Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.10.2026 р. № 6336/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

     Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Установа засноване на державній власності та є державною неприбутковою установою, що повністю утримується за рахунок державного бюджету України та фінансується за бюджетною програмою «Забезпечення функціонування офісу із залучення та підтримки інвестицій».

Працівника Установи було звільнено.2021 відповідно до наказу Установи.

Київський апеляційний суд постановив позов працівника до Установи задовольнити частково, а саме:

скасувати наказ державної установи, поновити на роботі на посаді головного фахівця;

«стягнути з державної установи на користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі грн, суму за листом непрацездатності у розмірі   грн, моральну шкоду у розмірі грн, витрати на правничу допомогу у розмірі   грн, витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції –  грн; по сплаті судового збору –  гривень.

У резолютивній частині рішення суду сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь працівника та сума за період тимчасової непрацездатності зазначені у нарахованому розмірі, без утримання суми податків з середнього заробітку за час вимушеного прогулу та тимчасової втрати непрацездатності (податку на доходи фізичних осіб та військового збору).

Належним виконанням рішення суду є поновлення працівника саме на тій посаді з якої працівника було звільнено.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України   «Питання оплати праці працівників державної установи  », якою затверджено схему посадових окладів працівників Установи, посада «головний фахівець» або рівнозначна посада відсутні. Аналогічно, у штатному розписі Установи на 2026 рік, посада «головний фахівець» чи рівнозначна посада не передбачені.

Враховуючи діюче законодавство по оплаті праці Установи та реорганізаційні зміни, які відбувались у головного розпорядника, приведення у відповідність нормативних документів Установи, а саме: погодження Мінекономіки змін до штатного розпису Установи; затвердження змін до Плану використання бюджетних коштів; відкриття бюджетних асигнувань та забезпечення фінансування Установи для виконання рішення суду зайняли тривалий період.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу, нарахований на підставі рішення суду, є доходом працівника, з якого у встановленому законодавством порядку підлягають нарахуванню, утриманню та перерахуванню до бюджету відповідні податки та збори.

Юридична особа – боржник при виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу є податковим агентом щодо такого доходу.

Сума визначена судом до стягнення на підставі середньоденної заробітної плати та кількості робочих днів вимушеного прогулу не може розглядатися як сума доходу, яка за своєю природою звільнена від оподаткування або як така, що не підлягає подальшому визначенню податкових зобов'язань.

Державним виконавцем  відділу державної виконавчої служби, без будь-якої комунікації з Установою, зокрема, уточнення щодо утримання податків (податку на доходи фізичних осіб та військового збору) з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми тимчасової непрацездатності, було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документу та у безспірному порядку, з банківського рахунку Установи було стягнуто загальну суму нарахованого судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу та тимчасової втрати працездатності (без утримання суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору), моральну шкоду, витрати на правничу допомогу та судовий збір.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Яким чином Установі виконати податкове зобов'язання щодо утримання та перерахування до бюджету (податку на доходи фізичних осіб та військового збору ) з суми нарахованого судом на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми тимчасової непрацездатності, з огляду на безспірне списання всієї нарахованої суми виконавчою службою, що унеможливило здійснення утримання зазначених вище податків з оподатковуваного доходу працівника?

2. Чи може працівник, на користь якого було стягнуто всю суму нарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суму тимчасової непрацездатності, самостійно сплатити до бюджету з отриманого доходу (податку на доходи фізичних осіб та військового збору) та відобразити в Декларації про майновий стан та доходи (далі – Декларація)?

3. Як повинна Установа відобразити середній заробіток за час вимушеного прогулу (нарахований за період 2021 – 2026) та нараховану судом суму з тимчасової втрати працездатності у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску для податкових агентів, крім фізичних осіб - підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Розрахунок ЮО), враховуючи безспірне стягнення виконавчою службою однією загальною сумою?

4. За якою ознакою доходу повинна відобразити Установа у Розрахунку ЮО стягнуту на користь працівника моральну шкоду, витрати на правничу допомогу та судовий збір? Чи утримується із зазначених виплат податок на доходи фізичних осіб та військовий збір?

Статтею 129¹ Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Згідно зі ст. 133 глави 8 «Судові витрати» Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі – Закон № 3674), відповідно до ст. 1 якого судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом № 3674. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 67 Конституції України передбачено, зокрема, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Щодо першого питання

Повноваження, завдання та функції Державної податкової служби України встановлено ст. 19¹ Кодексу та Положенням про Державну податкову службу України, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 (далі – Положення № 227).

Згідно з покладеними завданнями ДПС здійснює контроль за дотриманням вимог податкового законодавства, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС (п. 4 Положення № 227), здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, єдиного внеску, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (платників єдиного внеску) (п. 12 Положення № 227); надає індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС (п. 70 Положення № 227).

Крім того, п. 2 Положення № 227 визначено, що ДПС у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Водночас, відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.

Отже, з першого питання доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо третього та четвертого питань

Згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п.п. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:

дохід у вигляді заробітної плати, нарахованої (виплаченої) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім:

сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров’ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом (п.п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

При цьому, слід зазначити, що заробітна плата для цілей розділу IV Кодексу – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої включаються: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, здійснюється з урахуванням Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5), зокрема до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці відносяться:

допомога по тимчасовій непрацездатності (п. 3.2 розділу ІІІ Інструкції
№ 5);

оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації (п. 3.3. розділу III Інструкції № 5).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також вказаний дохід для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2
п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

При цьому податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену в п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Враховуючи викладене, якщо платнику податків – фізичній особі на підставі рішення суду виплачуються кошти юридичною особою, то до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. і військовим збором за ставкою 5 відс. дохід у вигляді:

середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час вимушеного прогулу як заробітна плата, за умови перебування такого платника у трудових відносинах з роботодавцем або, у разі його нарахування (виплати) після звільнення платника та виплати у вигляді тимчасової непрацездатності, як інший дохід;

суми моральної шкоди в розмірі, що перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року;

відшкодування за рішенням суду судових витрат та витрат на правничу допомогу як додаткове благо.

Крім того, при нарахуванні зазначених доходів (відшкодування) юридична особа виступає податковим агентом та зобов’язана утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за рахунок фізичної особи.

Разом з тим відповідно до п. 18.2 ст. 18 Кодексу податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.

Згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, крім податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, податковий Розрахунок ЮО до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий Розрахунок ЮО подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.

Форма Розрахунку ЮО і Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового Розрахунку (далі – Порядок), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зі змінами.

Відображення показників у Додатку 4ДФ до Розрахунку ЮО визначено п. 4 підрозділу 2 розділу IІ Порядку.

Так, відповідно до п. 4 підрозділу 2 розділу IІ Порядку в Додатку 4 ДФ до Розрахунку ЮО у графі 6 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу, наведена у розділі 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку.

Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведеного у додатку 2 до Порядку за ознакою доходу:

«101» – доходи у вигляді заробітної плати (п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу), допомоги по тимчасовій непрацездатності, які виплачуються як за рахунок Товариства так і за рахунок Пенсійного Фонду України;

«120» дохід, отриманий платником податків у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, у тому числі сума перевищення (п.п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

«126» - дохід у вигляді додаткового блага (п.п «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

«127» – інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Щодо другого питання

Порядок подання річної Декларації та строки сплати податків передбачено ст. 179 Кодексу, згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати річну Декларацію відповідно до Кодексу.

Водночас, відповідно до п. 179.2 ст. 179 Кодексу обов’язок платника податку щодо подання податкової Декларації вважається виконаним і податкова Декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розділом ІV Кодексу.

У разі якщо платник податку зобов’язаний подавати податкову Декларацію відповідно до інших положень Кодексу, то в ній поряд з іншими доходами зазначаються доходи, передбачені п. 179.2 ст. 179 Кодексу.

Таким чином, фізична особа, яка отримує доходи виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу не зобов’язана подавати Декларацію.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.