Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.10.2026 р. № 6271/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

      Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування окремих господарських операцій та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є власником нерухомого майна та здійснює діяльність із надання такого майна (частково) в оренду третім особам.

Товариство встановило генеруючу установку з відновлювальних джерел енергії (сонячну електростанцію) та установку зберігання електричної енергії. Сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на одній площадці вимірювання не перевищує 5 МВт та відповідно Товариство здійснює діяльність з виробництва електричної енергії без отримання ліцензії. Товариством з електропостачальником укладено договір купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва. Товариство набуло статусу активного споживача.

Товариство планує здійснювати продаж частини виробленої/збереженої електроенергії орендарям приміщень та повʼязаним особам, які розташовані з ними на одній земельній ділянці чи земельних ділянках, що мають спільні межі (згідно з наданою у зверненні інформацією, такий продаж відповідає нормам енергетичного законодавства).  

В той же час у зверненні не зазначено кількість площадок на яких здійснюється виробництво електричної енергії Товариством.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань.

1. Чи має право Товариство здійснювати продаж виробленої сонячною електростанцією електричної енергії зазначеним у зверненні особам без отримання ліцензії?

2. За яким із наявних у Товариства кодом КВЕД необхідно відображати у податковій звітності основний вид діяльності, якщо обсяги продажу електричної енергії перевищать обсяги доходів по оренді?

3. Чи виникає у Товариства обов’язок реєстрації платником акцизного податку, декларування чи сплати акцизного податку з операцій з продажу електричної енергії споживачам, зважаючи на те, що така діяльність активним споживачем здійснюється без ліцензії на підставі Правил роздрібного ринку електричної енергії?

4. На яку дату виникають податкові зобов’язання з ПДВ за операціями з продажу електроенергії?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Статтею 5 розділу І ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а також відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії визначає та регулює Закон України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон № 2019).

Згідно із статтею 1 Закону № 2019 виробник електричної енергії – суб'єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії.

Під виробництвом електричної енергії в статті 1 Закону № 2019 розуміється діяльність, пов'язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії.

Активний споживач – споживач, у тому числі приватне домогосподарство, енергетичний кооператив та споживач, який є замовником енергосервісу (як до, так і після переходу до замовника за енергосервісним договором права власності на майно, утворене (встановлене) за енергосервісним договором), що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію, та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, або бере участь у заходах з енергоефективності та управління попитом відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є його основною господарською або професійною діяльністю (пункт 7 частини першої
статті 1 Закону № 2019).

Статтею 8 Закону № 2019 визначено, зокрема, що господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

Разом з тим, згідно статті 30 Закону № 2019 діяльність з виробництва електричної енергії без ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії дозволяється, якщо величина встановленої потужності чи відпуск електричної енергії менші за показники, визначені у відповідних ліцензійних умовах з виробництва електричної енергії.

Згідно із пунктом 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) від 27.12.2017 № 1467, діяльність з виробництва електричної енергії суб’єктів господарювання підлягає ліцензуванню, якщо сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання  на одній площадці вимірювання перевищує 5 МВт або якщо загальна сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на всіх площадках вимірювання перевищує 20 МВт або незалежно від встановленої потужності об’єкта електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), виробництво електричної енергії на якому підлягає стимулюванню відповідно до закону шляхом встановлення «зеленого» тарифу або аукціонної ціни.

Пунктом 11.2.8 глави 11.2 розділу XI Правил роздрібного ринку електричної енергії , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 312, передбачено, що активний споживач, виробник, що здійснює виробництво електричної енергії на об’єктах розподіленої генерації, у тому числі з використанням когенераційних установок мають право здійснювати продаж електричної енергії за договором про резервне електрозабезпечення, у тому числі  споживачів критичної інфраструктури на період аварійного або планового припинення або обмеження оператором системи розподілу/передачі електричної енергії на об’єкти споживачів (далі - договір про резервне електрозабезпечення) за умови відокремлення електричних мереж, якими здійснюється електрозабезпечення за вказаним договором, від об’єднаної енергетичної системи України (шляхом встановлення на розподільчих пристроях обладнання щодо такого відокремлення, у тому числі автоматичного), та забезпечення відокремленого комерційного обліку.

Оператор установки зберігання енергії має право здійснювати продаж електричної енергії за договором купівлі-продажу для потреб електроустановок споживача, що мають спільну з установкою зберігання енергії точку приєднання до мереж оператора системи розподілу або оператора системи передачі, за умови організації комерційного обліку відповідно до вимог кодексу комерційного обліку.

Щодо питання 1

З питання правомірності продажу виробленої власною сонячною електростанцією електричної енергії без отримання ліцензії Товариство може звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 19 грудня 2019 року № 394-IX «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» є колегіальним органом, що здійснює, зокрема, державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах виробництва, передачі, розподілу, розподілу малими системами розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії, агрегації. Зазначене питання не належить до компетенції ДПС.

Щодо питання 2

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. КВЕД затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457.

При заповненні Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 зі змінами та доповненнями, у полі 5 «Код виду економічної діяльності (КВЕД)» зазначається код основного виду економічної діяльності, присвоєний платнику податків згідно з Національним класифікатором України видів економічної діяльності на момент подання такої декларації.

Згідно зі статтею 36 розділу І ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Щодо питання 3

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 розділу VІ ПКУ електрична енергія належить до  підакцизних товарів.

Згідно із положеннями ПКУ платниками акцизного податку є, зокрема, виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії (підпункт 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 розділу VІ ПКУ).

Згідно з підпунктом 212.3.1 пункту 212.3 статті 212 розділу VІ ПКУ реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб'єкта господарювання, постійного представництва, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії.

Отже, у разі здійснення без отримання ліцензії відповідно до законодавства операцій з реалізації електричної енергії або передачі для власного споживання власновиробленої електричної енергії, за умови, що сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на одній площадці вимірювання не перевищує 5 МВт або якщо загальна сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на всіх площадках вимірювання не перевищує 20 МВт, то суб’єкт господарювання не буде платником акцизного податку відповідно до підпункту 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 розділу VІ ПКУ.

При цьому, якщо у Товариства  буде наявна ліцензія на право провадження  господарської діяльності з виробництва  електричної енергії і якщо вироблена електрична енергія реалізується на ринку електричної енергії, то суб’єкт господарювання буде платником акцизного податку відповідно до  підпункту 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 розділу VІ ПКУ.

Щодо питання 4

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ визначено, що тимчасово, до 01 січня 2028 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону № 2019, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 розділу V ПКУ, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2028 року.

У разі якщо операції, визначені пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку можуть складати, зокрема, покупцям – платникам податку не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ протягом такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Під поняттям «касовий метод» для цілей оподаткування ПДВ розуміється метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (підпункт 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Платники податку (у тому числі активні споживачі) за операціями з постачання електричної енергії, відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, застосовують касовий метод податкового обліку з ПДВ та визначають податкові зобов’язання на дату отримання від покупця коштів або інших видів компенсації вартості такої електричної енергії. Також за такими операціями можуть складатися не пізніше останнього дня місяця, у якому вони здійснені, податкові накладні виходячи із усього обсягу коштів / інших видів компенсації вартості товарів/послуг, отриманих від покупця протягом такого місяця.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ).