Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.11.2026 р. № 6435/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

        Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення  щодо обліку операцій з надання учасником юридичної особи поворотної фінансової допомоги такій юридичній особі на загальній системі оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є платником податків на загальній системі оподаткування та має у своєму складі одного учасника. Рішенням цього учасника у 2023, 2024 роках на рахунок Товариства вносилися кошти додаткових вкладів, у вигляді поворотної фінансової допомоги для поповнення обігових коштів, які обліковуються на субрахунку 422. Наразі учасник товариства бажає повернути внесені кошти додаткових вкладів без збільшення статутного капіталу або їх частини.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

        у разі підписання учасником рішення про повернення частини додаткових вкладів, які вносилися як поворотна фінансова допомога для поповнення обігових коштів товариства, та виплати цих коштів учаснику, які податкові зобов’язання виникають у Товариства при проведенні цієї операції та виплаті коштів учаснику Товариства?

       

        Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

        Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).

        Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

        Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначає Закон України від 06.02.2018 № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275).

       Частиною першою ст. 12 Закону № 2275 встановлено, що розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

       Відповідно до частини четвертої ст. 12 Закону № 2275, окремо від статутного капіталу товариства статутом товариства може передбачатися створення додаткового капіталу товариства за рахунок вкладів (внесків) його учасників. Вклади (внески) до додаткового капіталу товариства вносяться учасниками товариства без зміни номінальної вартості або зміни розміру статутного капіталу товариства.

       У рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення вкладу (внеску) учасника товариства до додаткового капіталу товариства визначається розмір такого вкладу (внеску). Вкладом (внеском) учасника товариства до додаткового капіталу товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

       Згідно з частиною п’ятою ст. 12 Закону № 2275, правовий режим майна, внесеного до додаткового капіталу товариства, порядок розпоряджання ним, зміст прав та обов’язків учасників товариства, а також порядок взаємовідносин між ними або між учасниками товариства та товариством можуть визначатися статутом товариства та/або корпоративним договором.

       Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

        Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

        Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

        Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними  положеннями Кодексу.

        Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суму вкладів (внесків) у вигляді грошових коштів від учасника Товариства – резидента в його додатковий капітал. Різниці також не виникають при поверненні учаснику/засновнику Товариства сум раніше внесеного вкладу (внеску) до додаткового капіталу, який буде виплачений в межах такого фактичного внеску (якщо можливість такого повернення передбачена статутом такого платника).

        При формуванні фінансового результату до оподаткування та, відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку на підставі належним чином оформлених документів.

        Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996)).

        Таким чином, питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій щодо здійснення вкладу (внеску) у вигляді фінансової допомоги від учасника Товариства в його додатковий капітал, а також повернення такому учаснику/засновнику раніше внесеного вкладу (внеску) в межах фактичного внеску, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

        При цьому зазначаємо, що податкові наслідки за операціями, що викладені платником у запиті, з податку на додану вартість не виникають.

        Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).