Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.11.2026 р. № 6442/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

     Державна податкова служба України розглянула звернення Підприємства про надання індивідуальної податкової консультації щодо особливостей визначення доходу при заповненні розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва (далі – Розрахунок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс, в межах компетенції повідомляє наступне.

Підприємство є платником єдиного податку четвертої групи та платником на додану вартість. Підприємство уклало договір на реалізацію власно вирощеної сільськогосподарської продукції на умовах післяплати, яка буде здійснена у січні-лютому 2027 року, відвантаження буде здійснено у грудні 2026 року.

Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи може Підприємство (продавець) на момент проведення розрахунків у 2027 році за реалізовану сільськогосподарську продукцію у
   2026 році збільшити ціну договору за згодою сторін при умові прив’язки ціни до ринкових коливань, курсу валют чи індексу інфляції на момент фактичного розрахунку (умова буде зафіксована в тексті первинного договору та оформлено додатковою угодою)?   
2. Чи буде отриманий дохід від реалізації власно вирощеної сільськогосподарської продукції, але не оплаченої у 2026 році, врахований для Розрахунку для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2026 році?
3. Чи буде додатково отриманий дохід врахований для Розрахунку для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у разі зміни ціни у 2027 році (на момент проведення оплати за реалізовану продукцію у 2026 році)та в якому році?

Опис порушеного у зверненні питання не дає змоги в повній мірі ідентифікувати фактичну сутність операцій, стосовно яких виникла практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації (не надано ніяких документів щодо умов договірних відносин).

У зв’язку з цим надаємо роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо питань, які належать до компетенції ДПС.

Щодо першого питання.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), договірні відносини регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі  – ЦКУ).

Ціна договору – це визначена сторонами сума грошового еквівалента, що виражає вартість предмета договору і підлягає сплаті однією стороною іншій у встановленому порядку. Вона є однією з істотних умов договору, що прямо випливає з положень  ЦКУ.

Відповідно до частини 1 ст. 632 ЦКУ, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина 2 ст. 632 ЦКУ).

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частина 3
ст. 632 ЦКУ).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п.  1.1 ст.  1 Кодексу).

Відповідно до п. 44.1 ст.  44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів та інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

В межах надання індивідуальної податкової консультації контролюючий орган не надає висновки щодо податкових наслідків від зміни  умов договору (така оцінка здійснюється під час проведення контрольно-перевірочних заходів на підставі дослідження відповідних документів у їх сукупності з урахуванням фактичних обставин).

Щодо другого, третього питань.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з п.п. «а» п.п. «4» п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до четвертої групи - сільськогосподарських товаровиробників, належать юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди або емфітевзису (абзац перший п. 292¹.1 ст. 292¹ Кодексу).

Сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Кодексу сільськогосподарські товаровиробники для переходу або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року, зокрема Розрахунок за формою, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 грудня 2011 року № 772 «Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 квітня 2012 року за № 510/20823, зі змінами.

Джерелом інформації при складанні Розрахунку є дані бухгалтерського обліку.

Відображення операцій в бухгалтерському обліку здійснюється відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, або якщо підприємство веде облік за спрощеною формою – відповідно до Спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 № 186.

Загальна сума доходу підприємства визначається відповідно до вимог Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999
№ 290 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку» (далі – НП(С)БО 15).

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (абзац перший п. 5 НП(С)БО 15).

Відповідно до п. 8 НП(С)БО 15 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства повинні ґрунтуватися, зокрема, на принципі нарахування, за яким доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Разом з тим повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами.

Отже, питання формування доходів у бухгалтерському обліку належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.