Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.11.2026 р. № 6411/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

   Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (    ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Товариство у зверненні повідомило, що отримало від приватного виконавця Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 13.03.2026 про стягнення із заробітної плати працівника Товариства, а саме: боргу працівника перед іншою юридичною особою, відшкодування працівником судових витрат, винагороди приватному виконавцю.  Приватним виконавцем не  надано копію довідки про взяття його на податковий облік як фізична особа – підприємець, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

1. Чи необхідно Товариству, при виконанні постанови про стягнення із заробітної плати працівника, утримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір а також нараховувати на таку виплату єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), якщо приватний виконавець не надав копію довідки за формою № 34-ОПП? Тобто, Товариство, при виконанні постанови, повинно перераховувати суму податків, зборів до бюджету, а на рахунок приватного виконавця перераховувати суму утримання із заробітної плати працівника за винятком податків та зборів?      

2. Утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору проводити з усієї суми стягнення, чи тільки з суми винагороди приватного виконавця?

3. За якою ознакою доходу та в якій сумі відображати у додатку 4 ДФ до податкового розрахуноку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, для податкових агентів, крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Розрахунок ЮО) дохід приватного виконавця?

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 129¹ Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Водночас ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини першої ст. 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»
(далі – Закон № 1403).

Приватний виконавець є суб’єктом незалежної професійної діяльності (частина друга ст. 16 Закону № 1403).

Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу незалежна професійна діяльність це діяльність, зокрема, приватних виконавців за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого п. 65.9 ст. 65 Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до частини першої ст. 42 Закону № 1404 кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 27 Закону № 1404, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно із частинами другою та третьою ст. 44 Закону № 1404 приватний виконавець для здійснення примусового виконання рішень відкриває в банках рахунки, у тому числі за потреби в іноземній валюті, для:

1) обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам;

2) зарахування коштів виконавчого провадження;

3) зарахування винагороди.

Кошти, зазначені у п. 1 і п. 2 частини другої ст. 44 Закону № 1404, не є доходом приватного виконавця.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено у ст. 178 Кодексу.

Відповідно до п. 178.3 ст. 178 Кодексу для приватних виконавців оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом, що складається із сум винагороди, отриманої відповідно до Закону
№ 1403, і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності.

У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об’єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Відповідно до п. 3.11 розділу III Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зі змінами, у разі взяття на облік як платників податків і зборів осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючий орган за основним місцем обліку/ДПІ обслуговування формує та видає довідку про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, за формою № 34-ОПП.

При цьому згідно з п. 178.5 ст. 178.5 Кодексу під час виплати суб’єктами господарювання – податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов’язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пп. 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Враховуючи зазначене, приватний виконавець з метою уникнення подвійного оподаткування доходу, отриманого ним від юридичної особи внаслідок здійснення незалежної професійної діяльності, повинен надати такій юридичній особі копію довідки за формою № 34-ОПП.

Тобто, під час нарахування (виплати) особі, яка провадить незалежну професійну діяльність (приватному виконавцю), доходу у вигляді винагороди, безпосередньо пов’язаного з її діяльністю, юридична особа не утримує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у джерела виплати за наявності
копії довідки про взяття її на податковий облік як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність за ф. № 34-ОПП.

Разом з тим, якщо приватний виконавець не надає копію зазначеної довідки, то дохід у вигляді винагороди оподатковується податком на доходи фізичних та військовим збором на загальних підставах у порядку, визначеному розділом IV Кодексу для платників податків – фізичних осіб.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема:

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляд суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також зазначений дохід є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Так, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу).

Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, крім податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, податковий Розрахунок ЮО до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий Розрахунок ЮО подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.

Форма Розрахунку та Порядок заповнення та подання податковими агентами Розрахунку (далі – Порядок), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зі змінами.

Відповідно до п. 4 підрозділу 2 розділу ІІ Порядку в додатку 4 ДФ до Розрахунку ЮО у графі 6 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу, наведена у розділу 1 «Доводчик ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку.

Відповідно до довідника ознак доходів фізичних осіб, наведеного у додатку 2 до Порядку, доходи, наведені у вашому зверненні, відображаються під ознакою доходу:

«126» – дохід, отриманий платником податку як додаткове благо;

«127» – інші доходи.

Враховуючи зазначене, нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюється юридичною особою як податковим агентом, якою проведено нарахування (виплата) доходу фізичній особі. При цьому вказана юридична особа також відображає такий дохід у Додаток 4ДФ до Розрахунку ЮО під ознаками доходу «126» – дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (відшкодування судових витрат) та «127» – інші доходи (основна сума боргу і основна сума винагороди приватного виконавця).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.