Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.10.2026 р. № 6310/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

    Державна податкова служба України, керуючись статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення ( ), щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник у зверненні повідомив, що є фізичною особою – підприємцем та перебуває на загальній системі оподаткування, здійснює оптову торгівлю товарами. Під час здійснення господарської діяльності покупці здійснюють часткові оплати з відстроченням платежу, а розрахунки з постачальниками здійснюються частинами. При цьому одночасно можуть існувати дебіторська заборгованість покупців, кредиторська заборгованість перед постачальниками та попередня оплата (аванс) окремим постачальникам.

Фізична особа – підприємець придбаває товар у декількох постачальників та реалізує його покупцям. Одна партія товару, реалізована покупцю, може складатися з товару, придбаного у декількох постачальників. Покупець здійснює оплату частинами без обов’язкової привязки кожного платежу до окремої партії товару. Фізична особа – підприємець також здійснює розрахунки з постачальниками частинами. Тому перед одними постачальниками може інснувати кредиторсьа заборгованість за вже отриманий товар, а іншим постачальникам може бути перерахована попередня оплата за майбутні поставки.

Умовний приклад. Протягом календарного року фізична особа – підприємець реалізувала товар покупцю на загальну суму ( ) гривень. Документально підтверджена вартість реалізованого товару становить ( ) гривень. Станом на 31 грудня покупець фактично сплатив фізичній особі – підприємцю ( ) грн, а ( )грн залишаються дебіторською заборгованістю покупця. Із вартості придбаного та вже реалізованого товару фізична особа – підприємець станом на 31 грудня сплатив постачальникам 205000,00 гривень. Ще ( ) грн вартості вже отриманого та реалізованого товару залишаються кредиторською заборгованістю фізичної особи – підприємця перед постачальниками. Крім того, фізична особа – підприємець перерахувала іншому постачальнику ( ) грн попередньої оплати за товар, який був отриманий та реалізований у попередньому календарному році. Таким чином, фактична господарська маржа за реалізованим товаром становить ( ) грн (( )  грн доходу від реалізації мінус ( ) грн вартості придбаного товару), однак надходження коштів від покупця та розрахунки з постачальниками припадають на різні календарні роки.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Яку конкретно суму доходу, документально підтверджених витрат та чистого оподатковуваного доходу фізична особа – підприємець повинна відобразити за перший календарний рік у наведеному прикладі? Зазначити суму в гривнях.

2. Чи має право фізична особа – підприємець включити до витрат першого календарного року ( ) грн вартості товару, який фактично отриманий та реалізований у цьому році, але оплата постачальника за цей товар здійснюється у наступному календарному році? Якщо ні, то в якому саме періоді та за яких умов ця сума включається до витрат?

3. Чи включається до витрат першого календарного року попередня оплата постачальнику у сумі ( ) грн за товар, який станом на 31 грудня ще не був поставлений? Якщо ні, то в який момент така сума може бути врахована у витратах після фактичного отримання та реалізації товару?

4. Яку конкретну суму доходу, витрат та чистого оподатковуваного доходу фізична особа – підприємець повинна відобразити у наступному календарному році, якщо покупець сплатить ( ) грн дебіторської заборгованості, а фізична особа - підприємець у цьому році сплатить 295000,00 грн за товар, отриманий та реалізований у попередньому році? Зазначити відповідні суми в гривнях?

5. Як у наведеній ситуації враховується від’ємна різниця між отриманим у наступному році доходом та витратами, фактично сплаченими у цьому році за товар, реалізований у попередньому році? Чи може така різниця бути перенесена на інші податкові періоди або врахована при визначенні оподатковуваного доходу?

6. Яким способом фізична особа – підприємець повинна співвідносити часткові платежі покупця з собівартістю реалізованого товару, якщо покупець здійснює платежі без зазначення конкретної партії товару: за методом послідовного погашення найстарішої заборгованості (FIFO), пропорційно вартості реалізації чи в інший спосіб?

7. Як визначати документально підтверджену вартість реалізованого товару для цілей статті 177 Кодексу, якщо одна партія товару, реалізована покупцю, сформована з товару, придбаного у декількох постачальників, а розрахунки з такими постачальниками здійснюються частинами?

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктом 19¹.1 статті 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України від 06 листопада 1991 року № 1798-ХІІ (зі змінами) визначено, зокрема, що комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами – підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Щодо першого – п’ятого питань

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, встановлено статтею 177 Кодексу.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Кодексу об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем, визначений пунктом 177.4 статті 177 Кодексу, до якого включається, зокрема, вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (підпункт 177.4.1 пункт 177.4 статті 177 Кодексу).

Не включаються до складу витрат підприємця, зокрема, документально не підтверджені витрати (підпункт 177.4.5 пункт 177.4 статті 177 Кодексу).

Для цілей оподаткування відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 Кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Кодексу).

Відповідно до пункту 177.10 пункту 177 Кодексу фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма та порядок ведення такого обліку затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261 (далі – Порядок № 261).

Згідно з абзацом другим пункту 1 Порядку № 261 на підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід / понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Згідно з підпунктами 2, 3, та 6 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 261:

у графі 1 зазначається дата запису. Записи ведуться в хронологічному порядку;

у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, у касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

інформація про документально підтверджені витрати, пов'язані з господарською діяльністю або провадженням незалежної професійної діяльності, зазначається у графах 5 - 10, відповідно:

у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом / пов'язані з провадженням незалежної професійної діяльності. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів (робіт, послуг);

у графі 6 відображається вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані/використані у виробництві продукції, товарів (наданні робіт, послуг), або для використання під час провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 261, у графі 11 «Сума чистого оподаткованого доходу» зазначається сума чистого оподаткованого доходу, яка розраховується як різниця між загальною сумою отриманого доходу, яка підлягає декларуванню (графа 4) та сумою документально підтверджених витрат, пов’язаних з господарською діяльністю або провадженням незалежної професійної діяльності (графи 6, 7, 8, 9, 10).

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи (пункт 177.5 статті 177 Кодексу).

Форма Декларації про майновий стан і доходи та Інструкція щодо заповнення податкової Декларації про майновий стан і доходи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, (зі змінами).

Облік доходів та витрат фізичною особою - підприємцем ведеться враховуючи норми пункту 177.2 статті 177 Кодексу.

Так, до загального оподатковуваного доходу звітного періоду включається сума виручки у грошовій та не грошовій формі, яка фактично надійшла на поточний рахунок, у касу платника податків та/або яку отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). При розрахунку чистого оподатковуваного доходу, отриманого протягом звітного року, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування враховує документально підтверджені витрати, пов’язані з отриманням доходу у такому звітному періоді.

Якщо частина товарів, придбання та оплата яких підтверджені накладною та розрахунковими документами звітного року, реалізується у наступному році, то витрати, понесені на її придбання враховуються частково у наступному році на підставі таких підтверджуючих документів.

Таким чином, якщо платник податків отримав та оплатив товар у звітному році, але продав лише частину такого товару, то у Декларації для розрахунку чистого оподатковуваного доходу враховуються витрати, понесені на придбання лише частини проданих товарів.

Попередня оплата за товар, який не поставлений постачальником станом на кінець звітного періоду, не може бути віднесена до витрат такого звітного періоду.

Щодо питань шостого та сьомого

Частиною першою статті 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Податковий облік господарських операцій ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами) (далі – Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно з пунктом 1.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в регістрах бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону № 996.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Отже, питання 6 та 7 належить до компетенції Міністерства фінансів України.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства, зокрема, в частині виникнення у фізичної особи – підприємця (загальна система оподаткування) права віднесення до певного періоду понесених витрат, а також перелік таких витрат, будь-які висновки щодо господарських операцій можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Наголошуємо, що ДПС не уповноважена організовувати господарську діяльність суб’єктів господарювання, а є лише контролюючим органом, який здійснює контроль за дотриманням платниками податків вимог податкового та іншого законодавства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.