Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.11.2026 р. № 6424/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

   Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Організації водокористувачів «________» (далі – Організація) від _____ (далі – звернення) щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, з урахуванням додатково наданої інформації щодо визначення технологічних особливостей здійснення господарських операцій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно зі зверненням Організація здійснює свою діяльність на підставі Закону України від 17 лютого 2022 року № 2079-ІХ «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель» (далі – Закон № 2079), є неприбутковою організацією та внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Основною метою діяльності Організації є забезпечення використання, експлуатації та технічного обслуговування об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем. Для подачі води для потреб зрошення Організація експлуатує три насосні станції, у зв’язку з чим електрична енергія є необхідним ресурсом для здійснення основної статутної діяльності Організації та однією з основних витрат на подачу води.

З метою забезпечення функціонування меліоративної інфраструктури зменшення витрат на електричну енергію та підвищення енергетичної автономності Організації передбачається використання сонячної електростанції для забезпечення власних потреб Організації.

Як повідомляється, електрична енергія, вироблена такою генеруючою установкою, призначатиметься насамперед для забезпечення роботи насосних станцій та іншого обладнання меліоративної інфраструктури, тобто безпосередньо для здійснення основної статутної діяльності Організації. Встановлення та експлуатація генеруючої установки не мають самостійної мети виробництва електричної енергії для її подальшого продажу. Виробництво електричної енергії має допоміжний характер стосовно основної діяльності Організації та спрямоване на забезпечення енергетичних потреб меліоративної інфраструктури.

Реалізація тимчасового надлишку електричної енергії здійснюватиметься відповідно до законодавства про ринок електричної енергії за механізмом самовиробництва активним споживачем.

При цьому повідомлено, що з метою з’ясування питання віднесення тимчасового надлишку електричної енергії до побічної продукції Організація звернулася до Міністерства економіки та довкілля України (далі – Мінекономіки). У листі Мінекономіки, копію якого додано до звернення, зазначено, що електрична енергія, вироблена генеруючими установками, призначеними для забезпечення функціонування меліоративної інфраструктури та власних потреб Організації, але тимчасово не використана через сезонний характер зрошення, може розглядатися як побічна продукція у розумінні частини другої ст. 2 Закону № 2079, оскільки її виробництво має допоміжний характер щодо основної діяльності Організації та не є самостійною господарською діяльністю. Реалізація електричної енергії має залишатися способом ефективного використання тимчасового надлишку, а не набувати характеру самостійного виду господарської діяльності Організації.

Враховуючи викладене вище, у зверненні Організації поставлено такі запитання для отримання індивідуальної податкової консультації:

1. Чи є порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу отримання Організацією доходу від реалізації за механізмом самовиробництва тимчасового надлишку електричної енергії, який виникає під час здійснення основної статутної діяльності Організації та за обставин, викладених у зверненні, може розглядатися як побічна продукція відповідно до частини другої ст. 2 Закону № 2079, якщо весь отриманий дохід використовується виключно для фінансування статутної діяльності Організації?

2. Чи може сам факт реалізації Організацією такої побічної продукції та отримання доходу від її реалізації бути підставою для втрати Організацією статусу неприбуткової організації або виключення з Реєстру, якщо виробництво і реалізація побічної продукції здійснюються в межах частини другої ст. 2 Закону № 2079 та Організація дотримується вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу?

3. Чи виникає в Організації обов’язок зі сплати податку на прибуток підприємств з доходу, отриманого від реалізації такого тимчасового надлишку електричної енергії як побічної продукції, якщо відповідний дохід у повному обсязі використовується виключно на фінансування видатків на утримання Організації та реалізацію її мети (цілей, завдань) і напрямів діяльності, визначених установчими документами?

4. Чи правильно для цілей застосування п. 133.4 ст. 133 Кодексу розмежовувати самостійну діяльність з виробництва електричної енергії з метою її продажу, яку Організація не здійснює, та реалізацію тимчасового надлишку електричної енергії як побічної продукції, прямо передбачену частиною другою ст. 2 Закону № 2079, якщо така реалізація не набуває характеру самостійного виду господарської діяльності?

5. Чи є для збереження Організацією статусу неприбуткової організації за наведених обставин визначальним дотримання вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу щодо заборони розподілу доходів (прибутків) та використання отриманих доходів виключно для фінансування видатків на утримання Організації та реалізації її статутної мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності?

Щодо запитань 1 – 5

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).

Насамперед, відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, тому питання порядку організації діяльності (у тому числі визначення технологічних особливостей здійснення діяльності), вчинення та оформлення правочинів суб’єктів господарювання не належать до компетенції ДПС та регулюються нормами цивільного законодавства, інших спеціальних нормативно-правових актів у відповідній сфері діяльності.

Правовий статус організацій водокористувачів, порядок їх створення, діяльності та припинення, порядок та умови набуття ними прав на об'єкти інженерної інфраструктури міжгосподарських та внутрішньогосподарських меліоративних систем, особливості експлуатації меліоративних мереж організацій водокористувачів, права та обов’язки членів організацій водокористувачів визначає Закон № 2079.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1 Закону № 2079 організація водокористувачів (далі – організація) – це неприбуткова юридична особа, створена для забезпечення використання, експлуатації, технічного обслуговування, будівництва та/або відновлення об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем з метою надання послуг їхнім замовникам.

Послуги організації водокористувачів – послуги, які надаються організацією водокористувачів на території обслуговування меліоративної мережі організації водокористувачів щодо забору води із джерела зрошення та її доставки водокористувачам для забезпечення потреб гідротехнічної меліорації земель або для задоволення інших потреб водокористувачів у водних ресурсах, та/або послуги з відведення води, захисту земель від шкідливої дії води (п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 2079).

Як передбачено ст. 4 Закону № 2079, організація створюється як непідприємницьке товариство. Організація є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами.

Частиною другою ст. 2 Закону № 2079 встановлено, що організація не має права здійснювати виробництво продукції, надавати послуги та виконувати роботи, не пов’язані із забезпеченням гідротехнічної меліорації земельних ділянок, відведення води, надання послуг із захисту земель від шкідливої дії води, із забору та доставки води для задоволення інших потреб водокористувачів у водних ресурсах, крім випадків виробництва та реалізації побічної продукції під час провадження основної діяльності організації, доходи від реалізації якої використовуються виключно для фінансування статутної діяльності організації.

Джерелами формування майна організації відповідно до частини першої ст. 16 Закону № 2079 є: 1) вступні внески; 2) цільові внески; 3) кошти від надання послуг; 4) об’єкти інженерної інфраструктури меліоративних систем, які передані у власність організації; 5) грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, гуманітарна допомога, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; 6) інші джерела, не заборонені законодавством.

Отримані організацією кошти та майно спрямовуються виключно на провадження статутної діяльності організації (частина друга ст. 16 Закону № 2079).

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначає Закон України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (зі змінами) (далі – Закон № 2019), який регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до п. 7 частини першої ст. 1 Закону № 2019 активний споживач – це споживач (або група споживачів, які діють спільно), що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, або бере участь у заходах з гнучкості або енергоефективності відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є його основною професійною та/або господарською діяльністю.

Регулятором ринку електричної енергії згідно з п. 155 частини першої ст. 1 Закону № 2019 є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Договірні взаємовідносини між постачальниками електричної енергії та споживачами (активними споживачами) електричної енергії регулюються нормативно-правовими актами у сфері електроенергетики, зокрема, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (зі змінами) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.12.2023 (зі змінами) (далі – Порядок № 2651).

Пунктом 3.1 глави 3 Порядку № 2651 визначено, що купівля-продаж електричної енергії за механізмом самовиробництва здійснюється шляхом викупу обсягу електричної енергії, виробленої генеруючими установками активного споживача та відповідно до договору, укладеного активним споживачем з електропостачальником або постачальником універсальних послуг, що є додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Порядок розрахунків активного споживача за договором купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва встановлено главою 4 Порядку № 2651.

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних із ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Положення абзаців третього і четвертого п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації відповідно до абзацу першого п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

На підставі викладеного вище обов’язковими умовами для неприбуткової організації є, зокрема, утворення згідно із законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації, використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами в межах профільного закону, а також заборона розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

При цьому на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Отже, організація водокористувачів у статусі неприбуткової організації може отримувати доходи згідно з профільним Законом № 2079, зокрема, від надання послуг та виконання робіт, пов’язаних із забезпеченням гідротехнічної меліорації земельних ділянок, відведення води, надання послуг із захисту земель від шкідливої дії води, із забору та доставки води для задоволення інших потреб водокористувачів у водних ресурсах, а також з реалізації побічної продукції під час провадження основної діяльності організації за умови, що отримані доходи (прибутки) спрямовуються на фінансування видатків для утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, без розподілу отриманих доходів або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб, з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Водночас зауважимо, що у Законі № 2079 відсутнє визначення поняття «побічна продукція». Тож на підставі норм Закону № 2079 проведення кваліфікації операцій організації водокористувачів з реалізації надлишкової електричної енергії, що генерується сонячною електростанцією, за механізмом самовиробництва під час здійснення основної діяльності такої організації як операцій з реалізації побічної продукції не є можливим.

При цьому, якщо під час провадження основної діяльності організація водокористувачів у статусі неприбуткової організації здійснює продаж надлишку електричної енергії, виробленої генеруючою установкою, призначеною для забезпечення функціонування меліоративної системи для забезпечення власних потреб, але не використаного через сезонний характер робіт, який визнається компетентним органом (зокрема, Мінекономіки) операціями з реалізації побічної продукції, то за умови дотримання такою організацією водокористувачів вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу проведення таких операцій не є підставою для виключення організації водокористувачів з Реєстру з нарахуванням податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств у зв’язку із реалізацією такої побічної продукції.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).