Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.10.2026 р. № 6179/ІПК/26-15-24-01-14-05

   Головне управління ДПС у м. Києві за результатами розгляду звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ) в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні ТОВ «…» (далі - Підприємство) повідомило, що виготовляє вироби із пластмас.

Унаслідок авіаудару, який стався «…» липня 2025 року, виробничі та складські приміщення, обладнання та інше майно Підприємства були зруйновані та/або пошкоджені, що підтверджено відповідними документами.

Підприємство відновлює діяльність та облаштовує новий виробничий майданчик. Через дефіцит робочої сили Підприємство планує залучати власних працівників до ремонту й облаштування приміщень, монтажних робіт, розчищення робочих зон, переміщення сировини, обладнання та готової продукції.

Частина цих робіт виходить за межі основних посадових обов’язків працівників. Роботи виконуватимуться в межах трудових відносин із дотриманням вимог трудового законодавства та охорони праці. Розглядаються такі варіанти:

у межах робочого часу з оплатою у складі заробітної плати, з окремою доплатою чи премією або без неї, якщо це допускається законодавством;

поза межами робочого часу — з передбаченою законодавством оплатою.

Протягом одного дня працівник може виконувати як основну роботу, так і зазначені роботи.

У зв’язку з чим, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи належать заробітна плата, доплати, премії та оплата роботи поза межами робочого часу за описані роботи до заробітної плати для цілей ПКУ? Який порядок визначення бази та які ставки податку на доходи фізичних осіб і військового збору застосовуються до цих виплат?

2. Як визначається база нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на зазначені виплати? Чи впливає на неї виконання працівником робіт поза основною трудовою функцією або поза межами робочого часу? Просимо врахувати правила мінімального страхового внеску та максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

3. Якщо роботи виконуються в межах робочого часу, заробітну плату нараховано з дотриманням трудових гарантій, а окрему доплату чи премію законно не встановлено, чи утворює сам факт виконання таких робіт додатковий об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором або окрему базу нарахування єдиного внеску понад визначені за нарахованою заробітною платою?

4. Чи достатньо для підтвердження розрахунку податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску наказу про залучення працівників із зазначенням робіт та умов оплати, табеля робочого часу, за потреби окремого обліку часу на ці роботи, акта виконаних робіт і розрахункових відомостей щодо виплат та єдиного внеску? Якщо потрібні інші документи саме для цих цілей, просимо назвати їх та норми законодавства, які вимагають їх наявності.

5. Чи передбачає ПКУ спеціальні коригування фінансового результату щодо витрат на оплату зазначених робіт та єдиного внеску виключно через те, що роботи виконують власні працівники поза основною трудовою функцією? Якщо так, просимо зазначити відповідні норми ПКУ та умови їх застосування.

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ ПКУ визначено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених ПКУ, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Щодо першого – третього питань.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту, визначаються КЗпП, Законом України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами (далі – Закон № 108) та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 1 Закону № 108 визначено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат (ст. 1 Закону № 108).

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат здійснюється згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України
від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5).

Так, відповідно до п.п. 2.2 розділу 2 Інструкції фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства бо які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (п.п. 2.3 розділу 2 Інструкції).

Водночас повідомляємо, що відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економіки та довкілля України, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 06 серпня 2026 року № 1029, таке Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізацію державної політики у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу.

При цьому, питання віднесення до заробітної плати таких доходів, як доплати, премії, компенсаційні та інші виплати, передбачені/непередбачені чинним законодавством, що виплачуються найманим працівникам за роботу поза межами робочого часу та поза виконання ними основних трудових функцій, належать до компетенції Міністерства економіки та довкілля України.

Щодо податку на доходи фізичних осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПКУ (п. 1.1 ст. 1 ПКУ).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV ПКУ, згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом ІV ПКУ (п. 164.1 ст. 164 ПКУ).

Доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку передбачені п. 164.2 ст. 164 ПКУ, до яких належать, зокрема:

доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п. 164.2.1
п. 164.2 ст. 164 ПКУ);

інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п.п. 164.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Заробітна плата для цілей розділу ІV ПКУ - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ).

Також, доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, становить 5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, визначення якого наведене у п.п. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14 ПКУ, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ, і ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Таким чином, доходи, що виплачуються роботодавцем найманому працівнику в межах трудових відносин із дотриманням вимог трудового законодавства, які належать до структури заробітної плати, включаються до оподатковуваного доходу платника податків як заробітна плата та є базою для оподатковування податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором з ставкою 5 відс.

Якщо зазначені у звернені доходи на є заробітною платою, то вони включаються до оподатковуваного доходу платника податків як інші доходи та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах.

Щодо єдиного внеску.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону № 108, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску встановлено Інструкцією № 5.

Відповідно до частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для зазначеної категорії платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464 (частина третя ст. 7 Закону № 2464).

Платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством, подавати звітність по єдиний внесок за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, визначеними законодавством (пп. 1, 2 та 4 частини другої ст. 6 Закону № 2464).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону № 2464).

Отже, дохід у вигляді заробітної плати є базою нарахування єдиного внеску. Доходи, які не належать до фонду оплати праці не є базою нарахування єдиного внеску.

Щодо четвертого питання.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітн