Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.10.2026 р. № 6175/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

    Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо окремих питань оподаткування та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство засноване відповідно до законодавства України та є дочірнім підприємством, що непрямо знаходиться у володінні компанії -нерезидента. Товариство включене в Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку («НКЕК») за наступними видами електронної комунікаційної мережі та/або послуги:

послуга доступу до мережі Інтернет;

послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет.

Товариство планує укласти дистриб’юторський договір з компанією-нерезидентом. Згідно з таким договором, Товариство здійснюватиме продаж на території України послуг у сфері супутникового електрозв'язку через інтернет - магазин компанії-нерезидента.

У зв’язку з відсутністю у Товариства операційної спроможності самостійно отримувати оплату від клієнтів, Товариство планує укласти агентський договір на отримання оплати з компанією – агентом.

Згідно з умовами вказаного договору, агент прийматиме на себе зобов’язання організовувати прийом платежів в доларах США від українських споживачів послуг на користь Товариства, та перераховувати кошти, отримані від таких споживачів на розрахунковий рахунок Товариства згідно з реєстрами (звітами), які містять відомості про прийняті платежі.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань.

1. Чи потребують операції з прийому платежів за послуги супутникового інтернет зв’язку через агента застосування реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) з боку Товариства?

2. Чи відноситься курсова різниця по вищевказаних операціях між Товариством і українськими покупцями послуг до курсових доходів і витрат Товариства?

3. Щодо порядку визначення бази оподаткування ПДВ за описаними у зверненні операціями.

4. Щодо дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за зазначеними операціями.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Пунктами 5.1 – 5.3 статті 5 розділу І ПКУ встановлено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473), відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом № 2473, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2473 усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за операціями, визначених цією частиною.

Підпунктом 2 пункту 109 розділу Х Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 із змінами і доповненнями (далі – Положення № 5) визначено, що за поточними рахунками в іноземній валюті суб’єктів господарювання – резидентів (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців) здійснюються операції, що не суперечать вимогам законодавства України, уключаючи, зокрема, операції за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами).

Зарахування коштів в іноземній валюті на поточні рахунки клієнтів здійснюється банками через розподільчі рахунки у визначених Положенням № 5 випадках (пункт 108 розділу Х Положення № 5).

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Щодо питання 1

Правові засади застосування РРО та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ Закону № 265.

Зокрема, у статті 3 Закону № 265 встановлено обов’язок суб’єктів господарювання проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО / ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єктів господарювання, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

До таких винятків належать, зокрема, встановлене пунктами 12 та 14 статті 9 Закону № 265 право не застосовувати РРО / ПРРО:

якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються;

при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

Водночас право не застосовувати РРО / ПРРО втрачається у випадку проведення розрахунків за послуги, у способи відмінні від зазначених в статті 9 Закону № 265.

Слід зазначити, що відповідно до тексту звернення, кошти за наданні послуги будуть надходити Товариству на рахунок не від надавачів платіжних послуг (далі – Надавач), а безпосередньо з рахунку іноземної компанії (агента), яка не є Надавачем.

Крім того, Товариство взагалі не має договорів з Надавачами.

Враховуючи викладене, та як відповідь на питання 1 повідомляємо, що в описаних у зверненні обставинах «розуміння» Товариства щодо його права не застосовувати РРО / ПРРО згідно з пунктом 14 статті 9 Закону № 265 є помилковим, оскільки у відповідності до зазначеного пункту таке право поширюється лише на розрахунки, проведенні виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.

В контексті звернення додатково повідомляємо, що визначальним для застосування пункту 14 статті 9 Закону № 265 є саме проведення розрахунків за наданні послуги за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування або сервісів переказу коштів, а не будь-які інші обставини, наведенні у зверненні.

Водночас організація господарської діяльності Товариства у спосіб, наведений у зверненні, а саме: в місці надання послуг операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються взагалі, дозволить йому скористатися правом не застосовувати РРО / ПРРО, надане пунктом 12 статті 9 Закону № 265.

При цьому відповідно до підпункту 5 пункту 3 розділу I Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, готівкові розрахунки / розрахунки готівкою – це платежі готівкою суб’єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Тобто, використання наведеного вище права не застосовувати РРО / ПРРО дозволено лише на тих господарських одиницях, де відсутні не тільки описані Товариством розрахунки із споживачами, а й готівкові розрахунки за іншими операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Щодо питання 2

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Відповідно до положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за курсовими різницями, що виникають за операціями в іноземній валюті.

Такі операції при визначенні фінансового результату до оподаткування та, відповідно, об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення ( стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону № 996).

Отже, питання відображення у бухгалтерському обліку платника податків курсових різниць, що виникають при здійсненні продажу послуг споживачам в іноземній валюті, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо питань 3, 4

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Під постачанням послуг згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Місцем постачання послуг, зазначених пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж (підпункт «д» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (далі – перша подія):

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, − дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку − дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої − дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів − дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг − дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. 

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених у зверненні, опису питання і фактичних обставин, наведених у зверненні, ДПС повідомляє.

Базою оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг є договірна вартість таких послуг, визначена у гривнях. З метою визначення бази оподаткування ПДВ платник податку самостійно, з урахуванням умов договорів та первинних (бухгалтерських) документів, складених при здійсненні операцій з постачання послуг, визначає договірну вартість таких послуг.

Платник податку, який здійснює постачання телекомунікаційних послуг на митній території України, при цьому оплата за такі послуги надходить до такого платника податку не безпосередньо від їх отримувачів, а від агента, повинен визначити податкові зобовʼязання за такими операціями на дату «першої події», передбачену пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ:

або на дату зарахування коштів (попередньої оплати), що перераховуються агентом, на рахунок платника податку – постачальника телекомунікаційних послуг,

або на дату належним чином оформлення документу, що засвідчує факт постачання таких послуг.

Якщо платник податку отримує попередню оплату за послуги у іноземній валюті, то за операцією з постачання послуг податкові зобов’язання з ПДВ виникають на дату надходження коштів на поточний рахунок такого платника податку (з розподільчого рахунка), на суму коштів, які надійшли на його поточний рахунок в оплату вартості послуг.

Згідно зі статтею 36 розділу І ПКУ платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність ПКУ здійснюваних ними операцій.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).