Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.10.2026 р. № 6345/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

     Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо деяких питань оподаткування, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, у ТОВ 31.12.2025 закінчився встановлений договором строк погашення кредиту за кредитним договором від 27.10.2009 (зобов’язання по якому виражені в іноземній валюті). Оскільки заборгованість наразі не погашена, на залишок боргу з 01.01.2026 продовжують нараховуватись проценти.

        ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи має право ТОВ включати до складу витрат (для визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток) проценти, нараховані з 01.01.2026 після закінчення терміну погашення кредиту, що визначений кредитним договором?
2. Яким чином для цілей податкового обліку кваліфікуються суми, що нараховуються після закінчення терміну погашення кредитного договору: як проценти чи як  інша форма цивільно-правової відповідальності (штраф, пеня за ст. 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ)), та які податкові наслідки це тягне за собою, чи застосовуються у цьому випадку коригуючі різниці згідно п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу?
3. Чи має право ТОВ включати до складу витрат/доходів (для визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток) від’ємні та позитивні курсові різниці, що виникли внаслідок щоквартальної переоцінки заборгованості за такими процентами протягом 2026 року згідно
    з Національним положенням стандартом бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» втрати від неопераційних курсових різниць за процентами, нарахованими з 01.01.2026 після закінчення терміну погашення кредиту, що визначений кредитним договором?
4. Яким чином для цілей податкового обліку кваліфікуються суми нарахованих втрат/доходів від неопераційних курсових різниць за процентами, нарахованими з 01.01.2026 після закінчення терміну погашення кредиту, що визначений кредитним договором, та які будуть податкові наслідки?
5. Чи має право ТОВ здійснити коригування (зняття) таких витрат/доходів наростаючим підсумком в уточнюючій податковій декларації за 9 місяців або рік 2026 (у межах одного звітного календарного року) без подання уточнюючих квартальних декларацій, за умови, що таке коригування не призводить до заниження податкового зобов’язання (через наявність перехідних збитків минулих років)?

       

Щодо питань 1, 3, 4

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями із нарахування курсових різниць при проведенні переоцінки заборгованості.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року  № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами).

Отже, з питання формування доходів та витрат у бухгалтерському обліку за операціями з нарахування процентів за кредитним договором та із нарахування курсових різниць при проведенні переоцінки заборгованості за такими процентами, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

 

Щодо питань 2, 5

Відповідно до частини першої та другої ст. 509 ЦКУ зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦКУ встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦКУ виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно частини першої та другої та третьої ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (частина перша ст. 550 ЦКУ).

Відповідно до частини першої та другої ст. 551 ЦКУ предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 3 частини першої ст. 611 ЦКУ у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша ст. 612 ЦКУ).

Згідно частини першої ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга ст. 625 ЦКУ).

Згідно п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст.140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема, на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Отже, у разі, якщо за умовами договору виникає відповідальність у вигляді неустойки (штрафів, пені) за порушення виконання зобов’язання, платник податку на прибуток  збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму такої неустойки (штрафів, пені) визнаних у складі витрат, якщо такі кошти нараховані на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб). Таке збільшення фінансового результату до оподаткування відображається у рядку 3.1.11 Додатка РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (зі змінами).

При нарахуванні відсотків за борговими зобов’язаннями перед нерезидентом у платника податку на прибуток підприємств можуть виникати різниці, встановлені п. 140.2, п. 140.3 ст. 140 Кодексу.

У разі самостійного виправлення помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій звітності, платник податку керується положеннями ст. 50 Кодексу.

  Так, п. 50.1 ст. 50 Кодексу встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

  Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

У разі якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з податковою декларацією згідно з абзацом другим п. 46.2 ст. 46 цього Кодексу, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий (звітний) період, платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають уточнюючий розрахунок до річної податкової декларації у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до п.п. 141.9¹.3 п. 141.9¹ ст. 141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу «витягнутої руки» у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).