Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.10.2026 р. № 6218/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

  Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування операцій резидентів Дія Сіті та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої інформації Товариство є резидентом Дія Сіті, платником податку на особливих умовах та платником ПДВ.

Підприємство виступає наймачем за договорами найму (оренди) транспортних засобів, укладеними з працівниками підприємства (водіями).

Водіями, за якими закріплені вказані автотранспортні засоби складаються маршрутні (подорожні) листи. Облік використання палива здійснюється на підставі оформленого подорожнього листа та встановлених норм витрат палива.

Підприємство має намір дозволити використовувати такі автотранспортні засоби водіям у власних цілях у позаробочий час зокрема у вихідні дні та після завершення робочого дня, при тому підприємство не збирається компенсувати таким працівникам витрати на паливо, використане у особистих цілях.

Автотранспортні засоби в межах робочого дня використовуються виключно у виробничих цілях.

З огляду на вищеперераховане Товариство запитує:

1. Чи є правомірним надання можливості використовувати автотранспортні засоби водіям у власних цілях у позаробочий час зокрема у вихідні дні та після завершення робочого дня?

2 Яким чином, у випадку, якщо надання можливості використання автотранспортних засобів водіям у власних цілях у позаробочий час зокрема у вихідні дні та після завершення робочого дня є правомірним, потрібно складати маршрутні (подорожні листи), зокрема яким чином правильно відображати розбіжність у показниках одометрах між показниками, актуальними на дату завершення робочого дня, та на дату початку наступного дня?

Щодо питання 1

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить надання індивідуальних податкових консультацій із питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 14.1.172 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Питання договірних відносин між суб’єктами господарювання, зокрема надання можливості використовувати автотранспортні засоби водіям у власних цілях у позаробочий час зокрема у вихідні дні та після завершення робочого дня не належать до компетенції Державної податкової служби України та мають розглядатися у межах цивільно-правового законодавства.

Щодо питання 2

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» (далі – Закон № 996).

Відповідно до ст. 1 Закону № 996 первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону № 996 первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Частиною другою ст. 9 Закону № 996 встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, зі змінами (далі – Положення № 88).

Відповідно до п. 2.6 Положення № 88 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.

Отже питання щодо складання первинних документів, зокрема маршрутних листів, для підтвердження господарської діяльності відноситься до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).