Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.11.2026 р. № 6410/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

    Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі ‒ Кодекс) розглянула звернення (    ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Товариство у зверненні повідомило, що одним із членів наглядової ради Товариства є резидентом Сполучених Штатів Америки (далі – США), який постійно проживає на території США та отримав громадянство США. При цьому, цивільно-правовий договір укладено з ним, як з громадянином України. Місце укладання договору – м. Київ. Вказаний договір не передбачає виконання обов’язків безпосередньо на території України,.

Іншим членом наглядової ради Товариства є резидент Республіки Польща, який не є громадянином України, постійно проживає на території Республіки Польща та виконує посадові обов’язки дистанційно. Місце укладання
договору – м. Київ.

Товариство щомісячно здійснює виплату винагороди членам Наглядової ради з утриманням податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок).

Таким чином, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб винагорода, що виплачується члену Наглядової ради Товариства – резиденту США, відповідно до цивільно-правового договору, укладеного на території України, з урахуванням  положень Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 840_576#Text), яка ратифікована Законом України № 180/95-ВР від 26.05.1995, є чинною в українсько-американських податкових відносинах з 05.06.2000 (далі – Ковенція США)?

2. Чи може бути застосовано звільнення від оподаткування доходу, виплаченого резиденту США та оподатковуваного відповідно до українського законодавства у 2025 році, на підставі Довідки про резидентство, виданої у 2026 році?

3. До якого контролюючого органу (за місцезнаходженням або місцем основного обліку Товариства) може звернутися резидент США, якщо вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати відповідно до правил міжнародного договору?  

4. Чи є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб винагорода, що виплачується члену Наглядової ради Товариства – резиденту Республіки Польща, відповідно до цивільно-правового договору, укладеного в Україні, з урахуванням положень Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка підписана 12.01.1993 та є чинною в українсько-польських податкових відносинах з 11.03.1994 (далі – Ковенція Польща)?

5. Чи є об’єктом оподаткування військовим збором винагорода, що виплачується члену Наглядової ради Товариства – резиденту США?  

6. Чи є об’єктом оподаткування військовим збором винагорода, що виплачується члену Наглядової ради Товариства – резиденту Республіки Польща?  

7. Чи є винагорода, що виплачується члену Наглядової ради Товариства – резиденту США, базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок)?  

8. Чи є винагорода, що виплачується члену Наглядової ради Товариства – резиденту Республіки Польща, базою нарахування єдиного внеску?  

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є, зокрема, фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування фізичної особи – нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні (п.п. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163 Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Кодексу доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).

Перелік доходів, які включаються до загального місячного річного оподатковуваного доходу платника податків встановлено п. 164.2 ст. 164 Кодексу. Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема:

суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2–167.5 ст. 167 Кодексу) (п. 167.1 ст. 167 Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Відповідно до підпункту 170.10.3 пункту 170.10 статті 170 Кодексу у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом –юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов’язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену в п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Враховуючи зазначене, дохід у вигляді винагороди, який виплачується юридичною особою – резидентом на користь фізичних осіб – нерезидентів включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому нарахування, утримання та перерахування (сплата) податку на доходи фізичних осіб і військового збору здійснюється під час нарахування зазначеного доходу.

Разом з тим згідно зі ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Так, положення Конвенції Польщі застосовуються «до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції Польщі). У розумінні Конвенції Польща термін «особа» означає фізичну особу, компанію і будь-яке інше об’єднання осіб (п. 1 ст. 3 Конвенції Польщі).

Відповідно до п. 3 ст. 2 (Податки, на які поширюється Ковенція Польщі) існуючими в Договірних Державах податками, на які поширюється Конвенція Польщі, зокрема щодо фізичних осіб, в Україні є «прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства» (далі – український податок), у Польщі – «прибутковий податок з фізичних осіб» (далі – польський податок).

«Ця Ковенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються одною з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції, в доповнення до або замість існуючих податків цієї Договірної Держави» (п. 4 ст. 2 Конвенції Польщі).

Положення Конвенції США застосовуються до «осіб, що є резидентами однієї чи обох Договірних Держав, а також до інших осіб, якщо це спеціально передбачено в Конвенції» (п. 1 ст. 1 (Загальна сфера застосування) та до існуючих в Договірних Державах (Україні та США) податків, які зазначено у ст. 2 (Податки, на які поширюється Конвенція США), одним з яких, зокрема в Україні, є податок на доходи фізичних осіб.

У розумінні Конвенції США термін «особа» включає фізичну особу, маєток, траст, товариство, компанію і будь-яке інше обʼєднання осіб; термін «громадянин» означає, зокрема, будь-яку фізичну особу, яка має громадянство Договірної Держави (п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції США).

Таким чином, положення Конвенції Польщі та Конвенції США поширюються в Україні виключно на податок на доходи фізичних осіб.

Одночасно зауважуємо, що військовий збір має самостійний характер і не підпадає під дію міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, а отже сплачується у загальному порядку, визначеному п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу без урахування положень зазначених Конвенцій.

Крім того, порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п.п. п.п 103.5 і 103.6 ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до п. 103.8 ст. 103 Кодексу особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

В той самий час відповідно до п. 103.11 ст. 103 Кодексу у разі якщо нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати відповідно до правил міжнародного договору України, розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України. Необхідні документи подаються нерезидентом або посадовою (уповноваженою) особою, яка повинна підтвердити свої повноваження відповідно до законодавства України.

Контролюючий орган перевіряє відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах, фактичним даним та відповідному міжнародному договору України, а також факт перерахування до бюджету відповідних сум податку особою, яка виплатила доходи нерезидентові.

У разі підтвердження факту зайвого утримання сум податку контролюючий орган приймає рішення про повернення відповідної суми нерезидентові, копії якого надаються особі, яка під час виплати доходів нерезидентові утримала податок, та нерезидентові (уповноваженій особі). Висновок про повернення сум надміру сплаченого податку надсилається до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі відмови в поверненні суми податку контролюючий орган зобов’язаний надати нерезидентові (уповноваженій особі) обґрунтовану відповідь.

Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі висновку контролюючого органу перераховує кошти у розмірі, визначеному у висновку, на рахунок особи, яка надміру утримала податок з доходів нерезидента.

Особа, яка здійснила виплату доходу нерезидентові, повертає йому різницю між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати відповідно до міжнародного договору України, після отримання копії рішення контролюючого органу про повернення суми надміру сплачених грошових зобов’язань або після зарахування коштів від відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Кошти, які за рішенням контролюючого органу повинні повертатись особі, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента, можуть бути зараховані в рахунок сплати інших податкових зобов’язань такої особи за її письмовою заявою, яка подається під час розгляду заяви нерезидента про повернення надміру утриманих сум податку. У цьому разі висновок про повернення надміру сплаченої суми податку до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не надсилається (п. 103.12–103.14 ст. 103 Кодексу).

Одночасно зауважуємо, що у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 103.4 ст. 103 Кодексу доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (п. 103.10 ст. 103 Кодексу).

Таким чином, у разі якщо фізичними особами – нерезидентами на дату нарахування доходу у вигляді винагороди надається довідка про резидентство США/Республіки Польща, яка легалізована та нотаріально засвідчена перекладом на українську мову, то такий податковий агент може застосовувати положення п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

При цьому, якщо нерезиденти вважають, що з їх доходів було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати відповідно до правил міжнародного договору України , то такі нерезиденти мають право скористатися нормами пунктів 103.08 та 103.11 – 103.14 ст. 103 Кодексу.

Щодо єдиного внеску

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464 страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок.

Застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Відповідно до частини першої ст. 11 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб – підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для роботодавців, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

При цьому мінімальний страховий внесок – це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону
№ 2464).

Враховуючи викладене, у разі якщо юридична особа – резидент виплачує винагороду фізичній особі – нерезиденту, на підставі укладеного на території України цивільно-правового договору, то сума такої винагороди є базою нарахування єдиного внеску на загальних підставах.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.