Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.10.2026 р. № 6193/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

   Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення ( ), щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник у зверненні зазначає, що є фізичною особою - власником нежитлової будівлі, яка використовується у господарській діяльності як виробничий цех корпусних меблів.

Дана будівля не здається в оренду, лізинг або позичку. Платник здійснює господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування (3 група єдиного податку), основний КВЕД - 32.40, який відповідно до КВЕД ДК 009:2010 належить до секції С «Переробна промисловість». Податковим органом щодо зазначеної будівлі нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з фізичних осіб.

Враховуючи вищенаведене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нежитлова будівля - виробничий цех корпусних меблів, яка належить фізичній особі, використовується у господарській діяльності за своїм функціональним призначенням, не передана в оренду, лізинг або позичку, якщо основний вид діяльності власника за КВЕД ДК 009:2010 належить до секції С «Переробна промисловість»?

2. Чи підпадає зазначена будівля під дію п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу як будівля промисловості класу 125 «Промислові та складські будівлі» НК 018:2023 та, відповідно, чи не є вона об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки?

3. Чи має значення для застосування п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу той факт, що власником зазначеної будівлі є фізична особа, яка здійснює господарську діяльність?

4. Чи є достатньою умовою для застосування зазначеної норми Кодексу фактичне використання будівлі як виробничого цеху та належність основного виду господарської діяльності власника до секції С КВЕД ДК 009:2010 за умови підтвердження відповідного класу будівлі документами технічної інвентаризації?

5. У разі якщо контролюючий орган вважає, що зазначена будівля не підпадає під дію п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу, прошу зазначити конкретні правові підстави такого висновку, а також зазначити, до якого саме класу НК 018:2023 контролюючий орган відносить зазначену будівлю?

Відносини власності та порядок реалізації права власності визначають Конституція України та Цивільний кодекс України (далі – ЦКУ).

Суб’єктами права власності за ЦКУ є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 ЦКУ, тобто, фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права (ст. ст. 2 та 318 ЦКУ).

Водночас серед цього переліку відсутній такий суб’єкт права власності, як фізична особа – підприємець.

Крім того, Конституція України та ЦКУ закріпили право приватної власності (ст. 41 Конституції України та ст. 325 ЦКУ). Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Таким чином, суб’єктом права власності законодавством визначаються фізичні особи (громадяни), які можуть бути власниками будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичних осіб, і водночас, не виокремлюється такий суб’єкт права власності як фізична особа – підприємець.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (частина перша ст. 320 ЦКУ).

Отже, не залежно від того, який статус у подальшому фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої діяльності, у т. ч. і підприємницької, суб’єктом права власності виступає саме фізична особа (громадянин), а не фізична особа – підприємець.

 

Щодо першого – п’ятого питань

Порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 Кодексу.

Відповідно до п. 266.1 ст. 266 Кодексу платниками податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є, фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).

Водночас п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу визначено перелік об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об’єктом оподаткування.

Так, відповідно до п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Національний класифікатор НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» (далі – НК 018:2023), який призначений для застосування органами державної влади та місцевого самоврядування, а також іншими користувачами, затверджено наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573.

Об’єктами класифікації НК 018:2023 є окремі споруди, що в такій класифікації поділяються на два розділи «Будівлі» та «Інженерні споруди».

Поділ на класифікаційні одиниці в межах розділів виконується перш за все відповідно до технічних характеристик споруди, які обумовлюються призначенням споруди. Будівлі класифікуються переважно за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.

Надання роз’яснень щодо положень НК 018:2023 та його ведення забезпечує Міністерство розвитку громад та територій України.

Враховуючи зазначене, об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі промисловості, віднесені до класу «Будівлі промислові та склади» (код 125) НК 018:2023, що належать на праві власності та використовуються за призначенням у господарській діяльності фізичними особами – підприємцями, основна діяльність яких класифікується у секціях B – F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з вимогами п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу.

Тобто, для права застосування до об'єктів нерухомості норм, передбачених п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу, платник податків має відповідати певним умовам:

основний вид діяльності суб’єкта господарювання має класифікуватися у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010;

будівлі мають бути віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора, використовуватися за призначенням, визначеним Класифікатором за кодом 125, та не здаватися в оренду, лізинг, позичку.

Водночас слід зазначити, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних, зокрема, щодо об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку та права на користування пільгою із сплати податку (п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Кодексу).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію