Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.11.2026 р. № 6497/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

   Державна податкова служба України у межах компетенції розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство планує запровадити модель розрахунків, за якою водій таксі заздалегідь здійснює авансове поповнення власного балансу в додатку «таксі» шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок.

Кошти пасажира за саму поїздку надходять безпосередньо водієві на його платіжну картку через платіжну систему, минаючи рахунок Товариства.

Із заздалегідь внесеного водієм авансового балансу Товариство після завершення кожної поїздки автоматично утримує (списує) лише суму власної комісії за користування платформою.

Частина авансового балансу, що не була використана на оплату комісії, залишається обліковуватися на балансі водія в додатку і в подальшому використовується на оплату комісії за наступні поїздки або повертається водієві на його вимогу.

Договірні документи Товариства (Угода користувача / публічна оферта) прямо визначатимуть, що кошти авансового балансу, які не є фактично нарахованою комісією Товариства, не є власністю чи доходом Товариства, а обліковуються як кошти водія, що перебувають у тимчасовому розпорядженні Товариства до моменту їх фактичного використання на оплату комісії або повернення.

У зв’язку з чим, у Товариства виникли питання:

1. Чи виникає у Товариства, за умови його перебування на загальній системі оподаткування та реєстрації платником податку на додану вартість, податкове зобов'язання з ПДВ за правилом «першої події» (п. 187.1 ст. 187 Кодексу на всю суму отриманого авансового поповнення від водія, чи лише на суму фактично нарахованої комісії Товариства за надану послугу)?

2. Чи виникає у Товариства об'єкт оподаткування (дохід) у повній сумі отриманого авансового поповнення в момент його надходження на рахунок Товариства, чи лише в момент фактичного утримання комісії за надану послугу (тобто на дату завершення відповідної поїздки)?

3. Які саме умови договірного оформлення (положення публічної оферти тощо) є необхідними та достатніми для того, щоб кошти водія, що перевищують суму комісії Товариства, не визнавалися доходом/об'єктом оподаткування Товариства?

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до частини першої ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно зі ст. 1013 ЦКУ у комісіонера постачанням послуг вважається також надання комісійної послуги, за яку він отримує плату (комісійну винагороду) від комітента.

Тож зазначена модель передбачає попередню оплату (аванс) інформаційно-технологічних послуг (комісії платформи)за договором приєднання.

Щодо питання 1.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Пунктом 187.1 ст. 187 Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996), незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі– ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в ЄРПН, покупець надсилає в електронному вигляді запит до ЄРПН, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН та податкову накладну/ розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/ розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в ЄРПН та отриманими покупцем (п. 201.10 ст. 201 Кодексу).

Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в ЄРПН (п. 192.1 ст. 192 Кодексу).

Враховуючи, що кошти, які надходять на поточний рахунок Товариства від водія (отримувача послуг) в якості авансу, які обліковуються на балансі водія (отримувача послуг) і вважаються власністю водія, використовуються Товариством для утримання комісії за послуги користувача платформи надані водію (отримувачу послуг), то на дату зарахування коштів отриманих, від водія (отримувача послуг) Товариство повинно визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на суму отриманого авансу.

Оскільки податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс), то у разі, якщо кошти, перераховані водієм (отримувачем послуг) на поточний рахунок Товариства, підлягатимуть поверненню, відповідно до Угоди користувача/публічної оферти водію (отримувачу послуг), Товариство повинно на дату повернених коштів за винятком комісії, передбаченої як оплата за послуги за користування платформою, скласти і зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригувань на дату повернення коштів.

Щодо питання 2.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування платником податку на прибуток підприємств фінансового результату до оподаткування при визначенні об’єкта оподаткування цим податком за операціями з отримання авансових платежів, зокрема шляхом авансового поповнення водієм таксі власного балансу в додатку «таксі» згідно з умовами звернення.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону № 996).

Отже, питання порядку бухгалтерського обліку операцій з отримання підприємством авансових платежів, зокрема шляхом авансового поповнення водієм таксі власного балансу в додатку «таксі», належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо питання 3.

Відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому повідомляємо, що питання вчинення, оформлення та виконання правочинів суб’єктів господарювання, у тому числі комерційного посередництва, не належать до компетенції ДПС та регулюються нормами цивільного законодавства, інших спеціальних нормативно-правових актів у відповідній сфері діяльності.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).