Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.10.2026 р. № 6161/ІПК/20-40-24-07-06

   Головне управління ДПС у Харківській області (далі – ГУ ДПС) за результатами розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування норм податкового законодавства, яке надійшло в електронній формі через електронний кабінет, та керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами (далі – Кодекс), з урахуванням фактично викладених обставин, в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що є платником єдиного податку другої групи. Наразі платник розглядає можливість переходу на третю групу платників єдиного податку та після переходу здійснювати діяльність з надання житлових приміщень в оренду.

За умовами договорів оренди орендар разом з орендною платою сплачуватиме орендодавцю гарантійний платіж. Такий платіж перераховуватиметься орендарем у безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця для здійснення підприємницької діяльності.

Гарантійний платіж матиме зебезпечувальний характер та забезпечуватиме виконання орендарем грошових та інших зобов’язань за договором оренди, зокрема, зобов’язань щодо сплати орендної плати, компенсації вартості житлово-комунальних послуг та інших послуг, відшкодування вартості пошкодженого або втраченого майна, усунення пошкоджень об’єкта оренди та відшкодування інших витрат, спричинених невиконанням або неналежним виконанням орендарем своїх зобов’язань.

Гарантійний платіж не вважатиметься орендною платою за останній місяць оренди та не звільнятиме орендаря від обов’язку своєчасно сплачувати орендну плату, компенсувати вартість житлово-комунальних послуг і виконувати інші передбачені договором грошові зобов’язання.

Уся сума гарантійного платежу включатиметься до складу доходу платника єдиного податку в податковому періоді її фактичного надходження на рахунок. Відповідна сума також враховуватиметься при визначенні загального обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.

У разі подальшого повернення орендарю гарантійного платежу або його невикористаної частини, раніше відображений дохід не зменшуватиметься. Відповідно повернення такого платежу або його частини не розглядатиметься як підстава для зменшення обсягу доходу, що враховується при визначенні дотримання граничного обсягу доходу платника єдиного податку.

Орендна плата не включатиме вартість житлово-комунальних, експлуатаційних та інших послуг, пов’язаних із користуванням об’єктом оренди. Орендар повинен окремо компенсувати орендодавцю їх документально підтверджену вартість.

Уразі невиконання або несвоєчасного виконання орендарем обов’язку щодо компенсації вартості житлово-комунальних послуг орендодавець матиме право використати відповідну частину раніше отриманого гарантійного платежу для погашення простроченої заборгованості орендаря.

Зазначений порядок може застосовуватися, зокрема, до заборгованості з компенсації вартості житлово-комунальних послуг, спожитих протягом останнього місяця користування об’єктом оренди та нарахованих до або після фактичного повернення такого об’єкта.

Після припинення договору оренди, повернення об’єкта орендодавцю та проведення остаточних розрахунків орендарю повертатиметься невикористаний залишок гарантійного платежу. Розмір такого залишку визначатиметься з урахуванням усіх належним чином підтверджених і невикористаних зобов’язань орендаря за договором.

Таким чином, з моменту отримання гарантійного платежу в орендодавця не виникатиме безумовного обов’язку повернути орендарю всю отриману суму. Остаточний розмір коштів, що підлягатимуть поверненню, визначатиметься лише після припинення договору, повернення об’єкта оренди та завершення остаточних розрахунків між сторонами.

Якщо суми гарантійного платежу буде недостатньо для повного погашення заборгованості орендаря, орендар повинен буде окремо сплатити орендодавцю відповідну різницю виключно у безготівковій грошовій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий орендодавцю для здійснення підприємницької діяльності.

Окремий договір, заява або інший правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог між орендодавцем та орендарем не укладатиметься. Використання гарантійного платежу та визначення його невикористаного залишку здійснюватимуться безпосередньо на підставі умов одного договору оренди.

Отже платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має право фізична особа – підприємець після переходу на третю групу платників єдиного податку отримувати від орендарів у безготівковій формі гарантійні платежі, призначені для забезпечення виконання грошових та інших зобов’язань за договорами оренди?

2. Чи відповідає саме отримання такого гарантійного платежу вимогам пункту 291.6 статті 291 Кодексу та чи не є його отримання застосуванням іншого, ніж грошовий, способу розрахунків?

3. Чи підлягає вся сума гарантійного платежу включенню до доходу платника єдиного податку в податковому періоді її фактичного отримання та врахуванню при визначенні дотримання встановленого для відповідної групи граничного обсягу доходу?

4. Чи має право платник єдиного податку зменшити раніше відображений дохід та обсяг доходу, що враховується для отримання встановленої межі, у разі подальшого повернення орендарю всього гарантійного платежу або його невикористаної частини?

5. Чи вважається використання частини раніше отриманого у безготівковій формі гарантійного платежу для погашення простроченої заборгованості орендаря з компенсації вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі нарахованих за останній місяць користування об’єктом оренди, зарахуванням зустрічних однорідних вимог або інших, ніж грошовий, способом розрахунків у розумінні пункту 291.6 статті 291 Кодексу?

6. Чи впливає на кваліфікацію описаної операції те, що:

гарантійний платіж фактично та попередньо отриманий платником єдиного податку в безготівковій формі;

вся сума гарантійного платежу включена до доходу платника єдиного податку в періоді її отримання;

з моменту отримання гарантійного платежу відсутній безумовний обов’язок повернути орендарю всю отриману суму;

поверненню підлягає лише невикористаний залишок гарантійного платежу, розмір якого визначається після припинення договору та проведення остаточних розрахунків;

окремий договір, заява або інший правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами не укладається?

7. Чи порушує описаний порядок використання гарантійного платежу вимоги пункту 291.6 статті 291 Кодексу та чи виникає у платника єдиного податку внаслідок здійснення такої операції обов’язок перейти на сплату інших податків і зборів відповідно до підпункту 4 пункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу?

8. Якщо описана операція визнається іншим, ніж грошовий, способом розрахунків, яка саме сума вважатиметься доходом, отриманим із застосуванням такого способу розрахунків, для цілей підпункту 3 пункту 293.4 статті 293 Кодексу, враховуючи, що вся сума гарантійного платежу вже була включена до доходу платника єдиного податку в момент її фактичного отримання?

Відповідно до статті 42 Конституції України кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особисті немайнові та майнові відносини регулюються Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, (зі змінами) (далі - ЦКУ).

Відповідно до статті 6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦКУ).

Статтею 626 ЦКУ визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 810 ЦКУ за договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла (абзац перший частини першої статті 820 ЦКУ).

Отже, основним предметом договору оренди є встановлення розміру орендної плати за користування майном.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦКУ виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (частина перша статті 547 ЦКУ).

При цьому згідно зі статтею 570 ЦКУ завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Щодо першого – восьмого питань

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Підпунктами 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою І розділу XIV Кодексу.

Згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Водночас, нормами пункту 291.5 статті 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.

Так, відповідно до підпункту 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 квадратних метрів.

Крім того, платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі - готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (пункт 291.6 статті 291 Кодексу).

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої – третьої груп передбачено статтею 292 Кодексу.

Доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (підпункт 1 пункт 292.1 статті 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (пункт 292.6 статті 292 Кодексу).

Разом з цим до складу доходу не включаються, зокрема, суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) – платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів (підпункт 5 пункт 292.11 статті 292 Кодексу).

Ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку визначено статтею 296 Кодексу.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 № 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06. 2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Водночас зміни, запроваджені з 01 січня 2021 року Законом України від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців» щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо) чи в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо)), не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця на підставі первинних документів у відповідності до норм пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Кодексу).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу (абзац другий пункт 44.1 статті 44 Кодексу).

Дані обліку використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578, (зі змінами).

Крім того, пунктом 296.3 статті 296 Кодексу встановлено, що платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.

Враховуючи викладене, сума гарантійного платежу, сплачена орендарем на користь фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку (орендодавця), як забезпечувальний платіж при укладанні договору оренди (для забезпечення виконання орендарем грошових та інших зобов’язань за договором оренди, зокрема, зобов’язань щодо сплати орендної плати, компенсації вартості житлово-комунальних послуг та інших послуг, відшкодування вартості пошкодженого або втраченого майна, усунення пошкоджень об’єкта оренди та відшкодування інших витрат, спричинених невиконанням або неналежним виконанням орендарем своїх зобов’язань), та повернута після закінчення договору оренди, не включається до складу доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, оскільки такий платіж не є оплатою за товари (роботи, послуги).

Разом з тим, якщо зазначений платіж не повертається орендарю, то сума такого доходу включається до доходу податкового (звітного) періоду, у якому фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку такий платіж був отриманий, і такий дохід враховуватиметься при визначенні граничного обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платника єдиного податку.

Отже, фізична особа – підприємець, яка здійснює діяльність з надання житлової нерухомості в оренду, має право бути платником єдиного податку третьої групи за умови дотримання усіх вимог, визначених підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу та з врахуванням обмежень, визначених пунктами 291.5 та 291.6 статті 291 Кодексу.

Водночас зауважуємо, якщо суми гарантійного платежу будуть направлені на погашення заборгованості орендаря, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі складеного документу (акту, заяви тощо), то такі розрахунки відносяться до негрошових і це позбавляє права фізичну особу – підприємця застосовувати спрощену систему оподаткування.

При цьому, у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у пункті 291.6 статті 291 Кодексу, платники єдиного податку зобов’язані до отриманого таким шляхом доходу застосувати ставку єдиного податку 15 відсотків (підпункт 3 пункту 293.4 статті 293 Кодексу) та перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (підпункт 4 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу).

Щодо компенсації комунальних послуг

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (зі змінами) (далі – Закон № 2189) визначено, що житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

При цьому індивідуальний споживач – це, зокрема, фізична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189).

Виконавець комунальної послуги – це суб’єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2189).

Комунальні послуги – послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2189).

Відповідно до зазначеної інформації у зверненні, у разі якщо за умовами договору оренди сплата комунальних платежів буде здійснюватися орендарем окремо від орендної плати у вигляді компенсації витрат орендодавця на сплату комунальних послуг (зокрема, і із суми гарантійного платежу, сплаченого орендодавцем), то оскільки отримання фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку доходу у вигляді компенсації вартості житлово-комунальних послуг не передбачає надання зазначених послуг таким підприємцем на користь орендаря, такий дохід не включається до доходу фізичної особи – підприємця, але оподатковується за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податку – фізичних осіб.

При цьому норми Кодексу не містять заборони щодо отримання фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи від орендарів гарантійних платежів, призначених для забезпечення виконання грошових та інших зобов’язань за договором оренди.

Податкові наслідки щодо використання сум гарантійного платежу визначаються залежно від фактичного напряму їх використання відповідно до умов договору та документального оформлення конкретної господарської операції.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділу IV Кодексу, згідно з пунктом 162.1 статті 162 якого платником податку, зокрема, є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податків.

Водночас, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, зокрема:

інший дохід, крім зазначених у статті 165 Кодексу (підпункт 164.2.20 пункт164.2 статті 164 Кодексу).

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у підпункті 167.2 – 167.5 статті 167 Кодексу).

Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відсотків об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено статтею 168 Кодексу та підпункту 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу податковий агент, визначення якого наведене у підпункті 14.1.180 пункту 14.1. статті 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 Кодексу, і ставку військового збору, встановлену підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Кодексу платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.

При цьому особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (підпункт 168.2.2 пункт168.2 статті 168 Кодексу).

Враховуючи зазначене, у разі якщо орендарем (юридичною особою або фізичною особою – підприємцем) виплачується на користь фізичної особи дохід у вигляді компенсації вартості комунальних послуг, то такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому зазначені орендарі зобов’язані виконати усі функції податкового агента, визначені Кодексом.

Разом з тим, якщо вказаний дохід виплачується фізичною особою (орендарем) на користь фізичної особи (орендодавця), то такий орендодавець зобов’язаний включити суму такого доходу до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок на доходи фізичних осіб і військовий збір з такого доходу.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначено статтею 179 Кодексу.

Форма податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) та Інструкція щодо її заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, (зі змінами).

Платник податку зобов’язаний подавати податкову декларацію відповідно до Кодексу (пункт 179.1 статті 179 Кодексу).

Разом з тим відповідно до пункту 179.2 статті 179 Кодексу обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, крім випадків, коли подання податкової декларації прямо передбачено Кодексом, якщо такий платник податку отримував доходи, зазначені цим пунктом.

У разі якщо платник податку зобов’язаний подавати податкову декларацію відповідно до інших положень Кодексу, то в ній поряд з іншими доходами зазначаються доходи, передбачені пунктом 179.2 статті 179 Кодексу.

Одночасно зауважуємо, що зазначена позиція щодо оподаткування компенсації комунальних послуг погоджується з Міністерством фінансів України як головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової політики.

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування конкретних доходів можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних операцій та