Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.10.2026 р. № 6312/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

    Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3 п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомляє, що планує використовувати у своїй господарській діяльності вантажний автомобіль, який належить на праві приватної власності фізичній особі, зареєстрованій також як фізична особа - підприємець — платник єдиного податку третьої групи. Договір оренди транспортного засобу нотаріально посвідчений, однак у договорі орендодавцем зазначена фізична особа без зазначення її статусу як фізична особа - підприємець. При цьому власник автомобіля зареєстрований як фізична особа - підприємець та має намір отримувати орендну плату в межах своєї підприємницької діяльності

Таким чином, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має право Товариство здійснювати оплату оренди вантажного автомобіля на підприємницький рахунок фізичної особи - підприємця та відносити відповідні платежі до витрат Товариства на підставі нотаріально посвідченого договору, в якому орендодавцем зазначена фізична особа без посилання на її статус як фізична особа - підприємець?

2 Чи може дохід за таким договором вважатися доходом фізичної особи - підприємця — платника єдиного податку третьої групи та оподатковуватися відповідно до правил спрощеної системи оподаткування, якщо кошти перераховуються на підприємницький рахунок?

3. Чи зобов’язане Товариство у такому випадку виконувати функції податкового агента щодо доходу фізичної особи, зокрема нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір?

4. Чи необхідно для застосування правил оподаткування доходу фізичній особі – підприємцю внести зміни до нотаріально посвідченого договору оренди або укласти новий договір, у якому орендодавець буде зазначений як фізична особа – підприємець?

Відповідно до абзацу першого ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Правові основи укладання договорів та відносин, що виникають у ході здійснення орендних операцій, регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ), законами щодо оренди, іншими законодавчими та нормативними документами.

Учасниками цивільних відносин та суб’єктами права власності є фізичні та юридичні особи (частина перша ст. 318 ЦКУ).

Крім того, Конституція України та ЦКУ закріпили право приватної власності.

Так, відповідно до ст. 325 ЦКУ суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Відповідно до ст. 319 ЦКУ власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, та володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Статтею 759 ЦКУ визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦКУ).

Статтею 320 ЦКУ передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Щодо першого та четвертого питань

Перш за все зауважимо, що оскільки, відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу, до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання оформлення та вчинення правочинів суб’єктів господарювання не належать до компетенції ДПС та регулюються нормами цивільного законодавства, інших нормативно-правових актів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу, платники зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Всі конкретні та суттєві умови оренди вантажного автомобіля (вид, оплата, строк, порядок використання, витрати, реквізити сторін тощо), в тому числі у фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку третьої групи повинні бути відображені у відповідному договорі з урахуванням вимог чинного законодавства.

Відповідно до абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток підприємств (крім резидентів Дія Сіті) за операціями оренди вантажного автомобіля у фізичної особи - підприємця платника єдиного податку третьої групи.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та, відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).

Таким чином, питання порядку відображення платником податку на прибуток у бухгалтерському обліку операцій з оренди вантажного автомобіля у фізичної особи, яка одночасно зареєстрована як фізична особа – підприємець - платник єдиного податку третьої групи та документального підтвердження таких операцій належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Порядок відкриття надавачам платіжних послуг фізичним особам – підприємцям, визначений Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 162 (далі – Інструкція № 162).

Фізична особа відкриває окремі рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб (п. 10 розділу 1 Інструкції № 162).

Згідно з п. 24 розділу 1 Інструкції № 162 за поточними рахунками, що відкриваються банками клієнтам-резидентам у національній валюті, здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

За платіжними рахунками, що відкриваються небанківськими надавачами платіжних послуг користувачам-резидентам у національній валюті, здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 30 червня 2021 року № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591) та в п. 24 розділу I Інструкції № 162.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі – Закон № 679), Національний банк України (далі – Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом № 679 та іншими законами України.

Поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні визначено Законом № 1591.

Таким чином, з питання правомірності перерахунку Товариством орендної плати, яка за договором оренди нараховується на користь фізичної особи, а не фізичної особи – підприємця, на рахунок фізичної особі, відкритий для підприємницької діяльності, доцільно звернутися до Національного банку.

Щодо другого та третього питань

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділу IV Кодексу, згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платником податку, зокрема, є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податків.

Водночас, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, зокрема:

інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, визначення якого наведене у п.п. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу, і ставку військового збору, встановлену п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Враховуючи викладене, оскільки орендодавцем у договорі оренди вантажного автомобіля зазначена фізична особа, а не фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, то дохід у вигляді орендної плати не включається до доходу платника єдиного податку, але оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором у порядку, визначеному розділом IV Кодексу та п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для платників податків – фізичних осіб. При цьому Товариство як юридична особа зобов’язана виконати усі функції податкового агента, встановлені Кодексом.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.