Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.10.2026 р. № 6366/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

     Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (  ) щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Банк у зверненні повідомив, що у 2021 році ним видано іпотечний кредит на придбання житлової нерухомості. У лютому 2024 року позичальник звернувся до Банку з заявою про припинення сплати грошового зобов’язання, оскільки іпотечне майно було пошкоджено внаслідок збройної агресії російської федерації. На підставі наданих документів з наступного дня після отримання Банком заяви позичальника розпочався період звільнення позичальника від обов’язку сплати грошового зобов’язання.

У березні 2026 року позичальник звернувся до Банку з повідомленням про самостійно здійснений ремонт пошкодженого майна та намір продати його і в повному обсязі погасити заборгованість за кредитом. У травні 2026 року позичальник звернувся до уповноважених органів із заявою про отримання компенсації за пошкоджене майно. Однак у виплаті такої компенсації йому відмовлено, оскільки фактично не створено механізм виплати компенсації у випадку, коли ремонт пошкодженого майна здійснюється позичальником за власний рахунок.

З метою правомірного вирішення ситуації та реалізації позичальником права на розпорядження власним майном Банк розглядає можливість укладання додаткового договору, відповідно до якого позичальник добровільно відмовляється від права на призупинення платежів та достроково погашає частину або всю суму основного боргу.

У зв’язку з цим Банк відображає відповідні операції, пов’язані із застосуванням Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734 -VIII «Про споживче кредитування» (далі – Закон № 1734) відповідно до вимог законодавства про бухгалтерський облік, нормативно – правових актів Національного банку України (далі – НБУ) щодо відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних з реалізацією Закону, а саме:

виконання грошових зобов’язань було призупинено;

суми процентів, комісій та інших платежів, нарахованих і не сплачених за період з 24 лютого 2022 року до дати поновлення виконання грошового зобов’язання, відповідно до Закону № 1734, не підлягають сплаті  позичальником; відповідно до Закону № 1734 такі суми підлягають відшкодуванню кредитору за рахунок держави – агресора у порядку, встановленому законодавством;

Банк відобразив відповідні суми процентів на позабалансовому рахунку «Дебіторська заборгованість, списання на збиток» як вимогу щодо потенційного відшкодування збитків за рахунок держави – агресора відповідно до нормативно – правових актів НБУ;

основна сума кредиту продовжує обліковуватися на балансі Банку та не погашеною.

Після погашення/часткового погашення залишку основної суми кредиту Банк планує припинити кредитні правовідносини, закрити кредитну справу та припинити іпотеку, при цьому нараховані та несплачені проценти за період дії спеціального режиму, передбаченого Законом № 1734, не будуть стягуватися з позичальника та залишатимуться облікованими як вимога Банку.

Таким чином, Банк просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи вірним є висновок Банку про те, що у фізичної особи – позичальника не виникає оподатковуваного доходу (у тому числі у вигляді додаткового блага та/або доходу у вигляді прощеного (анульованого) боргу відповідно до п.п. «д» п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу), який підлягав би оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, у разі не стягнення (списання) Банком всієї суми або частини основної суми кредиту, не погашеної за графіком за період звільнення позичальника від сплати грошового зобов’язання відповідно до Закону № 1734, з огляду на об’єктивний (незалежний від волі сторін) характер обставин, що зумовили не стягнення, та відсутність реального приросту майнового стану платника податку?  

2. Чи підтверджує контролюючий орган, що сума процентів, комісій та інших платежів, нарахованих, але не сплачених за період з 24 лютого 2022 року до дати відновлення сплати грошового зобов’язання відповідно до Закону
№ 1734 або до дати договірного врегулювання кредитної заборгованості позичальника, що відповідно до абзацу другого п. 11 розділу IV Закону № 1734 не підлягають сплаті позичальником в силу прямої дії Закону № 1734 та підлягають відшкодуванню Банку за рахунок держави – агресора, прямо не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків на доходи фізичних осіб на підставі абзацу четвертого п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, і, відповідно, не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором?   

3. У разі якщо за будь-якою із зазначених вище операцій (питання перше та/або друге) контролюючий орган дійде висновку про виникнення оподатковуваного доходу у фізичної особи – чи виникає у Банку обов’язок податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору, відображення відповідних сум у додатку 4ДФ до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, для податкових агентів, крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Розрахунок ЮО)? Чи підтверджує контролюючий орган, що щодо суми, зазначеної у питанні другому, такий обов’язок податкового агента не виникає з огляду на пряме законодавче звільнення цієї суми від оподаткування?

4. Які податкові наслідки з податку на прибуток підприємств виникають у Банку в разі врегулювання заборгованості позичальника шляхом списання Банком з балансу основної суми кредиту та/або процентів, нарахованих, але не сплачених за період з 24 лютого 2022 року до дати договірного врегулювання кредитної заборгованості позичальника, у межах остаточного врегулювання, описаного у зверненні? Чи виникає у Банку обов’язок коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до ст. 139 Кодексу, яким чином відповідні операції підлягають відображенню у податковій декларації з податку на прибуток підприємств та на підставі яких положень Кодексу визначається порядок такого відображення?

Відповідно до п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Кодексу об’єкти житлової нерухомості – будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об’єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки.

Згідно із ст. 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі – Закон № 898) (зі змінами) іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном (неподільним об’єктом незавершеного будівництва, майбутнім об’єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому Законом № 898;

боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов’язання;

іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов’язання або зобов’язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель;

іпотекодержатель - кредитор за основним зобов’язанням;

нерухоме майно (нерухомість) – земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці і невід’ємно пов’язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава (іпотека) об’єктів незавершеного будівництва та майбутніх об’єктів нерухомості регулюється за правилами, визначеними Законом № 898, з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому»;

основне зобов’язання – зобов’язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов’язання, що виникає з інших підстав, виконання якого забезпечено іпотекою.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша ст. 3 Закону № 898).

Відповідно до ст. 17 Закону № 898 іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

примусове відчуження земельної ділянки, іншого нерухомого майна відповідно до ст. 14¹ Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»;

з інших підстав, передбачених Законом № 898.

Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 18 Закону № 898-IV).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон № 1734.

Відповідно до п. 1¹ частини першої ст. 1 Закону № 1734 договір про споживчий кредит – вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов’язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Кредитодавець – банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити (п. 7 Закону № 1734I).

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною (частина сьома ст. 12 Закону № 1734).

Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина перша ст. 14 Закону № 1734).

Відповідно до п.п. 2 п. 8 розділу IV Закону № 1734 у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів після його припинення чи скасування позичальник (особа, до якої перейшли права та обов’язки позичальника) або його представник (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) має право звернутися до кредитодавця або нового кредитора (далі - кредитор) із заявою про призупинення сплати грошового зобов’язання (основної суми кредиту, процентів, комісій та інших платежів) (далі - заява про призупинення сплати грошового зобов’язання) за договором про споживчий кредит або іншим договором, передбаченим частиною другою ст. 3 Закону № 1734, предметом забезпечення за яким є нерухоме майно (квартира, інше житлове приміщення в будівлі, приватний житловий будинок, садовий або дачний будинок, об’єкт незавершеного житлового будівництва) (далі - договір про споживчий кредит), що відповідає хоча б одній із таких ознак, зокрема:

нерухоме майно пошкоджено внаслідок збройної агресії російської федерації. Для цілей цього пункту під пошкодженим розуміється нерухоме майно, яке може бути відновлено виключно шляхом капітального ремонту чи реконструкції.

Кредитор звільняє позичальника, зазначеного у цьому пункті, від обов’язку сплати грошового зобов’язання за договором про споживчий кредит (основної суми кредиту, процентів, комісій та інших платежів), у тому числі нарахованого, але не сплаченого до дня отримання кредитором заяви про призупинення сплати грошового зобов’язання, з робочого дня, наступного за днем отримання кредитором заяви з підтвердними документами (абзац другий п. 10 розділу IV Закону № 1734).

Обов’язок сплати позичальником за договором про споживчий кредит, визначеним пунктом 8 цього розділу, грошового зобов’язання (основної суми кредиту, процентів, комісій та інших платежів), крім випадків, визначених абзацом третім п. 9 та п. 12 розділу IV Закону № 1734, поновлюється з дня отримання позичальником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від позичальника та належить до членів сім’ї позичальника, відповідно до законодавства компенсації від держави за пошкоджене або знищене внаслідок збройної агресії російської федерації нерухоме майно, що було предметом забезпечення за таким договором, або відновлення такого майна за рахунок держави, але не пізніше ніж через 180 днів після дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні (далі - дата відновлення сплати грошового зобов’язання) (абзац перший п. 11 розділу IV Закону № 1734).

Сума нарахованих, але не сплачених за договором про споживчий кредит процентів, комісій та інших платежів за період з 24 лютого 2022 року до дати відновлення сплати грошового зобов’язання не підлягає сплаті позичальником та відшкодовується кредитору відповідно до законодавства за рахунок держави-агресора (абзац другий п. 11 розділу IV Закону № 1734).

Кредитор у порядку та обсязі, визначених нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, подає до реєстру, що містить дані про пошкоджене та знищене внаслідок збройної агресії російської федерації нерухоме майно, інформацію про забезпечений таким майном договір про споживчий кредит і використовує інформацію з цього реєстру для обслуговування споживчого кредиту та отримання компенсації від держави, що здійснюється відповідно до закону (абзац п’ятий п. 11 розділу IV Закону № 1734).

Щодо першого – третього питань

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, визначено ст. 165 Кодексу, зокрема:

основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (абзац перший п.п. 165.1.55
п. 165.1 ст. 165 Кодексу);

сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності (абзац другий п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Кодексу);

основна сума боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності (абзац третій п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Відповідно до п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпункті 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, підпунктах 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Разом з тим, доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема:

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків розміру однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу.

Кредитор, у тому числі кредитор - фінансова установа, зобов'язаний включити суму боргу, прощеного (анульованого) за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, суму боргу згідно з рішенням суду про звільнення боржника - фізичної особи від боргів у справі про неплатоспроможність до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено (анульовано), виконано рішення суду про звільнення боржника - фізичної особи від боргів у справі про неплатоспроможність.

Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, а також неповідомлення кредитором - фінансовою установою про виконання рішення суду про звільнення боржника - фізичної особи від боргів у справі про неплатоспроможність у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу (п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.6 ст. 167 Кодексу).

Об'єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, 5 відсотків об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, анульовано (прощено), у тому числі списано, основну суму боргу (кредиту), то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу з відповідним оподаткуванням. При цьому, платник податку (боржник) самостійно сплачує податок на доходи фізичних осіб і військовий збір з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації за умови дотримання Банком вимог, визначених у п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема повідомив платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

Водночас, не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Крім того, відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, Розрахунок ЮО до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий Розрахунок ЮО подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.

Форма Розрахунку ЮО та Порядок заповнення та подання податковими агентами Розрахунку (далі – Порядок), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зі змінами.

Відповідно до пункту 4 підрозділу 2 розділу ІІ Порядку в додатку 4 ДФ до Розрахунку ЮО податковим агентом у графі 6 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу, наведена у розділі 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатку 2 до Порядку.

Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведених у додатку 2 до Порядку податковим агентом відображається:

за ознакою доходу «126» – дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу), зокрема, у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

за ознакою доходу «189»:

дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Щодо четвертого питання

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними  положеннями Кодексу.

Різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень) встановлені ст. 139 Кодексу.

Резерви банків та небанківських фінансових установ встановлені п. 139.3 ст. 139 Кодексу.

Банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, визнають для оподаткування резерв за активами згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням вимог підпунктів 139.3.2-139.3.4 п. 139.3 ст. 139 Кодексу (п.п. 139.3.1 п. 139.3 ст. 139 Кодексу).

Використання резерву у зв’язку із припиненням визнання активу згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності не змінює фінансовий результат до оподаткування, крім випадків, визначених підпунктами 139.3.3 та 139.3.4 п.139.3 ст. 139 Кодексу (п.п. 139.3.2 п. 139.3 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до п.п. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

1) на суму використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу;

2) на суму використання резерву у зв’язку із припиненням визнання активу при прощенні заборгованості фізичних осіб, які є пов’язаними з таким кредитором або перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, або перебували з таким кредитором у трудових відносинах і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їхньої заборгованості не перевищує три роки.

Сума використання резерву у зв’язку із припиненням визнання активу при прощенні кредитором заборгованості інших осіб, не визначених п.п. 2 п.п. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Кодексу, не змінює фінансовий результат до оподаткування.

Зг