Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.09.2026 р. № 5702/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування операцій з нерезидентами та, керуючись ст.  52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої інформації Товариство в 2021 році виплачувало нерезиденту доходи із джерелом їх походження з України, у вигляді дивідендів. На момент виплати доходу нерезиденту у Товариства була наявна інформація та документи, які давали підстави вважати, що нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу. У зв’язку з чим Товариством було застосовано положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи зі змінами та доповненнями, внесеними відповідно до Протоколу від 11 грудня 2015 року, та утримано з доходу нерезидента податок за ставкою в розмірі 5 відсотків.

Станом на зараз Товариству стала відома інформація, яка може свідчити про те, що на момент виплати доходу нерезидент не міг визнаватися бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, та, відповідно, з такого доходу мав бути утриманий податок за ставкою в розмірі 15 відсотків. Тобто податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати в повному обсязі.

З наведеної практичної ситуації щодо неповного утримання та сплати податку з доходу нерезидента та з метою належного виконання Товариством податкових зобов’язань Товариство просить роз’яснити, у який спосіб необхідно діяти Товариству для самостійного виправлення помилки:

1. Чи вірним є розуміння, що Кодексом передбачена можливість самостійного виправлення помилки шляхом перерахування Товариством до бюджету суми недоплати податку за власний рахунок?

2. Чи вірним є розуміння, що для цілей визначення суми податку на доходи нерезидента, яку не було утримано з відповідного доходу під час виплати та яка підлягає досплаті Товариством за власний рахунок, застосовується норма абзацу третього п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 Кодексу?

3. Нормами абзацу третього п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 Кодексу регулюється ситуація, коли податок на доходи нерезидента взагалі не було утримано з відповідного доходу під час виплати. У випадку Товариства такий податок було утримано частково за ставкою у розмірі 5 відсотків і недоутримано в розмірі 10 відсотків.

Тож, чи вірним є розуміння, що для визначення суми недоутриманого податку у випадку Товариства значення СП (ставка податку) буде 10 відсотків?

4. Чи вірним є розуміння, що при заповненні Товариством таблиці 1 Додатка ПН до рядка 23 ПН уточнюючого розрахунку до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2021 рік:

- в графі 6 зазначається сума податку, утриманого та сплаченого з відповідного доходу під час виплати за ставкою в розмірі 5 відсотків;

- в графі 7 зазначається сума податку, що не було утримано з доходу під час його виплати (за власний рахунок) в розмірі 10 відсотків;

- в графі 8 – сумарне значення граф 6 та 7?

Щодо питань 1 - 4

Відповідно до абзацу першого п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Тобто, нормою п.п. 141.4.2 п.141.4 ст. 141 Кодексу визначено обов’язок платника податку утримувати та сплачувати податок з доходу нерезидента із джерелом його походження з України під час його виплати.

Згідно з абзацом третім п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, зокрема, якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних за Кодексу до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті виходячи з такого розрахунку:

Пс = СД * 100 / (100 - СП) - СД, де:

Пс – сума податку до сплати;

СД – сума виплаченого доходу;

СП – ставка податку, встановлена п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Отже, у разі якщо податок на доходи нерезидента не було утримано за ставкою 15 відсотків під час виплати доходу нерезиденту, то такий податок перераховується, виходячи із зазначеного розрахунку.

Відповідно до п. 110.1 ст. 110 Кодексу платники податків, податкові агенти, а також інші суб’єкти у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст.111 Кодексу).

Пунктом 137.3 ст. 137 Кодексу визначено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку з доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Згідно з п. 125¹.1 ст. 125¹ Кодексу ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III Кодексу, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125¹.2 ст. 125¹ Кодексу).

Діяння, передбачені п. 125¹.2 ст. 125¹ Кодексу, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 125¹.3 ст. 125¹ Кодексу).

Відповідно до п. 125¹.4 ст. 125¹ Кодексу діяння, передбачені п. 125¹.2 ст. 125¹ Кодексу, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 75 відс. суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента. При цьому платник податку отримувач таких доходів звільняється від обов’язку погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV Кодексу.

Отже, до платника податків, який не нарахував та/або не утримав, та/або не сплатив (не перерахував), та/або нарахував і сплатив (перерахував) податок при виплаті доходу нерезиденту не в повному обсязі застосовується штраф, передбачений ст. 125¹ ст. 125 Кодексу.

Статтею 50 Кодексу встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до п.п. 141.9¹.3 п. 141.9¹ ст. 141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу «витягнутої руки» у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Отже, у разі якщо під час виплати доходу нерезиденту податок був утриманий та сплачений до бюджету не в повній сумі, платник податку має право виправити допущені помилки в уточнюючому розрахунку до податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку або уточнити показники в поточній декларації.

У разі подання уточнюючої декларації сума штрафу вказується в рядку 34 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (далі – Декларація), із одночасним заповненням Додатку ПН.

При цьому, при заповненні таблиці 1 Додатку ПН, у разі якщо під час виплати доходу нерезиденту податок не був утриманий та не сплачений повністю до бюджету, сума податку до сплати, розраховується за формулою згідно з абзацом третім п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу та вказується в графі 7.

Водночас, варто відмітити, що платник податку може подати доповнення до такої Декларації, передбачене п. 46.4 ст. 46 Кодексу, із поданням пояснень щодо показників відображених у Додатку ПН у довільній формі, із зазначенням про цей факт у спеціально відведеному місці в Декларації. Таке доповнення вважатиметься невід’ємною частиною Декларації. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

Відповідно до п.п. 69.38 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 цього Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 цього Кодексу, та пені.

Отже, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 цього Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання у звітних (податкових) періодах, які були виявлені з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 цього Кодексу, та пені.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).