Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Підприємства на отримання індивідуальної податкової консультації щодо надання роз’яснень окремих норм законодавства з обігу пального, керуючись підпунктом «в» підпункту 69.41.3 пункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні платник податків повідомив, що його основним видом діяльності є послуги автомобільних перевезень вантажним автомобільним транспортом. Підприємство має статус платника податку на прибуток за базовою (основною) ставкою податку, є платником податку на додану вартість та має ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання, проте зважаючи на обсяги зберігання та обороту не є платником акцизного податку в частині пального.
Підприємство планує здійснювати господарську діяльність із розміщення та експлуатації автозаправного блочного пункту (далі – АБП) на частині території іншого суб’єкта господарювання - платника акцизного податку (далі – ПП), яка є акцизним складом останнього.
Підприємство планує укласти договір суборенди частини території нафтобази, яка перебуває у користуванні ПП та на яку останнім оформлено ліцензію на право зберігання пального та/або оптової торгівлі пальним та зареєстровано як акцизний склад. На цій орендованій площі Підприємство планує встановити власний або орендований АБП. При тому суборенда земельної ділянки не здійснюється, а частина території, що здається в суборенду хоча й входить до цілісного майнового комплексу, проте не зареєстрована як акцизний склад ПП.
Пальне, що надходитиме до АБП, використовуватиметься Підприємством виключно для потреб власного споживання (заправка власного автотранспорту), без здійснення операцій з оптового чи роздрібного продажу іншим особам.
Підприємство, взявши в суборенду частину земельної ділянки / території нафтобази, планує отримати окрему ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання на таке місце зберігання.
Як зазначено у зверненні, Підприємство планує дотримуватись критеріїв, визначених підпунктом «б» пункту 229.1 статті 229 Кодексу та підпунктом 14.1.6 статті 14 Кодексу, та відповідно місця зберігання для власних потреб не набуватиме статусу акцизного складу, а Підприємство не планує ставати розпорядником акцизного складу щодо цього об’єкта, оскільки загальна місткість ємностей АБП не перевищує 200 метрів кубічних, обсяги отримання пального - 1000 метрів кубічних на рік, а пальне використовується виключно для власних потреб.
Враховуючи викладене вище та вимоги Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817), платник податків запитує щодо:
1. Чи має право Підприємство отримати ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання на АБП, установлений на орендованій території (частині площі), яка вже є акцизним складом іншого суб’єкта господарювання (ПП) та на яку такий інший суб’єкт господарювання отримав ліцензію на право зберігання та/або оптової торгівлі пальним?
2. Чи призведе встановлення та експлуатація АБП Підприємством на орендованій території (частині площі) нафтобази, яка вже є акцизним складом іншого суб’єкта господарювання (ПП) до виникнення обов'язку реєструвати акцизний склад Підприємством за умови дотримання ним критеріїв, визначених підпунктом «б» пункту 229.1 статті 229 Кодексу та підпунктом 14.1.6 статті 14 Кодексу?
3. Чи зобов’язаний розпорядник акцизного складу ПП зареєструвати АБП Підприємства, що розміщений на орендованій території (частині площі) нафтобази, яка вже є акцизним складом ПП, як обладнання на акцизному складі Підприємства та відповідно щоденно подавати в ДПС Довідку про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального?
4. Чи може пальне наявне в АБП Підприємства, що розміщений на орендованій території (частині площі) нафтобази, яка вже є акцизним складом ПП, бути розцінено як необліковане пальне ПП?
5. Яким чином контролюючий орган під час фактичних перевірок розмежовує обсяги та запаси пального між різними суб’єктами господарювання, які розташовані на одному суміжному майданчику за наявності договорів оренди, суборенди, аби уникнути безпідставних звинувачень у зберіганні необлікованого пального або невідповідності даних Єдиного реєстру ліцензіатів?
6. Чи достатньо для отримання ліцензії Підприємству на таке місце зберігання подати заяву із зазначенням необхідних відомостей (відповідно до статті 43 Закону № 3817), враховуючи, що земельна ділянка та майданчик загалом перебувають у користуванні ПП, з яким у Підприємства укладено договір суборенди частини площі?
7. У випадку якщо за певних обставин Підприємство перевищить обсяги по пальному, визначені Кодексом, чи буде мати право Підприємство зареєструвати акцизний склад та стати розпорядником такого акцизного складу, що розміщено на орендованій частині землі/території акцизного складу іншого суб’єкта господарювання (ПП)?
8. Чи впливає на можливість отримання ліцензії на зберігання пального для власного споживання, реєстрації платником акцизного податку та акцизного складу Підприємства факт взяття в оренду частини землі, а не лише частини приміщень, площ нафтобази?
Щодо питань 1 та 2
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, пальним, а також посилення боротьби з його незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон № 3817.
Частиною першою статті 1 Закону № 3817 визначено, що:
ліцензія - право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (пункт 40 частини першої статті 1 Закону № 3817);
зберігання пального - надання послуг та/або діяльність, пов’язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (пункт 32 частини першої статті 1 Закону № 3817);
місце зберігання пального - об’єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб’єкту господарювання на праві власності або користування (пункт 48 частини першої статті 1 Закону № 3817);
місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), які належать суб’єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб’єктом господарювання (пункт 49 частини першої статті 1 Закону № 3817).
Зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (частина перша статті 28 Закону № 3817).
Частиною другою статті 28 Закону № 3817 встановлено, що суб’єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.
Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:
до акцизного складу;
до акцизного складу пересувного;
для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам.
Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:
у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;
при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
Відповідно до підпункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.
Розпорядник акцизного складу - суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).
Отже, у суб’єкта господарювання, який використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, всі приміщення або території, на яких здійснюється навантаження-розвантаження та зберігання пального, та власником або користувачем яких є такий суб’єкт, є акцизним складом, якщо:
загальна місткість ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального хоча б в одному з приміщень або територій такого власника або користувача перевищує 200 кубічних метрів;
або
такий суб’єкт господарювання отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії).
Відповідно суб’єкт господарювання, який на акцизному складі здійснює зокрема, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального, є розпорядником такого акцизного складу та платником акцизного податку з реалізації пального і у нього виникає обов’язок, зокрема, згідно з підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Кодексу зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та згідно з підпунктом «б» підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Кодексу зареєструвати усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 визначено, зокрема, що один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Акцизні склади двох і більше розпорядників не можуть розміщуватись в одному приміщенні або на одній території.
Оскільки приміщення або територія мають бути об’єктами права власності або користування з належним документальним підтвердженням, то їх слід розглядати як об’єкти нерухомості: приміщення - будівля або частина внутрішнього об’єму будівлі, обмежена будівельними елементами, а територія - одна (частина) або кілька земельних ділянок з розташованими на них об’єктами.
Розміщення об'єктів зберігання пального кількох суб'єктів господарювання на одній земельній ділянці або в межах одного майнового комплексу можливе за умови, що за суборендою Підприємству передається у володіння та користування визначена окрема частина площі (території) ПП, та така площа повинна бути чітко розмежованою та персоніфікованою.
Однак якщо вся територія (включно із часткою площі) зареєстрована у ДПС як акцизний склад ПП і на неї видано ліцензію ПП, видача ліцензії Підприємству на ту саму фізичну площу без внесення змін до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та реєстраційних даних з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів неможлива.
Таким чином, Підприємство має право отримати ліцензію на зберігання пального для власних потреб на орендованій у ПП ділянці за умови надання документів (або зазначення даних), що підтверджують право користування (договір суборенди) цією конкретною та розмежованою ділянкою та у випадку, якщо на таку ділянку ПП не отримувало ліцензію та така ділянка не є акцизним складом (частиною акцизного складу) ПП.
Водночас, відповідно до пункту 36 частини другої статті 73 Закону № 3817 зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки без наявності ліцензії на право зберігання пального до суб’єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах:
за перше порушення – 4 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;
за друге порушення – 8 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;
за третє та наступні порушення – 85 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Якщо у Підприємства за описаних вище умов, всі приміщення або території, на яких здійснюється навантаження-розвантаження та зберігання пального, та власником або користувачем яких воно є, якщо загальна місткість ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального хоча б в одному з приміщень або територій не перевищує 200 кубічних метрів та Підприємство отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), об'єкт Підприємства (АБП) не набуває статусу акцизного складу, але при цьому повинні бути дотримані умови правового розмежування орендованої частини території суміжного об'єкта ПП.
У Підприємства в такому випадку не виникає обов'язку реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та реєструвати акцизний склад.
Щодо питання 3
Відповідно до підпункту 14.1.1721 пункту 14.1 статті 14 Кодексу індивідуальна податкова консультація - роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Кодексу за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.
Абзацом п’ятим пункту 52.1 статті 52 Кодексу передбачено, що звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити, зокрема, зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання та використання податкової консультації.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).
Оскільки питання не відповідає вимогам статті 52 Кодексу (питання не стосується надання роз’яснень щодо практичного використання безпосередньо Підприємством окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС, а стосується іншого суб’єкта господарювання), ПП доцільно безпосередньо звернутись за наданням роз’яснення до органів ДПС.
Щодо питання 4
Пальне, наявне в АБП Підприємства, що розміщений на орендованій території (частині площі) нафтобази, не буде розцінюватися як необліковане пальне ПП, якщо орендована територія (частина площі) нафтобази не є акцизним складом ПП, та за умови належного юридичного та документального оформлення, зокрема:
- наявності діючого договору суборенди ділянки землі/території, актів приймання-передачі території;
- наявності у Підприємства діючої ліцензії на право зберігання пального для власних потреб за цією адресою;
- наявності первинних документів (ТТН, акти приймання-передачі, видаткові накладні, розрахункові документи), що підтверджують придбання та транспортування пального Підприємством;
- окремого бухгалтерського та складського обліку пального на Підприємстві та ПП.
Якщо орендована територія (частина площі) нафтобази є акцизним складом ПП, або за відсутності зазначених документів, або не розмежування меж (відокремлення) територій Підприємства та ПП, під час перевірки контролюючий орган може розглядати пальне, розміщене на території акцизного складу ПП, як необліковане ПП пальне.
Щодо питання 5
Під час проведення фактичних перевірок, що проводяться відповідно до статті 80 Кодексу, податковий орган розмежовує обсяги та запаси пального між різними суб’єктами господарювання, які розташовані на одному суміжному майданчику, зокрема, на підставі:
- правовстановлюючих документів та графічних матеріалів: наявність договорів оренди/суборенди з чітким описом меж, площі та викопіюванням/планом території, де графічно виділено ділянку Підприємства з розміщеним АБП;
- розмежування інфраструктури: наявність технологічної автономності АБП (окремий запірний вузол, відсутність спільних трубопроводів з ємностями ПП або наявність глухих фланців/пломб).
- ліцензійних даних: наявність записів у Єдиному реєстрі ліцензіатів щодо Підприємства та ПП за цією адресою.
- первинних та облікових документів: аналіз видаткових/прибуткових накладних, товарно-транспортних накладних (ТТН), актів списання та даних бухгалтерського обліку, тощо, окремо по кожному суб’єкту господарювання.
Відповідно до пункту 37 частини другої статті 46 Закону № 3817 факт відмови у наданні посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, інформації про адресу або кадастрові номери земельних ділянок, на яких розміщені всі ємності для зберігання пального, про кількість та місткість таких ємностей та/або у можливості огляду таких ємностей посадовими особами контролюючого органу під час проведення перевірки з питань дотримання вимог цього Закону суб’єктами господарювання, які отримали ліцензію на зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, зафіксований у відповідному акті, складеному посадовими (службовими) особами податкового органу, є підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Щодо питання 6
Згідно із частиною першою статті 42 Закону № 3817 ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається, за умови реєстрації або взяття на облік суб’єкта господарювання у податкових органах та повідомлення таким суб’єктом господарювання про об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, через які здійснюватиметься відповідний вид ліцензійної діяльності, відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Кодексу, та проходження електронної ідентифікації онлайн в електронному кабінеті з дотриманням вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і здійснення листування з контролюючим органом через електронний кабінет відповідно до прийнятої контролюючим органом заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 3817 у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначаються, зокрема, такі відомості:
загальна місткість стаціонарних резервуарів, що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (пункт 14 частини третьої статті 43 Закону № 3817);
загальна місткість ємностей (для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (пункт 15 частини третьої статті 43 Закону № 3817);
про наявність ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно) (для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари до 500 літрів включно), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (пункт 16 частини третьої статті 43 Закону № 3817);
про наявність ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно) (для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари понад 500 літрів включно), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (пункт 17 частини третьої статті 43 Закону № 3817).
Частиною п’ятою статті 43 Закону № 3817 встановлено перелік копій документів, які додатково додаються до заяви про отримання ліцензії на право виробництва, оптової торгівлі, роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального.
Відповідно до частини п’ятої статті 43 Закону № 3817 суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб’єкти господарювання у заяві про отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки зазначають про використання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки і наводять, зокрема, такі відомості для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна – місткість кожної ємності та загальна місткість ємностей, без зазначення їх фактичного місцезнаходження.
Форму заяви щодо ліцензій на право зберігання пального та Порядок заповнення заяв щодо ліцензій на право зберігання пального затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2025 року № 374.
Отже, подання Підприємством заяви на отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки відповідно до статті 43 Закону № 3817, із зазначеними вичерпними та достовірними відомостями (у тому числі кадастрового номера ділянки, на якій зберігається пальне) та наявність повідомлення про об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, через які здійснюватиметься відповідний вид ліцензійної діяльності, відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Кодексу, є підставою для видачі такої ліцензії органом ДПС.
Щодо питання 7
Враховуючи викладене вище, у випадку, якщо хоча б в одному приміщенні/ території (в тому числі розміщених на орендованій у іншого суб’єкта господарювання (ПП) частині землі/території), в якому не здійснюються операції з реалізації та зберігання пального іншим особам, а пальне використовується виключно для потреб власного споживання, загальна місткість ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального перевищить 200 кубічних метрів, або Підприємство отримає протягом календарного року пальне в обсягах, що перевищить 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), такі приміщення та/або територія відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу вважатимуться акцизним складом, а Підприємство у розумінні підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу – розпорядником акцизного складу.
Відповідно у Підприємства виникатиме обов’язок реєстрації, зокрема, акцизних складів та резервуарів в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, обладнання їх витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом та рівнемірами-лічильниками, зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, подання даних про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця.
Крім того, відповідно до статті 231 Кодексу у Підприємства виникатиме обов’язок при власному споживанні пального складати акцизні накладні та реєструвати їх в Єдиному реєстрі акцизних накладних, а відповідно до пункту 49.21 статті 49 Кодексу за кожний встановлений Кодексом звітний період – подавати податкові декларації з акцизного податку незалежно від того, чи проводило Підприємство господарську діяльність у звітному періоді.
Щодо питання 8
Кодекс та Закон № 3817 під об'єктом зберігання пального або акцизним складом розуміє як будівлі/споруди/приміщення, так і земельні ділянки/території, на яких розташовані ємності та обладнання для зберігання пального.
Передання в суборенду безпосередньо частини земельної ділянки (території) є законною підставою користування, зокрема, для:
- отримання ліцензії на право зберігання пального (у т.ч. для власних потреб);
- реєстрації акцизного складу та Підприємства як розпорядника акцизного складу (у разі виникнення такого обов'язку).
Основною вимогою є чітке визначення предмета договору суборенди (площа, межі, кадастровий номер земельної ділянки) та відображення даних про об'єкт оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, через які здійснюватиметься відповідний вид ліцензійної діяльності, відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Кодексу.
Таким чином, факт взяття Підприємством в оренду частини землі, а не лише частини приміщень, площ нафтобази, не впливає на можливість отримання ліцен
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |