Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.11.2026 р. № 6457/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

     Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення від (   ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податків (далі - Заявник) є резидентом України та учасником компанії, зареєстрованій в Об’єднаних Арабських Еміратах (далі – Компанія). Компанія має право грошової вимоги до двох юридичних осіб – резидентів України. Компанія планує відступити ці права вимоги Заявнику за окремими договорами відступлення права вимоги. Відступлення буде оплатним. Ціна кожного права вимоги дорівнюватиме сумі відповідної заборгованості на дату відступлення. Дисконт не застосовується.

Відповідно, після відступлення права вимоги у Заявника виникне зобов’язання перед Компанією з їх оплати. Компанія також планує прийняти рішення про розподіл прибутку та нарахувати Заявнику дивіденди. Після нарахування дивідендів сторони матимуть зустрічні грошові зобов’язання: Компанія – з виплати дивідендів, Заявник – з оплати придбаних прав вимоги. Ці зобов’язання планується припинити шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідній сумі. Окремого перерахування коштів у межах суми нарахування не буде.

Після відступлення права вимоги Заявник стане новим кредитором. Боржники – резиденти України надалі погашатимуть заборгованість безпосередньо Заявнику. Таким чином, Заявник придбає права вимоги за іх повною вартістю, а при погашенні заборгованості отримає від боржника кошти за правами, які раніше були ним придбані за плату.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи виникає у платника податків оподатковуваний дохід у вигляді дивідендів у разі припинення зобов’язання Компанії з їх виплати шляхом зарахування зустрічної однорідної грошової вимоги? Якщо так, на яку дату такий дохід вважається отриманим для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором?   

2. Чи виникає у платника податків оподатковуваний дохід при самому придбанні права вимоги, якщо право вимоги придбавається за плату і ціна його придбання дорівнює сумі заборгованості?  

3. До якого виду доходу відповідно до розділу IV Кодексу належать кошти, які Заявник отримає від боржників – резидентів України в рахунок погашення придбаних ним прав вимоги?

4. Яка сума підлягає оподаткуванню при погашенні такого права вимоги: вся сума, отримана від боржника, чи різниця між отриманою сумою та документально підтвердженою вартістю придбання права вимоги?   

5. Чи може при визначенні оподатковуваного доходу бути врахована вартість придбання права вимоги, якщо Заявник сплатив її не шляхом банківського переказу, а шляхом припинення свого грошового зобов’язання перед Компанією внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог? Які документи в такому випадку підтверджують понесені Заявником витрати на придбання права вимоги?   

6. Якщо вартість придбання права вимоги не враховується при визначенні оподатковуваного доходу, платник податків просить  зазначити конкретну норму Кодексу, на підставі якої вся сума, отримана від боржника, включається до оподатковуваного доходу фізичної особи незалежно від документально підтверджених витрат на придбання такого права?  

7. У якому порядку зазначені доходи мають бути відображені Заявником у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) та в які строки мають бути сплачені податок на доходи фізичних осіб та військовий збір?

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV Кодексу, згідно з п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Кодексу).

Згідно з п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є, зокрема іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

При цьому дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема дивіденди, інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам (п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Крім того, ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема:

інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Згідно з п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу доходи у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток, оподатковуються у половинному розмірі ставки, встановленої у п. 167.1 ст. 167 Кодексу, тобто 9 відсотків.

Також вказаний дохід для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору 5 відс., встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.

При цьому особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа,
що провадить незалежну професійну діяльність (п.п. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 Кодексу).

Щодо першого питання

Згідно з п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дивіденди – платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу.

Відповідно до п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Кодексу у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація), та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу (18 відс.), крім:

а) доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу;

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 Кодексу;

в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 Кодексу;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11¹ ст. 170 Кодексу.

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).

Враховуючи зазначене, дохід у вигляді дивідендів, нарахованих Компанією - нерезидентом на користь фізичної особи – резидента України включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 9 відсотків, та військовим збором 5 відсотків, застосовуючи валютний курс Національного банку України, що діє на момент нарахування таких доходів, незалежно від того, що зазначені дивіденди були зараховані в погашення заборгованості фізичної особи перед Компанією.

Щодо питання другого

У разі якщо Компанія на підставі окремого оплатного договору здійснює відступлення прав вимоги на користь фізичної особи - платника податків за ціною, яка дорівнює сумі заборгованості, то у розумінні Кодексу відсутня кваліфікуюча ознака доходу, поняття якого наведено у п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а отже обов’язку щодо нарахування, утримання та перерахування (сплати) до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору не виникає.

Щодо питань третього - шостого

Дохід у вигляді коштів, які виплачуються юридичними особами – резидентами України (боржниками) на користь фізичної особи – резидента України (кредитора) включається у повній сумі до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах без врахування витрат, понесених на придбання прав вимоги.

Щодо питання сьомого

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначено ст. 179 Кодексу, згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) (далі – Декларація) відповідно до Кодексу.

Форма Декларації та Інструкція щодо її заповнення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (зі змінами), відповідно до п.п. 12 п. 2 розділу IІІ Інструкції у рядку 10.10 розділу ІІ «Доходи,
які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» Декларації вказується сума іноземних доходів, розмір яких визначається відповідно до п. 170.11 ст. 170 Кодексу, а саме:

у графі 3 рядка 10.10 вказується сума іноземних доходів, перерахована у гривнях, з урахуванням норм п. 164.4 ст. 164 Кодексу;

у графі 6 рядка 10.10 вказується сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за ставкою, визначеною ст. 167 Кодексу;

у графі 7 рядка 10.10 вказується сума військового збору, що підлягає сплаті до бюджету, розрахована за ставкою, визначеною п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платника податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, – до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).

Фізична особа зобов’язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 Кодексу).

Згідно з п. 179.2 ст. 179 Кодексу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, крім випадків, коли подання податкової декларації прямо передбачено Кодексом, якщо такий платник податку отримував, зокрема:

доходи виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу.

У разі якщо платник податку зобов’язаний подавати податкову декларацію відповідно до інших положень Кодексу, то в ній поряд з іншими доходами зазначаються доходи, передбачені п. 179.2 ст. 179 Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію