Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.11.2026 р. № 6464/ІПК/99-00-24-03 ІПК

     Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула (…) щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи, без реєстрації платником ПДВ. Планує здійснювати діяльність з управління багатоквартирним будинком у м. Львові відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Будинок має орієнтовно 45 квартир, одне комерційне приміщення та паркінг. ОСББ у будинку не створено. Фізична особа – підприємець повідомив, що наразі будинок обслуговується керуючою компанією. Планується, що фізична особа – підприємець самостійно здійснюватиме управління будинком, організовуватиме утримання та обслуговування спільного майна, обиратиме та залучатиме сторонніх підрядників для виконання необхідних робіт і послуг. Власний штат робітників для виконання таких робіт не планується. Передбачається, що співвласники сплачуватимуть кошти для: 1) оплати послуг з управління будинком; 2) утримання та обслуговування будинку; 3) поточних і капітальних ремонтів; 4) оплати робіт та послуг сторонніх підрядників. При цьому планується відокремити винагороду фізичної особи – підприємця від коштів співвласників, призначених для фінансування витрат будинку, та вести

окремий облік таких коштів.

Враховуючи викладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має право фізична особа – підприємець — платник єдиного податку третьої групи — здійснювати діяльність з управління багатоквартирним будинком та отримувати винагороду за такі послуги?

2. Які КВЕДи необхідні для здійснення такої діяльності фізичної особи – підприємця?

3. Якщо співвласники перераховують фізичній особі – підприємцю кошти, призначені для оплати робіт і послуг підрядників, чи включається вся сума таких коштів до доходу фізичної особи – підприємця, чи доходом може бути лише винагорода фізичної особи – підприємця?

4. Чи можуть кошти співвласників не включатися до доходу фізичної особи – підприємця, якщо вони:

1) не переходять у власність фізичної особи – підприємця; 2) обліковуються окремо щодо конкретного будинку;
3) використовуються виключно на потреби цього будинку; 4) підтверджені відповідними договорами та первинними документами?

5. Чи може для таких коштів використовуватися окремий банківський рахунок будинку відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та чи впливає наявність такого окремого рахунку на визначення доходу фізичної особи – підприємця?

6. Чи може фізична особа – підприємець діяти щодо частини платежів від імені та за рахунок співвласників на підставі договору доручення або агентського договору, та чи застосовується в такому випадку п. 292.4 ст. 292 Кодексу, відповідно до якого доходом є винагорода повіреного (агента)?

7. Які податкові наслідки матимуть такі моделі: а) фізична особа – підприємець укладає договори з підрядниками від власного імені; б) фізична особа – підприємець укладає договори з підрядниками від імені та за рахунок співвласників; в) співвласники безпосередньо оплачують підрядникам їхні послуги, а фізична особа – підприємець отримує лише винагороду за управління?

8. Чи може договором бути встановлена фіксована винагорода фізична особа – підприємець за управління будинком, яка не залежить від вартості робіт та послуг підрядників?

9. Чи може окремо встановлюватися винагорода фізичної особи – підприємця за організацію ремонтів, пошук та відбір підрядників, контроль виконання робіт та інші додаткові послуги? Якщо так, чи є така винагорода доходом фізичної особи – підприємця?

10. Прошу зазначити, які саме договори, банківські рахунки, первинні документи та порядок обліку необхідні для того, щоб кошти співвласників, які не є винагородою фізичної особи – підприємця та використовуються для оплати витрат будинку, не включалися до доходу фізичної особи – підприємця — платника єдиного податку.

11. Прошу надати конкретний висновок щодо того, яка з описаних моделей є допустимою відповідно до Кодексу та як у кожній моделі визначається дохід фізичної особи – підприємця.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Щодо першого, третього – одинадцятого питання

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (абзац перший п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Водночас, нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.

Так, відповідно до п.п. 7 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (фізичні особи –підприємці), які здійснюють діяльність з управління підприємствами.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Враховуючи викладене, фізична особа – підприємець має право обрати спрощену систему оподаткування за умови дотримання усіх вимог визначених главою 1 розділу XIV Кодексу. При цьому доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є усі кошти, які надходять платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі.

Крім того, з питання порядку відкриття окремого рахунку у надавача платіжних послуг окремого рахунку для отримання коштів від співвласників багатоквартирного будинку доцільно звернутися до Національного банку України.

Наголошуємо, що ДПС не уповноважена організовувати господарську діяльність суб’єктів господарювання, а є лише контролюючим органом, який здійснює контроль за дотриманням платниками податків вимог податкового та іншого законодавства.

Щодо другого питання

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457, зі змінами та доповненнями, (далі – КВЕД ДК 009:2010).

Абзацом другим розділу 1 КВЕД ДК 009:2010 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.

КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків.

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаци восьмий, десятий розділу 1 КВЕД ДК 009:2010).

При цьому наказом Державного комітету статистики України від 23 грудня 2011 року № 396 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій національного класифікатора ДК 009:2010 «Класифікації видів економічної діяльності».

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку за власним бажанням обирає відповідно до КВЕД ДК 009:2010 вид господарської діяльності, який планує здійснювати.

Враховуючи викладене, для отримання більш детальної інформації з питання визначення КВЕД ДК 009:2010 доцільно звернутися до Державної служби статистики України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.