Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.10.2026 р. № 6267/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

   Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення ( ), щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомила, що є фізичною особою-підприємцем та перебуває на загальній системі оподаткування.

Облік доходів і витрат ведеться відповідно до вимог ст. 177 Кодексу та Типової форми обліку доходів і витрат. При цьому кінцевий фінансовий результат (чистий оподатковуваний дохід) розраховується та декларується за результатами звітного календарного року на підставі річної податкової декларації про майновий стан і доходи. У практичній діяльності виникають періоди (окремі календарні місяці), коли через чинники сезонності торгівлі, проведення значних операцій із закупівлі партій підакцизних товарів на майбутні періоди або через касові розриви, сума документально підтверджених витрат у конкретному місяці перевищує суму отриманого доходу (виручки), або чистий дохід за такий місяць є меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати. Водночас за підсумками звітного року діяльність є прибутковою, а сукупний чистий дохід значно перевищує встановлений ліміт у розрахунку на кожен місяць.

Згідно з частиною чотирнадцятою ст. 42 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817), однією з умов для збереження чинності ліцензії на право роздрібної торгівлі підакцизними товарами є дотримання вимоги щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) у розмірі, не меншому за мінімальний, або наявність місячного доходу платника у розмірі, не меншому за дві мінімальні заробітні плати (для відповідного населеного пункту).

Враховуючи те, що норми Закону № 3817 оперують поняттям «місячного доходу платника», а норми Кодексу передбачають річний цикл визначення чистих результатів діяльності фізичної особи - підприємця на загальній системі, виникає правова невизначеність щодо алгоритму щомісячного розрахунку цього критерію.

У зв'язку з практичною необхідністю правильного визначення об’єкта оподаткування та чистих результатів діяльності в межах кожного календарного місяця фізична особа-підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Який саме показник доходу застосовується контролюючим органом для перевірки виконання вимоги частини чотирнадцятої ст. 42 Закону № 3817 для фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування без найманих працівників: загальний оподатковуваний дохід (виручка) чи чистий оподатковуваний дохід (виручка мінус документально підтверджені витрати)?

2. За якою методикою фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування має розраховувати такий дохід у межах конкретного календарного місяця, якщо Типова форма обліку доходів і витрат та норми Кодексу передбачають річний (квартальний) розрахунок чистих результатів діяльності?

3. Чи вважається порушенням ліцензійних вимог ст. 42 Закону № 3817 ситуація, коли в окремому календарному місяці через сезонність або понесені витрати на закупівлю товару фізична особа - підприємець отримав збиток або дохід, менший за дві мінімальні заробітні плати, але за підсумками звітного кварталу чи року загальний чистий дохід суттєво перевищує встановлений ліміт у розрахунку на кожен місяць?

4. Якщо фізична особа – підприємець має законодавчо обґрунтовані пільги, які звільняють його від обов'язкової сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) «за себе» (наприклад, статус особи з інвалідністю, пенсіонера за віком або наявність основного місця роботи, де роботодавець сплачує єдиний внесок у розмірі не менше мінімального), чи звільняє це фізичну особу-підприємця від необхідності дотримання критерію щодо щомісячного доходу в розмірі двох мінімальних заробітних плат для збереження ліцензії?

5. Як розраховується ліміт доходу для збереження ліцензії в місяці, коли підприємець перебував на лікарняному, у відпустці, або якщо ліцензію було оформлено чи анульовано посеред календарного місяця?

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон № 3817.

Відповідно до частини чотирнадцятої ст. 42 Закону № 3817 розмір загального місячного оподатковуваного доходу суб’єкта господарювання, зареєстрованого як фізична особа - підприємець, що не має найманих працівників, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним, має становити не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Розмір загального місячного оподатковуваного доходу суб’єкта господарювання, зареєстрованого як фізична особа - підприємець, що не має найманих працівників, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями або на право роздрібної торгівлі сидром та перрі (без додавання спирту), або на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або на право роздрібної торгівлі пальним та всі місця роздрібної торгівлі (місця роздрібної торгівлі пальним) якого розташовані за межами населених пунктів - адміністративних центрів областей і м. Києва та м. Севастополя на відстані від 50 кілометрів та які мають торговельні зали площею до 500 метрів квадратних, має становити не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Відповідно до п.п. 50 частини другої ст. 46 Закону № 3817 факт невідповідності розміру загального місячного оподатковуваного доходу суб’єкта господарювання, зареєстрованого як фізична особа - підприємець, що не має найманих працівників, розміру, визначеному частиною чотирнадцятою ст. 42 Закону № 3817 протягом трьох повних календарних місяців поспіль у період дії ліцензії, встановлений контролюючим органом під час проведення перевірки з питань дотримання вимог Закону № 3817 та зафіксований в акті такої перевірки.

Порушенням частини чотирнадцятої ст.42 Закону № 3817 є недосягнення встановленого цією частиною розміру загального місячного оподаткованого доходу (встановлений для всіх фізичних осіб, що не мають найманих працівників) який не залежить від сезонності, тимчасової непрацездатності, відпустки фізичної особи-підприємця, витрат на закупівлю товарів протягом окремих місяців тощо.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, встановлено ст. 177 Кодексу.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи –підприємця.

Відповідно до п. 177.10 п. 177 Кодексу фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів і витрат від здійснення діяльності з роздрібної торгівлі пальним, з роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, яка здійснюється за адресою місця роздрібної торгівлі пальним, ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Типова форма), та порядок ведення такого обліку затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261 (далі – Порядок № 261).

Відповідно до порядку ведення Типової форми, фізичні особи – підприємці зобов’язані у хронологічному порядку відображати, зокрема, суму доходу, отриману від здійснення господарської діяльності, у тому числі кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку, та/або отримані готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Для цілей дотримання вимог, визначених частиною чотирнадцятою ст. 42 Закону України № 3817, розмір загального місячного оподатковуваного доходу суб’єкта господарювання, зареєстрованого як фізична особа – підприємець, що не має найманих працівників, є фактично отримана протягом календарного місяця сума оподатковуваного доходу (виручка у грошовій (готівковій та/або безготівковій) та/або не грошовій формі) від провадження усіх видів господарської діяльності, з урахуванням вимог, встановлених Кодексом для фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування.

Аналогічні роз’яснення надані індивідуальною податковою консультацією від 26.12.2025 № 6902/ІПК/99-00-04-03, а також розміщені на Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (підкатегорія 104.06).

Крім того, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є:

роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464);

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464).

Базою нарахування єдиного внеску є:

для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Водночас, частиною шостою ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що особи, зазначені, зокрема у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у разі, якщо роботодавцем сплачується за фізичну особу – підприємця єдиний внесок у розмірі не меншому від мінімального страхового внеску, то така особа звільняється від сплати єдиного внеску за себе.

Разом з тим, якщо ж роботодавцем сплачено менше мінімального страхового платежу або взагалі не сплачено, то фізична особа – підприємець самостійно визначає базу нарахування єдиного внеску та здійснює його сплату.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.