Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.10.2026 р. № 6200/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

 

    Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення про надання індивідуальної податкової консультації з питань легалізації довідки (сертифіката), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом Федеративної Республіки Німеччина та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ та підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, протягом 2025 року платник податків здійснював господарські операції з контрагентом-нерезидентом, зареєстрованим у Федеративній Республіці Німеччина (далі – нерезидент). На підставі виставлених нерезидентом рахунків-фактур (інвойсів) платник податків здійснював виплати на користь нерезидента.

На підтвердження статусу податкового резидентства нерезидента платнику податків надано оригінал довідки (сертифіката) за формою 034450, виданої 01.09.2025 податковим органом Федеративної Республіки Німеччина (Finanzamt Bonn-Außenstadt), яка містить підпис відповідальної особи та офіційну печатку німецького податкового органу.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи має право платник податків як податковий агент застосовувати положення міжнародного договору України з Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування щодо звільнення від оподаткування доходів нерезидента або застосування до них пониженої ставки податку на підставі наданої нерезидентом довідки (сертифіката) про податкове резидентство за формою 034450 без проставлення апостиля?

2. Чи є чинною на сьогодні домовленість між Міністерством фінансів України та Федеральним міністерством фінансів Федеративної Республіки Німеччина від 1998 року щодо прийняття довідок (сертифікатів) про податкове резидентство за формою 034450 без обов’язкового проставлення апостиля для цілей статті 103 розділу II Кодексу?

 

Щодо питань 1 – 2

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено статтею 103 розділу II Кодексу.

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 розділу II Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 статті 103 розділу II Кодексу передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103 розділу II Кодексу.

Податкові вигоди у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбачені міжнародним договором, не надаються стосовно відповідного виду доходу або прибутку, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку. Ця норма не застосовується, якщо буде встановлено, що отримання таких переваг відповідає об’єкту та цілям міжнародного договору України. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені цим пунктом, застосовуються відповідні правила міжнародного договору.

Згідно з пунктом 103.4 статті 103 розділу II Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

У пункті 103.5 статті 103 розділу II Кодексу визначено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.2 статті 3 розділу І Кодексу встановлено, що якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (зі змінами) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей Гаазької Конвенції офіційними документами вважаються:

1) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;

2) адміністративні документи;

3) нотаріальні акти;

4) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до статті 2 Гаазької Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

У частині першій статті 3 Гаазької Конвенції встановлено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 цієї Конвенції апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

У частині другій статті 3 Гаазької Конвенції визначено, що дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують цю формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Федеративна Республіка Німеччина є учасницею Гаазької Конвенції.

Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно ратифікована Законом України № 449/95-ВР від 22 листопада 1995 року та набула чинності 4 жовтня 1996 року (далі – Угода).

У контексті Угоди компетентними органами стосовно України є Міністерство фінансів України або його повноважний представник, а стосовно Федеративної Республіки Німеччина – Федеральне міністерство фінансів (підпункт «h» пункту 1 статті 3 Угоди).

Угода регулює податкові аспекти, але не містить положень щодо спрощення процедури легалізації документів.

Водночас на звернення ДПС України щодо застосування вимог пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу в частині належного оформлення документа, який підтверджує, що нерезидент є резидентом Федеративної Республіки Німеччина, Міністерство фінансів України повідомило про таке.

За результатами домовленості між Федеральним міністерством фінансів Федеративної Республіки Німеччина та Міністерством фінансів України як компетентними органами відповідно до пункту 4 статті 25 Угоди було погоджено, що довідка, яка підтверджує статус резидента Федеративної Республіки Німеччина, видана територіальним компетентним податковим органом, має бути оформлена на офіційному бланку, містити визначені відомості, власноручний підпис уповноваженої посадової особи та офіційну печатку податкового органу. Така довідка не потребує додаткового засвідчення (легалізації, проставлення апостиля). Зазначену домовленість оприлюднено листом Федерального міністерства фінансів Федеративної Республіки Німеччина від 24.03.1998 № IV C 6 - S 1304 Ukr - 8/98.

Федеральне міністерство фінансів Федеративної Республіки Німеччина станом на сьогодні вважає зазначену домовленість чинною.

Враховуючи зазначене, до досягнення компетентними органами України та Федеративної Республіки Німеччина домовленості про зміну відповідних умов, довідка (сертифікат), яка підтверджує статус резидента Федеративної Республіки Німеччина, видана компетентним органом Федеративної Республіки Німеччина за офіційною формою 034450, не потребує проставлення апостиля для цілей застосування Угоди в Україні за умови дотримання погоджених компетентними органами вимог до її оформлення.

Таким чином, для цілей застосування статті 103 розділу II Кодексу довідка (сертифікат), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом Федеративної Республіки Німеччина, видана компетентним (уповноваженим) органом Федеративної Республіки Німеччина, визначеним Угодою, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, вважатиметься належним чином легалізованою за умови відповідності вимогам пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу з урахуванням положень Угоди та домовленості компетентних органів України і Федеративної Республіки Німеччина щодо форми та порядку підтвердження резидентства, перекладена відповідно до законодавства України та нотаріально засвідчена.

Також, для цілей звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку мають бути дотримані інші умови застосування Угоди та статті 103 розділу II Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II Кодексу).