Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.11.2026 р. № 6471/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

    Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення ( ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є фізичною особою – підприємцем та планує зайнятися діяльністю надання послуг із заряджання електромобілів населенню, придбаною власною зарядною станцією, використовуючи електроенергію як із власних сонячних панелей так і купленої електроенергії.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи може фізична особа – підприємець бути на єдиному податку?

2. Яку групу обрати фізичній особі – підприємцю?

3. Які КВЕДИ мають бути для такого виду діяльності?

4. Чи підлягає ліцензуванню даний вид діяльності?

5. Яку обрати назву об`єкту в 20-ОПП?

Щодо першого, другого, четвертого питання

Відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них регулюються Законом України від 24 лютого 2023 року № 2956-IX «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» (далі – Закон № 2956).

Згідно зі ст. 1 Закону № 2956 станція зарядки електромобілів (електрозарядна станція) - пристрій (пересувний чи стаціонарний), призначений для заряджання систем акумулювання електричної енергії (акумуляторних батарей) електромобілів, електромобілів вантажних, електромобілів легкових, автомобілів плагін-гібридних, електробусів та інших електричних колісних транспортних засобів.

Приєднання станцій зарядки електромобілів до електричних мереж здійснюється відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу (частина перша ст. 4 Закону № 2956).

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначено Законом України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2019).

Відповідно до п. 141 частини першої ст. 1 Закону № 2019 постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.

Електрична енергія - енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу (п. 48 частини першої ст. 1 Закону № 2019).

Споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання (п. 170 частини першої ст. 1 Закону № 2019).

Електростанція - електроустановка або група електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії або комбінованого виробництва електричної та теплової енергії (п. 54 частини першої ст. 1 Закону № 2019).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 Кодексу).

Умови, відповідно до яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, визначені у п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Так, не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин) (п.п. 3 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу).

Підпунктом 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що підакцизні товари (продукція) – це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Згідно з п. 215.1 ст. 215 Кодексу до підакцизних товарів належить, зокрема, електрична енергія.

Відповідно до п. 25 частини першої ст. 1 Закону № 2019 виробництво електричної енергії – діяльність, пов’язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії.

Згідно з п.п. 14.1.29 п. 14.1 ст. 14 Кодексу відновлювальні джерела енергії – джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.

Враховуючи викладене, оскільки постачанням електричної енергії вважається як продаж власної виробленої електричної енергії так і перепродаж вже придбаної електричної енергії, що фактично Вами здійснюється через власну електрозарядну станцію шляхом заряджання електромобілів фізичних осіб, а також зважаючи на те, що електрична енергія є підакцизним товаром, то відсутні законодавчі підстави для застосування Вами спрощеної системи оподаткування.

Щодо третього питання

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі – КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, зі змінами та доповненнями, (далі – Наказ № 457).

Абзацом другим п. 1 Наказу № 457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.

КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків.

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаци восьмий, десятий п. 1 КВЕД ДК 009:2010).

При цьому наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.

Отже, фізична особа – підприємець за власним бажанням обирає відповідно до КВЕД ДК 009:2010 вид господарської діяльності, який планує здійснювати.

Враховуючи викладене, для отримання більш детальної інформації з питання визначення КВЕД ДК 009:2010 доцільно звернутися до Державної служби статистики України.

Щодо п’ятого питання

Обов’язок платника податків повідомляти контролюючі органи за основним місцем обліку про всі об’єкти оподаткування згідно з Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі – Порядок № 1588), встановлений п. 63.3 ст. 63 Кодексу.

Процедура та строки подання до контролюючих органів заяви № 20-ОПП встановлені розділом VIII Порядку № 1588.

Відповідно до п. 8.4 розділу VIIІ Порядку № 1588 заява № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У заяві № 20-ОПП надається інформація про всі об’єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Під час надання заяв № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об’єкт оподаткування.

Принцип укрупнення інформації не застосовується під час надання інформації про об’єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (наприклад, у заяві № 20-ОПП надається інформація і про земельну ділянку, і про об’єкт нежитлової нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці).

Заява № 20-ОПП заповнюється з дотриманням Пам’ятки для заповнення розділу 3 Заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Додаток до заяви № 20-ОПП), що містить опис даних, які зазначаються у відповідних графах цієї заяви.

Дані щодо об’єктів оподаткування, які зазначаються у розділі 3 «Відомості про об’єкти оподаткування» заяви № 20-ОПП, заповнюються відповідно до даних правовстановлювальних документів, що є першоджерелом даних щодо об’єктів оподаткування, і актуальні на дату подання цієї заяви.

Графа 3 «Тип об’єкта оподаткування» розділу 3 заяви № 20-ОПП заповнюється відповідно до довідника, що оприлюднений на вебпорталі ДПС (https://tax.gov.ua/dovidniki--reestri--perelik/dovidniki-/127294.html).

Обрання із довідника відповідного типу об’єкта оподаткування здійснюється з урахуванням виду діяльності, для якої такий об’єкт оподаткування відкривається, створюється чи реєструється, та відповідності об’єкта за своїм функціональним призначенням наявному типу у довіднику.

Якщо у довіднику відсутній тип об’єкта оподаткування, який відповідає його назві, суб’єкт господарювання самостійно обирає з довідника той тип об’єкта оподаткування, який найбільше охоплює поняття, відповідає змісту, функціональному призначенню та виду діяльності суб’єкта господарювання.

З метою конкретизації інформації про об’єкт оподаткування суб’єкт господарювання має можливість зазначити необхідні відомості про нього у графі 4 «Найменування об’єкта оподаткування» заяви № 20-ОПП.

Якщо зарядну станцію та сонячні панелі суб’єкт господарювання використовує як окремий об’єкт/окрему споруду, можливо обрати із довідника тип об’єкта «712 – Електростанція», у найменуванні вказати – зарядна станція та сонячні панелі.

Якщо зарядна станція розміщується на території вже існуючого у платника податків об’єкта, або нею обладнана окрема територія, відомості про зарядну станцію та сонячні панелі можуть не зазначатись у заяві № 20-ОПП. Керуючись принципом укрупнення інформації, їх можливо віднести до такої території, наприклад, 10 – автозаправочна станція (АЗС)», 323 – майданчик, 387 – паркування авто, 504 – торговий комплекс, 669 – комплекс, 695 – автозаправний комплекс тощо. Про таку територію, як про об’єкт оподаткування, необхідно повідомляти контролюючі органи.

При цьому також необхідно зазначити відомості про земельну ділянку з присвоєним їй кадастровим номером, на якій розміщуються об’єкти рухомого/нерухомого майна.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.