Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.11.2026 р. № 6395/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Банк є платником ПДВ та здійснює операції з надання власних транспортних засобів у фінансовий лізинг юридичним та фізичним особам. Відповідно до умов договорів фінансового лізингу лізингоодержувачі зобов’язані самостійно та за власний рахунок здійснювати ремонт (у тому числі капітальний), технічне обслуговування та періодичний технічний контроль об’єктів лізингу. З метою зменшення ризиків володіння та користування транспортними засобами Банк страхує їх за договорами КАСКО та цивільної відповідності (ОСЦПВ), за якими Банк є вигодонабувачем. У разі пошкодження транспортного засобу та настання страхового випадку страхове відшкодування перераховується страховою компанією безпосередньо на рахунок підприємства, яке здійснює ремонт та технічне обслуговування транспортного засобу. Крім того, у разі заміни номерних знаків та присвоєння буквенно-цифрових комбінацій на бажання лізингоодержувача оплату відповідних послуг сервісного центру МВС здійснює лізингоодержувач.

Враховуючи вищевикладене, Банк просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. на якого отримувача підприємство-платник ПДВ, що здійснює ремонт транспортного засобу, переданого у фінансовий лізинг, зобов’язане скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкову накладну при настанні страхового випадку-пошкодження автомобіля: на Банк чи на лізингоодержувача; хто є отримувачем послуг та має право на віднесення до податкового кредиту суму ПДВ за такою операцією;
2. на кого сервісний центр МВС – платник ПДВ зобов’язаний скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за операцією із заміни номерних знаків та присвоєння визначених буквенно-цифрових комбінацій на бажання лізингоодержувача: на Банк чи на лізингоодержувача; хто є отримувачем послуг та має право на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ за такою операцією?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відносини у сфері страхування, визначає загальні правові засади здійснення діяльності із страхування, надання посередницьких послуг і спрямований на посилення захисту прав та законних інтересів клієнтів, у тому числі споживачів, шляхом встановлення вимог до системи управління, платоспроможності страховиків, філій страховиків-нерезидентів на території України та розкриття ними інформації, встановлює вимоги до порядку укладання, обслуговування та виконання договорів страхування та перестрахування, врегульовує питання інформаційного забезпечення договорів страхування та перестрахування і дій, що передують їх укладанню, а також державне регулювання та нагляд у сфері страхування, регулюються Законом України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування» (далі – Закон № 1909).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1909 страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства; страховий інтерес - матеріальна заінтересованість та/або потреба потенційного страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування) у страхуванні ризиків, пов’язаних з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Постачання послуг – це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об'єктом оподаткування ПДВ операції надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпункту 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону №996, незалежно від дати накладення електронного підпис

Згідно з пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов’язкові реквізити, зокрема повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця та покупця товарів/послуг.

Пунктом 198.1 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника, або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 розділу V ПКУ).

Разом з цим пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено,  що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, що наявні у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання1

Виплата страховою компанією страхових платежів не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ операція з постачання послуг із ремонту транспортного засобу, у тому числі переданого у фінансовий лізинг, є об’єктом оподаткування ПДВ, а отже особа (платник ПДВ), що виконує такий ремонт, на дату, що сталася раніше (отримання страхового відшкодування в рахунок оплати вартості ремонту транспортного засобу або фактичного надання послуг із ремонту транспортного засобу) зобов’язана скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну за такою операцією на особу, якій фактично надаються такі послуги.

Отже, якщо відповідно до умов договорів, актів виконаних робіт та інших первинних документів отримувачем послуг з ремонту транспортного засобу є лізингоодержувач, податкова накладна складається на лізингоодержувача.

При цьому показники, що зазначаються у такій податковій накладній (зокрема, отримувач послуг, кількість та обсяг постачання), мають відповідати показникам господарських договорів та даним бухгалтерських (первинних) документів, оформлених за операцією з постачання послуг.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ суми ПДВ, нараховані у зв’язку з придбанням послуг з ремонту транспортного засобу, включаються до складу податкового кредиту особою – отримувачем таких послуг (на підставі належним чином складених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних) за умови дотримання вимог , визначених статтями 198 та 201 розділу V ПКУ.

Водночас, оскільки оплата послуг з ремонту транспортного засобу здійснюється страховою компанією безпосередньо на рахунок підприємства, яке надає такі послуги, а не отримувачем послуг, то такий отримувач зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ. Такі податкові зобов’язання нараховуються у звітному періоді, в якому здійснено придбання відповідних послуг, та не пізніше останнього дня такого звітного (податкового) періоду складається зведена податкова накладна , яка підлягає реєстрації в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Щодо питання 2

За операцією із заміни номерних знаків та присвоєння визначених буквенно-цифрових комбінацій на бажання лізінгоодержувача податкова накладна складається на особу, якій фактично надаються такі послуги.

Отже, якщо відповідно до документів, що підтверджують здійснення зазначеної операції, отримувачем послуг є лізингоодержувач, сервісний центр МВС – платник ПДВ зобов’язаний скласти податкову накладну на лізингоодержувача та зареєструвати її в ЄРПН.

Показники податкової накладної мають відповідати показникам бухгалтерських (первинних) документів, що підтверджують здійснення операцій з постачання послуг.

Сума ПДВ, зазначена у зареєстрованій в ЄРПН податковій накладній, включається до складу податкового кредиту особою- отримувачем послуг за умови дотримання вимог статтей 198 та 201 розділу V ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ).