Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.11.2026 р. № 6484/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

    Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) операцій з постачання послуг нерезиденту та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариство планує надавати послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення фізичній особі, місцем реєстрації якого є США.

Послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення отримуються та використовуються фізичною особою за межами митної території України.

Оплата вартості послуг здійснюється фізичною особою особисто зі свого банківського рахунку, відкритого у банківській установі США, у доларах США на валютний рахунок Товариства в Україні.

Товариство має намір оформлювати надання послуг договором та актами приймання-передачі наданих послуг із зазначенням фізичної особи як отримувача послуг.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи правильно Товариство розуміє, що при наданні фізичній особі — громадянину України, яка не зареєстрована як суб'єкт господарювання та має постійне/переважне місце проживання у США, послуг з розроблення та тестування програмного забезпечення місце постачання таких послуг відповідно до підпункту «в» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ визначається за місцем постійного/переважного проживання отримувача послуг, тобто у США?

2) чи правильно Товариство розуміє, що за наведених фактичних обставин місце постачання зазначених послуг знаходиться за межами митної території України?

3) чи є операція Товариства з постачання таких послуг фізичній особі, яка має постійне/переважне місце проживання у США, об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до статті 185 розділу V ПКУ ?

4) чи має Товариство нараховувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість за такими операціями та складати податкову накладну у зв'язку з їх здійсненням?

5) чи впливає на визначення місця постачання таких послуг та виникнення об'єкта оподаткування ПДВ той факт, що отримувач послуг є громадянином України, але має постійне/переважне місце проживання у США?

6) які документи, на думку контролюючого органу, є належними та достатніми для підтвердження постійного або переважного місця проживання фізичної особи — отримувача послуг у США для цілей застосування підпункту «в» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ?

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника, отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.

До таких послуг, зокрема, належать:

консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем (підпункт «в» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ).

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Враховуючи викладене, податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих, чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій і місце їх постачання, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Щодо питань 1 – 5

Місцем постачання послуг з розроблення та тестування програмного забезпечення які належать до категорії послуг, визначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, буде місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Оскільки, як зазначено у зверненні, отримувач не зареєстрований як суб’єкт господарювання, та фактично постійно/переважно проживає за межами митної території України, то операція Товариства (постачальника) з постачання зазначених у зверненні послуг отримувачу не буде об’єктом оподаткування ПДВ.

Щодо питання 6

Відповідно до статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-1V «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання – житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

При цьому постійним місцем проживання згідно зі статтею 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов'язків або зобов’язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Водночас, якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України (абзац четвертий підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПКУ, або її реєстрація як самозайнятої особи (абзац сьомий підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Таким чином, якщо громадянином дотримані критерії, визначені абзацами першим – четвертим підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ, то така особа може бути визнана резидентом України.

Разом з тим, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим – четвертим підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа може вважатися нерезидентом.

При цьому зауважуємо, що до повноважень контролюючого органу не відноситься функція визначення резидентського статусу фізичної особи, тобто фізична особа самостійно визначає його на підставі підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).