Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.10.2026 р. № 6133/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

    Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування окремих норм законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податків обіймає посаду судді П’ятого апеляційного адміністративного суду та є суб’єктом декларування, на якого поширюються вимоги статей 25, 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ та Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VІІ «Про запобігання корупції» (далі – Закон № 1700) щодо несумісності статусу судді з іншими видами діяльності, зокрема з підприємницькою діяльністю.

На початку 2027 року платник планує набути у власність нежитлове приміщення комерційного призначення загальною площею 298,2 кв.м. на підставі договору дарування/спадщини від члена сім’ї першого ступеня споріднення.

З метою суворого дотримання антикорупційних обмежень, унеможливлення виникнення конфлікту інтересів та недопущення порушення вимог податкового законодавства України платником заплановано наступний правовий механізм використання зазначеного майна:

1. Одразу після набуття права власності, як фізична особа, платник планує укласти цивільно-правовий Договір оренди цього приміщення з третьою особою, яка зареєстрована як фізична особа — підприємець (платник єдиного податку другої групи).

2. За умовами Договору оренди, фізична особа – підприємець отримує беззастережне право суборенди — право самостійно, на власний розсуд і власний ризик надавати це приміщення (або його частини) в суборенду кінцевим споживачам, визначати коло суборендарів, строки та вартість суборенди.

3. Платник, як власник майна, не братиме жодної участі в операційному управлінні цим об’єктом, не прийматиме рішень щодо вибору суборендарів, визначення комерційних умов суборенди та не здійснюватиму жодних ініціативних чи систематичних дій, притаманних підприємницькій діяльності у розумінні ст. 42 Господарського кодексу України.

4. За договором оренди платник отримуватиме від фізичної особи - підприємця виключно фіксовану орендну плату, яка є пасивним доходом від цивільно-правового договору оренди нерухомого майна. Змінна частина орендної плати (коригування під впливом комунальних платежів) здійснюватиметься автоматично на підставі рахунків постачальників послуг, без безпосередньої господарської участі платника.

5. Зазначений фізична особа – підприємець виступатиме податковим агентом платника, утримуватиме та перераховуватиме до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

1. Чи містить описана вище правова модель (здача власного приміщення в оренду одному суб'єкту господарювання (фізичній особі – підприємцю) з правом подальшої суборенди без операційного втручання власника-судді) ознаки підприємницької діяльності?

2. Чи кваліфікується дохід у вигляді фіксованої орендної плати, отриманий суддею (фізичною особою) від фізичної особи - підприємця за таким Договором оренди, як легальний пасивний дохід від цивільно-правового правочину?

Відносини власності та порядок реалізації права власності визначають Конституція України та Цивільний кодекс України (далі – ЦКУ).

Учасниками цивільних відносин та суб’єктами права власності є фізичні та юридичні особи (частина перша ст. 2 та частина перша ст. 318 ЦКУ).

Крім того, Конституція України та ЦКУ закріпили право приватної власності.

Так, відповідно до ст. 325 ЦКУ суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Відповідно до ст. 319 ЦКУ власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, та володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Статтею 759 ЦКУ визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦКУ).

Статтею 320 ЦКУ передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, здавання в оренду власного нерухомого майна житлового та нежитлового призначення може здійснюватися фізичними особами як у межах підприємницької діяльності, так і поза нею.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Кодексу.

Особливості оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм) регламентується ст. 170 Кодексу.

Податковим агентом платника податку – орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об’єктів нерухомості інших, ніж зазначені в п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Кодексу (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар (п.п. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Кодексу).

Відповідно до п.п. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Кодексу доходи, зазначені, зокрема у п.п. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Кодексу, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною п. 167.1 ст.167 Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. Кодексу).

Крім того, об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

При цьому слід зазначити, що повноваження, завдання та функції Державної податкової служби України (далі – ДПС) встановлено ст. 19¹ Кодексу та Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 (далі – Положення № 227).

Згідно з покладеними завданнями ДПС здійснює контроль за дотриманням вимог податкового законодавства, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС (п. 4 Положення № 227), здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, єдиного внеску, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (платників єдиного внеску) (п. 12 Положення № 227).

Водночас, згідно з частиною першою ст. 4 Закону № 1700 Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Відповідно до п. 15 розділу ІІ Положення про апарат Національного агентства з питань запобігання корупції, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 05.02.2020 № 30/20, основним завдання апарату є, зокрема, здійснення в порядку згідно з Законом № 1700 контролю та перевірки декларацій суб’єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб’єктів декларування.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2026 року № 1029 затверджено Положення про Міністерство економіки та довкілля України, відповідно до п. 1 якого Міністерство економіки та довкілля України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері розвитку підприємництва.

Разом з цим, згідно з п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну правову політику.

Таким чином, з питань зазначених у Вашому зверненні доцільно звернутися до Національного агентства з питань запобігання корупції як до центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, Міністерства економіки та довкілля України та Міністерства юстиції України відповідно.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.