Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.10.2026 р. № 6364/ІПК/20-40-24-07-06

  Головне управління ДПС у Полтавській області за результатами розгляду звернень щодо практичного застосування норм чинного законодавства в частині визначення резидентського статусу та керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПК України), в межах компетенції повідомляє наступне.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є спадкоємцем після смерті свого батька …, який помер … (копія Свідоцтва про смерть серії … додається). Спадкова справа № … відкрита у приватного нотаріуса …, Полтавський обласний нотаріальний округ.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з пунктом 99.1 статті 99 ПК України, виконання грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи у разі її смерті здійснюється її спадкоємцями.

Для належного оформлення спадкових прав та визначення обов'язків щодо оподаткування об'єктів спадщини відповідно до статті 174 ПК України, критично важливим є встановлення податкового резидентського статусу спадкодавця на момент його смерті. Статус резидента чи нерезидента визначає ставку податку на доходи фізичних осіб та військового збору при отриманні спадщини.

За життя спадкодавець … (РНОКПП …):

1. Мав постійне місце проживання/реєстрацію в Україні за адресою: … (довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні – будинку осіб № … від …);

2. Мав посвідку на постійне проживання в Україні № …, запис № …;

3. У період з 2009 року по час смерті залишався в Україні не перетинаючи її кордонів;

4. Отримував пенсію в Україні та мав Пенсійне посвідчення № …, серія … № …;

5. На момент смерті мав паспорт громадянина республіки Білорусь серії …, що свідчить про те що він був знятий з реєстраційного обліку (прописки) та не був податковим резидентом Республіки Білорусь на момент смерті.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Який резидентський статус (резидент чи нерезидент України) померлого спадкодавця на момент його смерті.

2. За якою ставкою податок на доходи фізичних осіб та військового збору має оподатковуватись спадщина, що переходить до спадкоємців, з урахуванням вищезазначеного статусу спадкодавця.

Щодо питань 1 – 2 повідомляємо наступне.

Визначення резидентського статусу фізичних осіб є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів особи згідно з нормами ПК України.

Нерезиденти – фізичні особи, які не є резидентами України (підпункт «в» підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Поняття «резидент» встановлено підпунктом «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПК України, зокрема, фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Відповідно до статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання – це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Слід зауважити, що посвідка на постійне проживання – це документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (п. 17 частини першої ст. 1 Закону України від 22 вересня 2011 року № 3773-IV «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі – Закон № 3773)).

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи положення абзаців першого – третього підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПК України, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПК України, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Таким чином, якщо громадянином дотримані критерії, визначені абзацами першим – четвертим підпункту «в» підпункту. 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПК України, то така особа може бути визнана резидентом України.

Разом з тим, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим – четвертим підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПК України, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа може вважатися нерезидентом.

Зауважуємо, що видана іноземцю на законних підставах посвідка на постійне проживання в Україні є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не є документом, на підставі якого визначається резидентський статус платника податку в Україні.

Крім того слід зазначити, що до повноважень контролюючого органу не відноситься функція визначення резидентського статусу фізичної особи, тобто фізична особа самостійно визначає його на підставі підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб встановлено розділом IV ПК України, відповідно до пункту 162.1 статті 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема:

фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України);

фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (підпункт 162.1.2 пункту 162.1 статті 162 ПК України).

При цьому об’єктом оподаткування:

резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України);

нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні (підпункт 163.2.1 пункту 163.2 статті 163 ПК України).

Особливості оподаткування доходів, отриманих нерезидентами встановлено пунктом 170.10 статті 170 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 170.10.1 пункту 170.10 статті 170 ПК України доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).

Згідно з підпунктом 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV ПК України.

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється статтею 174 ПК України.

Об’єкти спадщини платника податку з метою оподаткування визначено пунктом 174.1 статті 174 ПК України.

За нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковуються, об’єкти спадщини, що успадковуються членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення (підпункт «а» підпункту 174.2.1 пункту 174.2 статті 174 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV ПК України вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Членами сім’ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV ПК України вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Відповідно до підпункту 1.7 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПК України та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпункті 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, підпунктах 3 і 4 пункту 170.13¹ статті 170 ПК України та пункті 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

За ставкою 18 відсотків визначеною у пункті 167.1 статті 167 ПК України, оподатковуються будь-які об’єкти спадщини, що успадковуються спадкоємцем від спадкодавця – нерезидента, та будь-які об’єкти спадщини, що успадковуються спадкоємцем – нерезидентом від спадкодавця – резидента (підпункт 174.2.3 пункту 174.2 статті 174 ПК України).

Також об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є доходи, визначені статтею 163 ПК України (підпункт 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Ставка військового збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, становить 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку (військового збору) до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину (пункт 174.3 статті 174 ПК України).

Враховуючи зазначене, дохід у вигляді вартості успадкованого майна, отриманий фізичною особою – резидентом від спадкодавця – резидента першого ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за нульовою ставкою податку. При цьому зазначений дохід не є об’єктом оподаткування військовим збором.

Разом з тим дохід у вигляді вартості успадкованого майна, отриманий фізичною особою – резидентом від фізичної особи – нерезидента, незалежно від ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 5 відсотків.

Водночас відповідно до абзацу першого статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон № 3425) нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом № 3425, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Статтею 43 Закону № 3425 передбачено, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється, зокрема, за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», національним паспортом іноземця або документом, що його замінює.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (статті 4, 46 Закону № 3425).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II ПК України).