

Самостійне утримання комісіонером належної йому винагороди з отриманих від покупців коштів не підпадає під поняття негрошової форми розрахунків або бартерної (товарообмінної операції).

Водночас зауважуємо, якщо на підставі зазначеного договору відбувається погашення заборгованості між комісіонером та комітентом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі складеного документу (акту, заяви тощо), то такі розрахунки відносяться до негрошових і це позбавляє права фізичну особу – підприємця застосовувати спрощену систему оподаткування.

При цьому, у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у п. 291.6 ст. 291 Кодексу, платники єдиного податку зобов’язані до отриманого таким шляхом доходу застосувати ставку єдиного податку 15 відсотків (п.п. 3 п. 293.4 ст. 293 Кодексу) та перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 4 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Щодо третього – п’ятого питань

Доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку (комітента) є уся сума коштів, отримана за договором комісії (тобто з урахуванням суми винагороди, яка самостійно утримана фізичною особою – підприємцем (комісіонером)), на підставі первинних документів, зокрема, але не виключно звіт комісіонера, платіжна інструкція тощо, у періоді їх фактичного зарахування на рахунок, відкритий у надавачів платіжних послуг для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.