Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.11.2026 р. № 6456/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

    Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення від (  ) щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У зверненні платник податків повідомив, що є пенсіонером та перебуває у шлюбі. Дружина також досягла пенсійного віку. Під час шлюбу платник податків з дружиною набули на праві спільної сумісної власності нежитлове приміщення комерційного призначення. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі – Реєстр) право власності зареєстровано за дружиною платника податків. Відомості про платника податків, як співвласника окремо не внесені. Платник податків планує від власного імені укласти договір оренди такого приміщення та отримувати орендну плату. Зазначену діяльність платник податків планує здійснювати як фізична особа – підприємець (третя група єдиного податку).

У своєму зверненні платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи є для цілей оподаткування обов’язковою передумовою надання платником податків приміщення в оренду перереєстрація права власності з дружини на платника податків та внесення до Реєстру відомостей про платника податків як про співвласника? Чи може платник податків отримувати та оподатковувати дохід, отриманий від надання майна в оренду без зміни реєстраційних даних? Якщо зміни обов’язкові, платник податків просить зазначити конкретну норму закону та необхідну реєстраційну дію?

2. Чи достатньо для підтвердження податкового обліку доходу платника податків, отриманого від надання нерухомого майна в оренду документів про набуття приміщення під час шлюбу, свідоцтва про шлюб, договору оренди, укладеного платником податків, та належної згоди дружини платника податків? Якщо потрібен додатковий договір або інший документ, платник податків просить зазначити правову підставу такої вимоги та податкові наслідки для платника податків?  

3. Чи буде вважатися орендна плата доходом платника податків для цілей оподаткування, якщо відповідно до договору оренди орендодавцем та отримувачем платежів виступатиме платник податків? Чи впливає сама лише реєстрація права власності за дружиною платника податків на визначення платника такого доходу та обсяг податкових обов’язків платника податків?          

4. Як зазначені обставини впливають на оподаткування доходу отриманого від надання нерухомого майна в оренду, відповідно до наведеного статусу платника податків?   якщо платник податків буде здавати приміщення як фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, чи перешкоджає відсутність запису про платника податків як про власника приміщення застосуванню спрощеної системи оподаткування до такого доходу за умови дотримання інших вимог Кодексу?

Відповідно до частини першої ст. 320 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Право спільної власності регламентується главою 26 ЦКУ.

Згідно зі ст. 355 ЦКУ майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Так, відповідно до частини першої ст. 368 ЦКУ спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 369 ЦКУ співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Згідно зі ст. 292 Кодексу для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, визначено п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Так, відповідно до п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Кодексу платниками єдиного податку першої – третьої групи не можуть бути фізичні особи – підприємці, які надають в оренду, зокрема, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 квадратних метрів.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець може бути платником єдиного податку третьої групи за умови дотримання вимог, визначених п. 291.4 ст. 291 Кодексу, та здійснення видів діяльності, на які не поширюються обмеження щодо застосування спрощеної системи оподаткування.

Одночасно зауважуємо, відповідно до ст. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику.

Таким чином, з питань щодо правомірності укладання письмово договору про використання у господарській діяльності спільного майна або необхідності перереєстрації право власності на спільне майно, або отримання згоди на використання цього майна, тощо доцільно звернутися до Міністерства юстиції України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.