Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.10.2026 р. № 6275/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

     Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства, надісланого на розгляд листом Головного управління ДПС у Полтавській області щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у разі здійснення операції зі списання товарів, та керуючись статтею 52 глави 3 роздiлу II Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство планує здійснювати господарську діяльність з виробництва та реалізації ковбасних виробів та іншої м’ясної продукції. Передбачається, що підприємство буде придбавати з ПДВ сировину, матеріали, спеції, пакувальні матеріали та інші товари, які використовуватимуться у виробництві готової продукції. За зареєстрованими податковими накладними суми ПДВ за таким придбанням включатимуться до податкового кредиту.

Зокрема, Товариство планує придбавати цілі курячі тушки, які в процесі виробництва будуть розроблятися на окремі частини/напівфабрикати (грудка, стегно, гомілка, крило, четвертина, шкіра, жир тощо). Отримані в результаті розробки напівфабрикати планується використовувати як сировину для виробництва готових ковбасних виробів. Кількість та склад сировини визначатимуться технологічними картами та калькуляціями.

Готова продукція планується до реалізації іншим юридичним особам - платникам ПДВ.

Також у процесі майбутньої діяльності можливі випадки повернення покупцями реалізованої готової продукції у зв’язку із закінченням строку її придатності. Після повернення така продукція не буде придатною для подальшої реалізації та підлягатиме списанню відповідно до оформлених первинних документів. У зв’язку з цим у Товариства виникає питання щодо застосування пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ та пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ при списанні такої готової продукції.

Враховуючи викладене вище, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань.

1. У разі списання повернутої простроченої власно виготовленої готової продукції (ковбасних виробів) чи повинно підприємство відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ складати зведену податкову накладну: на саму списану готову продукцію чи на придбані з ПДВ товари/послуги, які були використані при виробництві цієї готової продукції (сировину, матеріали, спеції, пакування тощо)?

2. Якщо зведена податкова накладна складається на придбані товари/послуги, використані у виробництві списаної готової продукції, чи визначаються їх кількість та вартість відповідно до фактичної калькуляції та технологічних норм конкретної списаної готової продукції?

3. Якщо придбана з ПДВ ціла куряча тушка буде розроблена підприємством на окремі частини/напівфабрикати, а лише певна частина отриманих напівфабрикатів буде використана у виробництві конкретного виду готової продукції, яка в подальшому буде повернута та списана як прострочена, чи необхідно при застосуванні пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ нараховувати податкові зобов’язання на всю вартість придбаної курячої тушки чи лише на частину вартості придбаної тушки, що припадає на напівфабрикат/частину, фактично використану у виробництві списаної готової продукції?

4. Чи повинні до бази оподаткування відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ включатися інші придбані з ПДВ товари та послуги (спеції, допоміжні та пакувальні матеріали тощо) у частині, яка фактично припадає на списану готову продукцію?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інформації інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 розділу V ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ, підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 розділу V ПКУ та пунктом 197.11 статті 197 розділу V ПКУ) або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до вказаного пункту.

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ податкові зобов'язання визначаються за товарами/послугами, необоротними активами:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях – на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, – на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами – виходячи з вартості їх придбання (пункт 189.1 статті 189 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1, 4

У разі списання самостійно виготовленої/вирощеної продукції у зв’язку з неможливістю її використання у господарській діяльності платник податку повинен нарахувати податкові зобов’язання, передбачені пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ. База оподаткування з метою нарахування таких податкових зобов’язань визначається виходячи з вартості товарів/послуг, придбаних з ПДВ і використаних для виробництва такої продукції.

Щодо питань 2,3

При списанні непридатної готової продукції власного виробництва податкові зобов’язання нараховуються відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ виключно на вартість товарів і послуг (їх частин), які були придбані з ПДВ і використані при виробництві продукції, за якими суми ПДВ було включено до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 191.¹.28 пункту 191.¹ статті 19¹ розділу І ПКУ до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Надання роз’яснень з питання визначення первинних документів, які можуть містити інформацію про операції зі списання товарів в бухгалтерському обліку, а також питання визначення технологічних норм списаної продукції не належить до компетенції ДПС.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Частиною другою статті 3 Закону № 996 передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Таким чином, питання ведення бухгалтерського обліку відносяться до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).