Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.10.2026 р. № 6236/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна податкова консультація

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо коригування фінансового результату до оподаткування, в зв'язку із сплатою плати за землю за користування земельною ділянкою, в разі відсутності чинного договору оренди земельної ділянки (далі – Ділянка), та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, між «» міською радою «» області та ТОВ укладено Договір оренди земельної ділянки від 22.04.2011, (далі – Договір), що зареєстрований в управлінні Держкомзему в «» районі від 05.05.2011.

Згідно п. 1.1. Договору, орендодавець на підставі рішення № 72-5 сесії - VI скликання від 25.02.2011 року надає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, цільове призначення – під розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, під виробничу базу.

На даний час у ТОВ виникла необхідність здійснити поділ земельної ділянки, оскільки частина земельної ділянки в подальшому буде використовуватися за іншим цільовим призначенням.

Для здійснення такого поділу необхідним є припинення чинного договору оренди земельної ділянки, розроблення та затвердження відповідної технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на декілька земельних ділянок, формування в Державному земельному кадастрі нових даних щодо цих земельних ділянок та укладення нових договорів оренди цих земельних ділянок.

Таким чином, між датою припинення чинного договору оренди та датою укладення нових договорів оренди може виникнути проміжок часу, протягом якого ТОВ фактично продовжуватиме використовувати земельну ділянку (земельні ділянки, утворені в результаті поділу) для здійснення своєї господарської діяльності, однак чинний договір оренди земельної ділянки буде відсутній.

При цьому ТОВ не має наміру здійснювати безоплатне користування земельною ділянкою та протягом періоду між припиненням чинного договору оренди і укладенням нових договорів оренди планує сплачувати до місцевого бюджету плату за землю в сумі, самостійно визначеній у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), поданій на 2026 рік.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи правильно ТОВ розуміє норми Кодексу, про відсутність у платника податку обов'язку коригування фінансового результату до оподаткування, в зв'язку із сплатою плати за землю за користування земельною ділянкою, у розмірі, визначеному у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), станом на 1 січня поточного року, в разі розірвання чинного договору оренди земельної ділянки?

2. Чи потрібно подавати уточнюючу податкову декларацію у 2026 році, якщо нові кадастрові номери отримані у 2026 році? Якщо так, то як має бути заповнена така уточнююча податкова декларація до моменту укладення договорів оренди землі з новими кадастровими номерами?

3. Як має бути заповнена основна податкова декларація за 2027 рік, якщо укладання договорів оренди землі за новими кадастровими номерами буде затримуватись?

 

Щодо питань 1, 2, 3

Обсяг (зміст) наданої у зверненні інформації про об’єкти земельних відносин є недостатніми для з’ясування всіх обставин справи, оскільки фактичні обставини є умовними. Тому ТОВ надається роз’яснення загальних норм податкового законодавства.

Статтею 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс) встановлено, що використання землі в Україні є платним.

Платниками плати за землю є власники землі та землекористувачі, яким відповідно до закону надані земельні ділянки державної або комунальної власності на правах постійного користування та на умовах договору оренди земельної ділянки (ст.ст. 269, 288 Кодексу).

Підставою для нарахування плати за землю є, зокрема дані Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав), договір оренди земельної ділянки (п.п. «а», «б»
п. 286.1 ст. 286, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття, зміни або припинення відповідного права, у тому числі припинення права оренди земельною ділянкою, є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 1 частини першої ст. 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, у разі внесення відомостей до Державного реєстру прав щодо припинення права оренди Ділянкою, ТОВ до вчинення відповідних дій залишається платником плати землю за таку Ділянку.

Підстави для уточнення податкових зобов’язань з плати землю за 2026 рік виникають у ТОВ з моменту припинення права оренди Ділянкою.

У разі набуття права оренди на земельні ділянки з новими кадастровими номерами згідно з порядком, визначеним законодавством, у ТОВ відповідно до п. 286.4 ст. 286 Кодексу виникне обов’язок декларування податкових зобов’язань з плати землю за новоукладеними договорами оренди землі.

Таким чином, якщо ТОВ у 2026 році здійснить державну реєстрацію припинення права користування Ділянкою та набуття відповідного права на земельні ділянки з новими кадастровими номерами, тобто до Державного реєстру прав буде внесено відповідні відомості щодо зазначених земельних ділянок, то з дати такої реєстрації у ТОВ виникне право на уточнення податкових зобов’язань з плати за землю за Ділянку та декларування податкових зобов’язань з плати за землю за новими договорами оренди земельних ділянок.

Якщо ТОВ продовжуватиме у 2026 – 2027 роках користуватися земельними ділянками з новими кадастровими номерами без оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цими земельними ділянками, що є порушенням норм земельного законодавства в частині невиконання принципу платного використання землі, то орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташовані такі земельні ділянки, керуючись нормами ст. 377, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) ТОВ, яке використовує земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Проте компенсація у формі недоотриманої орендної плати немає ознак податкового платежу у розумінні Кодексу.

Отже, у разі відсутності у ТОВ у 2027 році оформленого до вимог чинного законодавства права користування (оренди) земельними ділянками, у ТОВ не виникає обов’язок декларування податкових зобов’язань за такі земельні ділянки.

Право самостійно уточнювати свої узгоджені податкові зобов’язання з податків шляхом подання уточнюючих розрахунків (з урахуванням строків давності встановлених ст. 102 Кодексу) визначено ст. 50 Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Відповідно до п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема, на суму витрат
від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Отже, у разі порушення органом місцевого самоврядування питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) ТОВ, яке використовує земельні ділянки без належного оформлення документами на право користування ними, у формі недоотриманої орендної плати, таке ТОВ збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму такої компенсації відповідно до вимог п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).

Отже, питання відображення у бухгалтерському обліку операцій з користування земельною ділянкою у разі розірвання договору оренди земельної ділянки належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).