Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.10.2026 р. № 6148/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

   Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення АТ «» (далі – Банк) щодо податкового обліку операції зі збільшення строку дії права користування нематеріального активу, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Банк є платником податку на прибуток на загальних підставах, застосовує різниці згідно з положеннями розділу III Кодексу, веде бухгалтерський облік відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі – МСФЗ).

Наразі в обліку Банку є нематеріальний актив - комп’ютерна програма, яку Банк прийняв за договором поставки програмної продукції у 2019 році та використовує дотепер у господарській діяльності. Строк дії договору протягом строків дії зобов'язань сторін, що встановлені цим договором.

За вказаним договором постачальник поставив Банку примірник прикладної комп'ютерної програми в складі компонентів згідно специфікації на програмну продукцію та одночасно з поставкою програмної продукції постачальник надав Банку невиключну ліцензію на використання такої програмної продукції як об'єкта авторського права, яка є складовою поставки програмної продукції (далі – ПП). Ліцензія на використання об'єкта авторського права комп’ютерної програми дозволяє Банку використовувати ПП за функціональним призначенням у власній господарській діяльності, для особистого кінцевого споживання та не призначене для перепродажу (відчуження). Ліцензією передбачені також додаткові обмеження у кількісті фізичних осіб, які мають право від імені Банку, експлуатувати функціональні можливості ПП (його складових частин). Строк дії ліцензії дорівнює строку, який визначений ст. 446 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Право на використання вказаної ПП – комп’ютерної програми не є роялті відповідно до вимог п.п. 14.1.225 п.14.1 ст.14 Кодексу та визнано у бухгалтерському обліку нематеріальним активом 5 групи, що використовується у господарській діяльності Банку та амортизується у бухгалтерському обліку та податковому обліку.

Банк первісно визначив строк дії права користування 10 років, протягом якого такий актив підлягає амортизації у бухгалтерському та податковому обліку.

Враховуючи інноваційні вимоги законодавства в процесі користування комп’ютерною програмою у Банка виникає необхідність у доповненні, розширенні функціоналу цієї комп’ютерної програми, придбанні нових модулів, компонентів. В результаті таких поліпшень нематеріальний актив оновлюється та очікувано приноситиме економічні вигоди довше.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. У разі доповнення та/або розширення функціоналу комп’ютерної програми-нематеріального активу групи 5, придбанні нових модулів/компонентів, чи можливо збільшити строк корисного використання модернізованого/поліпшеного/дообладнаного нематеріального активу у податковому обліку, якщо первісно визначений строк при зарахуванні нематеріального активу на баланс був 10 років?

2. У разі доповнення та/або розширення функціоналу комп’ютерної програми-нематеріального активу групи 5, придбанні нових модулів/компонентів, чи можливо встановити новий строк корисного використання модернізовапого/поліпшеного/дообладнаного нематеріального активу у податковому обліку з новим відліком з дати модернізації/поліпшення/дообладнання активу ?

3. Чи можливо переглянути первісно визначений строк користування при зарахуванні нематеріального активу на баланс у 10 років, та встановити новий строк користування у податковому (та бухгалтерському) обліку у 70 років, враховуючи, що строк дії ліцензії на використання об'єкта авторського права комп’ютерної програми дорівнює строку, який визначений ст. 446 ЦКУ?

Щодо питань 1 - 3

Відповідно до частин першої та другої ст. 418 ЦКУ право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається ЦКУ та іншим законом.

Згідно з частиною першою ст. 420 ЦКУ до об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комп’ютерні програми.

Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених ЦКУ, іншим законом чи договором (частина перша ст. 422 ЦКУ).

Відповідно до ст. 446 ЦКУ, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через сімдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом.

Тож правовстановлюючим документом на майнові права інтелектуальної власності виступає договір, який з урахуванням норм ст. 446 ЦКУ визначає строк дії права користування нематеріальним активом (твором).

Відповідно до п.п. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 Кодексу інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і міжнародними стандартами фінансової звітності, введеними в дію відповідно до законодавства.

Згідно з п. 8 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 38 «Нематеріальні активи» (МСБО 38) актив – це ресурс:

а) контрольований суб'єктом господарювання у результаті минулих подій; та

б) від якого очікують надходження майбутніх економічних вигід до суб'єкта господарювання.

Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має фізичної субстанції та може бути ідентифікований.

Відповідно до п. 104 МСБО 38 період і метод амортизації нематеріального активу з визначеним строком корисної експлуатації слід переглядати принаймні на кінець кожного фінансового року. Якщо очікуваний строк корисної експлуатації активу відрізняється від попередніх оцінок, період амортизації слід відповідно змінити. Якщо відбулася зміна в очікуваній формі споживання майбутніх економічних вигід, утілених в активі, метод амортизації слід змінити для відображення зміненої форми.

У податковому обліку групи нематеріальних активів та строки дії права користування нематеріальними активами визначені у п.п. 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу, зокрема:

до групи 5 відноситься – авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (баз даних), фонограми, відеограми, передач (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;

При цьому строк нарахування амортизації нематеріальних активів групи 5 встановлюється відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як 2 роки.

Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк корисного використання визначається платником податку самостійно, але не може становити менше двох та більше 10 років.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу (п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів встановлені ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема:

на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема:

на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 цієї статті;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об’єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об’єкта невиробничих основних засобів або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Згідно п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 Кодексу. визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел, зокрема, витрати на придбання / самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів.

Терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Отже, виходячи з опису ситуації, правовстановлюючим документом фактично не встановлено строк дії права користування нематеріальним активом, оскільки на дату введення його в експлуатацію строк життя автора невідомий.

Кодексом не передбачено зміни строку корисного використання об'єктів нематеріальних активів у податковому обліку у разі зміни термінів корисного використання таких об'єктів у бухгалтерському обліку.

Водночас зазначаємо, що оскільки правовстановлюючим документом строк дії права користування нематеріальним активом (ліцензії на використання об’єкта авторського права комп’ютерної програми) фактично не встановлено, такий строк корисного використання визначається платником податку на прибуток самостійно, але не може становити менше двох та більше 10 років для цілей нарахування амортизації у податковому обліку.

Тобто у ситуації згідно зі зверненням такий строк корисного використання нематеріального активу для цілей нарахування амортизації у податковому обліку залишається на рівні попередньо встановленого – 10 років.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.