Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.10.2026 р. № 6321/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

     Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення ( ), щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що Товариство взято на облік як платника податків та платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) у Головному правлінні ДПС у ( ), ( ) ДПІ, за основним місцем обліку.

Товариство здійснює господарську діяльність на території України, у тому числі у ( ) та ( ) областях.

Для здійснення господарської діяльності Товариство на підставі договорів оренди використовує нежитлові приміщення (офісні та складські), розташовані у м. ( ) та м. ( ).

За місцезнаходженням зазначених орендованих приміщень Товариство фактично здійснює господарську діяльність та має найманих працівників, які виконують свої трудові обов’язки безпосередньо за відповідними адресами.

Інформацію про зазначені об’єкти, через які Товариство здійснює господарську діяльність, подано до контролюючого органу за формою 20-ОПП.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з наступних питань:

1. Чи виникає у Товариства обов’язок щодо сплати єдиного внеску за неосновним місцем обліку у зв’язку з фактичним здійсненням господарської діяльності в іншій області через орендоване/власне нежитлове приміщення, за місцезнаходженням якого працюють наймані працівники Товариства?

2. Чи є здійснення Товариства господарської діяльності за межами основного місця обліку, за умови наявності за відповідною адресою найманих працівників та подання форми 20-ОПП, підставою для виникнення обов’язку зі сплати єдиного внеску за неосновним місцем обліку?

3. Чи достатньо за таких обставин здійснювати нарахування та сплату єдиного внеску за працівників, які працюють за місцезнаходженням орендованих/власних приміщень в іншій області, безпосередньо Товариством за основним місцем його обліку?

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо першого-третього питань

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини другої ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов’язаний, зокрема:

своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;

подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Кодексом. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Враховуючи викладене, при здійсненні господарської діяльності в іншій області через власне/орендоване приміщення (без створення відокремленого підрозділу), у Товариства не виникає обов’язку щодо сплати єдиного внеску за неосновним місцем обліку, тобто усі зобов’язання з єдиного внеску виконуються за основним місцем обліку Товариства.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.