Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.11.2026 р. № 6375/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

   Державна податкова служба України розглянула звернення Фермерського господарства   (далі – Господарство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань справляння сплати плати за землю, податку на додану вартість (далі – ПДВ), податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО), військового збору, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ), податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Господарство поінформувало, що є платником єдиного податку четвертої групи, здійснює сільськогосподарську діяльність на території Покровської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області (далі – Громада). Господарство використовує земельні ділянки сільськогосподарського призначення, у тому числі земельні ділянки, що перебувають в оренді.

У зверненні Господарство повідомляє, що територія Громади 29.04.2026 внесена до територій активних бойових дій Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі – Перелік територій).

У зв’язку із зазначеним, Господарство просить надати роз’яснення щодо податкових зобов’язань з наведених податків і зборів, а саме:

1. Чи поширюється звільнення від сплати плати за землю (земельного податку та орендної плати за земельні державної та комунальної власності) за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які перебувають у користування Господарства, в тому числі на умовах оренди, та з якої дати застосовується таке звільнення;

2. Чи змінюється порядок нарахування та сплати сум ПДВ у Господарства, у тому числі щодо операцій з реалізації сільськогосподарської продукції;

3. Чи продовжується у повному обсязі обов’язок Господарства як податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати ПДФО із заробітної плати та інших доходів працівників;

4. Чи продовжується у Господарства обов’язок щодо нарахування, утримання та перерахування військового збору з доходів працівників та інших фізичних осіб;

5 Чи змінюється порядок нарахування та сплати ЄСВ за працівників Господарства;

6. У разі наявності у Господарства об’єктів нерухомості (далі – Об’єкти нерухомості), чи застосовується звільнення від нарахування та сплати Податку щодо таких Об’єктів нерухомості;

7. Чи існують інші податки, збори або обов’язкові платежі, за якими передбачено повне або часткове звільнення, зменшення податкових зобов’язань, перенесення строків сплати або особливий порядок декларування;

8. Щодо порядку відображення відповідних пільг у податковій звітності, зокрема:

– необхідності подання уточнюючих податкових декларацій;

– заяв або повідомлень до контролюючого органу;

– відображення в уточнюючих податкових деклараціях звільнених від оподаткування земельних ділянок;

– щодо дати, з якої здійснюється перерахунок податкових зобов’язань – з 29.04.2026 або з першого числа відповідного місяця;

– необхідності подавати будь-які додаткові документи для підтвердження права на відповідні податкові пільги.

Щодо питання  1.

Враховуючи те, що у зверненні не повідомлено про форму власності земельних ділянок (комунальні, державні та / або приватні), про правовстановлюючі документи на земельні ділянки, які використовуються Господарством у сільськогосподарській діяльності, тому роз’яснення з плати за землю надаються з тлумачення загальних норм Кодексу.

Платниками плати за землю є, зокрема, платники земельного податку – власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та платники орендної плати – землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (підпункт  269.1.1.1 підпункту  269.1.1, підпункт  269.1.2 пункту  269.1 статті  269 Кодексу).

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Реєстр речових прав); дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї) (підпункти «а» – «д» пункту  286.1 статті  286 Кодексу).

Підставою для нарахування орендної плати є договір оренди такої земельної ділянки (пункт  288.1 статті  288 Кодексу).

Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, обов’язок оформлення яких встановлений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті  125, 126 Земельного кодексу України).

Відповідно до пункту  287.1 статті  287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу (далі – пункт  69 Кодексу) визначено, що тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №  2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Відповідно до підпункту  69.14 пункту  69 Кодексу (далі – підпункт  69.14 Кодексу) починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, визначений у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Перелік територій затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від  28.02.2025 №  376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від  26.05.2026 №  987 «Про затвердження Змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»).

Особливості оподаткування, визначені підпунктом  69.14 Кодексу, поширюються на території, які включені до «Територій активних бойових дій», «Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України» Переліку територій з урахуванням визначених дат початку та завершення бойових дій.

Звертаємо увагу, що у Переліку територій населені пункти Громади визначені окремо по кожному коду населеного пункту згідно з Кодифікатором адміністративно територіальних одиниць до категорій.

Крім цього у Переліку територій визначено різні дати початку бойових дій для населених пунктів Громади.

Враховуючи викладене, у Господарства виникатиме право не нараховувати та не сплачувати земельний податок за земельні ділянки, які перебувають у його власності, та орендної плати за земельні ділянки комунальної власності (далі – Ділянки), розташовані на території населених пунктів, які включені до територій активних бойових дій у Переліку територій з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії на відповідній території.

Щодо земельних ділянок приватної власності, на які Господарством укладені цивільно-правові договори оренди з їх власниками – фізичними особами, Господарством не може застосовуватися звільнення від сплати орендної плати, передбачене підпунктом  69.14 Кодексу.

Щодо питання  2.

Факт віднесення території діяльності платника податків до територій активних бойових дій у Переліку територій не звільняє його від обов’язку нарахування ПДВ та не змінює загального порядку обчислення і сплати ПДВ. Усі господарські операції з постачання товарів / послуг підлягають відображенню у податковій звітності з ПДВ та оподатковуються у загальному порядку відповідно до діючих норм розділу V Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділами 2 та 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту  185.1 статті  185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких відповідно до статті  186 Кодексу розташоване на митній території України.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Кодексу.

Разом з цим, Кодексом визначено спеціальні правила нарахування ПДВ у разі знищення та втрати внаслідок дії обставин непереборної сили. Так, пунктом  32¹ підрозділу  2 розділу  ХХ «Перехідні положення» Кодексу (далі – пункт  32ˡ Кодексу), зокрема визначено, що тимчасово, протягом дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, не вважаються використаними платником ПДВ в неоподатковуваних ПДВ операціях або операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, товари, придбані в оподатковуваних ПДВ операціях, знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану.

Для цілей застосування пункту 32¹ Кодексу факт настання обставин непереборної сили підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Пунктом  36.1 статті  36 Кодексу визначено, що податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 69.1 пункту 69 Кодексу у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39², пунктом 46.2 статті 46 Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої Кодексом відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 Кодексу, та перелік документів на підтвердження, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 25.08.2022 за № 967/38303 (далі – Наказ № 225).

У разі якщо Господарство немає можливості нараховувати та сплачувати ПДВ, воно може скористатись положеннями підпункту 69.1 пункту 69 Кодексу щодо підтвердження неможливості виконання платником податків податкових обов’язків відповідно до вимог Наказу № 225.

Оскільки строки для подання звітності (20 календарних днів після завершення звітного періоду) та сплати податкових зобов’язань (10 календарних днів після граничного строку подання податкової звітності) є тривалими, контролюючий орган під час розгляду заяви обов’язково встановлює безпосередній причинно-наслідковий зв’язок між відсутністю зв’язку / світла та неможливістю виконання податкового обов’язку станом на граничну дату.

Якщо платник мав можливість подати звітність або виконати платіж в  інші дні протягом 20-ти чи 10-денного періоду або за допомогою альтернативних засобів, податкова служба має підстави прийняти вмотивоване рішення про визнання платника таким, що мав можливість своєчасно виконати свої податкові обов’язки.

Щодо питань  3 – 5.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до підпункту  162.1.1 пункту  162.1 статті  162 якого платником ПДФО є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з підпунктом  163.1.1 пункту  163.1 статті  163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені у пункті  164.2 статті  164 Кодексу, зокрема:

доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту);

інші доходи, крім зазначених у статті  165 Кодексу.

Згідно з пунктом  167.1 статті  167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у підпунктах  167.2 – 167.5 статті  167 Кодексу).

Відповідно до пункту  16¹ підрозділу  10 розділу  ХХ «Перехідні положення» Кодексу (далі – пункт  16ˡ Кодексу) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками військового збору є, зокрема, особи, визначені пунктом  162.1 статті  162 Кодексу (підпункт  1 підпункту  1.1 пункту  16¹ Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у підпункті  1 підпункту  1.1 пункту  16¹ Кодексу, є доходи, визначені статтею  163 Кодексу (підпункт  1 підпункту  1.2 пункту  16¹ Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема:

для платників, зазначених у підпункті  1 підпункту  1.1 пункту  16¹ Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом  1 підпункту  1.2 пункту  16¹ Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом  4 підпункту  1.3 пункту  16¹ Кодексу (підпункт  1 підпункту  1.3 пункту  16¹ Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) ПДФО та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому у статті  168 Кодексу та підпункту  1.4 пункту  16¹ Кодексу.

При цьому податковий агент щодо ПДФО, визначеного у підпункті  14.1.180 пункту  14.1 статті  14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати ПДФО та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у статті  167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену підпунктом  1.3 пункту  16¹ Кодексу (підпункт  168.1.1 пункту  168.1 статті  168 Кодексу та підпунктом  1.4 пункту  16¹ Кодексу).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті  4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг)
за цивільно-правовими договорами (пункт  1 частини першої статті  7 Закону  №  2464).

Згідно з частиною п’ятою статті  8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті  4 Закону №  2464, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею  7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску (пункт 1 частини другої статті  6 Закону № 2464).

Враховуючи зазначене, доходи, які нараховуються та виплачуються юридичною особою – резидентом на користь фізичних осіб, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, а також нараховується єдиний внесок у порядку, визначеному Законом № 2464.

Щодо питання  6.

Порядок нарахування та сплати Податку з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості врегульовано у статті 266 Кодексу.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу платниками Податку є, зокрема фізичні та юридичні особи, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Тимчасово, на період дії воєнного стану на території України особливості справляння Податку передбачено підпунктом  69.22 пункту  69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (далі – підпункт  69.22 Кодексу).

Зокрема, починаючи з 01 січня 2023 року за об’єкти оподаткування, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, Податок не нараховуються та не сплачуються за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території (абзац восьмий підпункту  69.22 Кодексу).

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій (в редакції Наказу №  987).

Враховуючи викладене, у разі наявності у Господарства на праві власності Об’єктів нерухомості, що розташовані на територіях, які включені до територій активних бойових дій, на Господарство поширюватиметься право не нараховувати та не сплачувати податкові зобов’язання з Податку, за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії на відповідній території.

Щодо питання 7.

Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до абзацу першого пункту  292¹.1 статті  292¹ Кодексу об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди або емфітевзису.

Відповідно до абзацу першого – третього підпункту  69.33 пункту  69 Кодексу тимчасово, з 1 березня 2022 року не нараховується та не сплачується єдиний податок четвертої групи з площі сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди, у податкових періодах, коли на територіях, на яких розташовані такі сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду, ведуться активні бойові дії або території тимчасово окуповані збройними формуваннями Російської Федерації, до дати завершення на таких територіях активних бойових дій або тимчасової окупації Російською Федерацією.

Дія цього підпункту не поширюється на земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасова окупація Російською Федерацією завершені до 1 травня 2022 року.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій.

Відповідно до підпункту  14.1.114² пункту  14.1 статті  14 Кодексу мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (підпункт  38¹.1.4 пункту  38¹.1 статті  38¹ Кодексу).

Не нараховується та не сплачується загальне МПЗ за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, зокрема з  1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року – у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (абзаци перший – третій підпункту  69.15 пункту  69 Кодексу).

Відповідно до абзацу четвертого підпункту  69.15 пункту  69 Кодексу сума МПЗ за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені цим підпунктом, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи.

Згідно з абзацом шостим підпункту  69.15 пункту  69 Кодексу норми, визначені абзацами сьомим і восьмим пункту  38¹.2 статті  38¹ Кодексу, застосовуються до податкових (звітних) періодів починаючи з 1 січня 2023 року. 

Для цілей справляння єдиного податку четвертої групи положення підпункту  69.33 пункту  69 Ко