Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.11.2026 р. № 6512/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

     Державна податкова служба України розглянула звернення ТОВ  … (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що володіє на праві приватної власності об’єктами нерухомого майна, а саме нежитловими приміщеннями та квартирами (далі – Об’єкти нерухомості), розташованими у будинках квартирного типу - гуртожитках (далі – Будинки). Земельна ділянка, на якій розташовані Будинки (далі – Ділянка), не сформована у розумінні статті  79 ¹ Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс), кадастровий номер відсутній, право власності або право користування на Ділянку Товариством не зареєстроване.

Товариство, посилаючись на чинне законодавство, просить надати роз’яснення на низку ідентичних питань, а саме: чи є Товариство платником земельного податку (далі – Податок) у розумінні статті 269 Кодексу; чи виникає обов’язок зі сплати Податку відповідно до пункту  287.8 статті  287 Кодексу у разі відсутності зареєстрованого речового права на Ділянку, але у разі наявності у Товариства права власності на Об’єкти нерухомості; як визначається пропорційна частка площ Об’єктів нерухомості до загальної площі усіх приміщень Будинків у співвідношенні до площі Ділянки у разі наявності підстав для сплати Податку; які саме документи або показники мають використовуватися для бази оподаткування Податком тощо.

Принцип платності використання землі в Україні, передбачений статтею  206 Земельного кодексу, реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункти  14.1.72,  14.1.136,  14.1.147 пункту  14.1 статті  14, пункт  269.1 статті  269, пункт  288.1 статті  288 Кодексу).

Підставою для нарахування Податку є дані Державного земельного кадастру (далі – Держкадастр), дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Реєстр речових прав) (підпункти  «а», «б» пункту  286.1 статті  286 Кодексу), а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт  288.1 статті  288 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт  287.1 статті  287 Кодексу).

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни та/або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема права власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей заявником для проведення реєстраційних дій до Реєстру речових прав відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті  125,  126 Земельного кодексу).

Згідно з пунктом  287.8 статті  278 Кодексу власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку (далі – Будинок), правові, організаційні та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників Будинку щодо його утримання та управління, визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII (із змінами).Відповідно до частини другої статті  382 Цивільного кодексу України (далі – Цивільний кодекс) усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку. Спільним майном Будинку є серед іншого права на Ділянку, на якій розташований Будинок та його прибудинкова територія, у разі виконання державної реєстрації таких прав.

Таким чином, речове право на Ділянку під Будинками, враховуючи її прибудинкову територію, виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною першою статті  42 Земельного кодексу визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Отже, у разі відсутності права власності або права користування на умовах оренди на Ділянку Товариство не вважається платником плати за землю у розумінні статті  269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав на Ділянку (їх частину) відповідно до записів, сформованих у Держкадастрі та Реєстрі речових прав у порядку, визначеному законом.

Крім цього Товариство як власник Об’єктів нерухомості свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянку, та у якій з моменту здійснення державної реєстрації права на Ділянку виникнуть податкові зобов’язання з плати за землю .

Водночас законодавством передбачена відповідальність за ухилення осіб від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них (пункт  «ї» частини першої статті  211 Земельного кодексу).

Оскільки контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить, зокрема до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (стаття  33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), то органи місцевого самоврядування, які реалізують свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташовані земельні ділянки, що використовуються без правовстановлюючих документів, керуючись нормами статей   377, 1214 Цивільного кодексу, статей  120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, мають право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (статті  1166,  1167 Цивільного кодексу) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Проте компенсація у формі недоотриманої органом місцевого самоврядування орендної плати за землю не містить ознак податкового платежу у розумінні Кодексу.

З огляду на викладене, Товариству доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем знаходження Ділянки щодо врегулювання питання плати за землекористування до оформлення речового права на Ділянку (її частину).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт  52.2 статті  52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.