Державна податкова служба України розглянула щодо деяких питань оподаткування та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
У своєму зверненні Товариство (X) повідомило, що має намір здійснити операцію з придбання у юридичної особи – резидента Республіки Кіпр (Y) корпоративних прав юридичної особи – резидента України (Z).
У зв’язку з наведеним, Товариство просить надати відповіді на наступні питання:
1. Чи виникає у Х, як у корпоративного інвестиційного фонду – резидента України, обов’язок утримати та сплатити до бюджету податок з доходів нерезидента відповідно до статті 141 Кодексу при виплаті Y доходу від відчуження корпоративних прав Z у вигляді ціни продажу таких корпоративних прав за договором купівлі-продажу?
2. Чи є дохід Y від відчуження корпоративних прав Z у вигляді ціни їх продажу (а для цілей визначення об’єкта оподаткування – прибуток Y від такої операції, якщо відповідні норми передбачають оподаткування прибутку) доходом із джерелом його походження з України у розумінні підпунктів 141.4.1 та 141.4.2 статті 141 Кодексу та чи підлягає такий дохід (прибуток) оподаткуванню в Україні?
3. Яким чином до зазначеної операції застосовуються положення Конвенції Україна – Кіпр, зокрема пунктів 2, 3 та 5 статті 13 «Доходи від відчуження майна», з урахуванням того, що Y є податковим резидентом Республіки Кіпр, Z - є резидентом України, а вартість корпоративних прав Z не утворюється на 50 і більше відсотків прямо або опосередковано за рахунок нерухомого майна, розташованого на території України, за умови надання Y належним чином оформленого документа про податкове резидентство відповідно до статті 103 Кодексу? Якій із зазначених норм статті 13 Конвенції Україна – Кіпр відповідає дохід Y від відчуження корпоративних прав Z та чи має Україна право оподатковувати такий дохід?
4. У разі, якщо у Х виникає обов’язок щодо утримання та сплати податку з доходів нерезидента, який саме момент є моментом виникнення такого обов’язку: дата підписання акта приймання-передачі корпоративних прав; дата переходу права власності на корпоративні права Z; дата здійснення Х фактичної виплати (перерахування коштів) на користь Y; чи інший момент, передбачений Кодексом?
5. У разі, якщо дохід Y від продажу корпоративних прав Z підлягає оподаткуванню в Україні, чи визначається базою оподаткування прибуток нерезидента від такої операції, тобто позитивна різниця між доходом від продажу корпоративних прав Z та документально підтвердженими витратами Y на їх придбання (формування)? Які документи, надані нерезидентом Y, є достатніми для підтвердження таких витрат для цілей визначення Х бази оподаткування при виплаті доходу нерезиденту, зокрема, чи можуть такими документами бути договір (інший правочин), на підставі якого Y набув корпоративні права Z, платіжні документи, банківські виписки, акти приймання-передачі та / або інші первинні документи, що підтверджують фактичне понесення Y витрат на придбання ( формування) корпоративних прав Z? Чи належать дивіденди, отримані Х від Y як дохід, нарахований за активом інституту спільного інвестування та / або інший дохід від діяльності інституту спільного інвестування, до коштів спільного інвестування у розумінні підпункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 Кодексу та чи звільняються такі кошти від оподаткування податком на прибуток підприємств? Чи впливає на застосування підпункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 Кодексу та обставина, що емітент корпоративних прав Y є нерезидентом України?
6. Чи виступає Х податковим агентом Y при здійсненні виплати за договором купівлі-продажу корпоративних прав Z та, якщо так, які саме обов’язки щодо утримання, сплати та декларування податку покладаються на Х?
7. Якщо розрахунки за договором купівлі-продажу корпоративних прав здійснюються частинами (кількома платежами), у який момент виникає обов’язок Х щодо утримання та сплати податку та яким чином визначаються база оподаткування і сума податку щодо кожного окремого платежу?
8. З урахуванням висновку щодо застосування статті 13 Конвенції Україна – Кіпр, чи має право Х застосувати положення Конвенції Україна – Кіпр безпосередньо під час виплати доходу Y (у тому числі не утримувати податок в Україні або утримати його в розмірі, що випливає із застосовних положень Конвенції), за умови наявності на момент такої виплати належним чином оформленого документа, що підтверджує податкове резидентство Y у Республіці Кіпр, та виконання інших вимог статті 103 Кодексу?
Відповідно до пунктів 5.1 і 5.2 статті 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 Кодексу.
У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.
Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Щодо питання 1 - 2, 4, 6 - 7.
Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пунктом 141.4 статті 141 Кодексу.
Зокрема, підпунктом «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу передбачено оподаткування прибутку від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження наступних інвестиційних активів:
цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав у статутному капіталі юридичних осіб резидентів, крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «а» підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 Кодексу;
акцій, корпоративних прав, часток в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи), крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «а» підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, що відповідають таким умовам:
а) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав іноземної юридичної особи на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок акцій, часток в українській юридичній особі, які належать зазначеній іноземній юридичній особі прямо або опосередковано, та
б) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток в українській юридичній особі на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок нерухомого майна, яке розташовано в Україні та належить такій українській юридичній особі або використовується такою українською юридичною особою на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізингу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
акцій, корпоративних прав у статутному капіталі юридичної особи – резидента України, за умови що у будь-який час впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість таких акцій, корпоративних прав на 50 і більше відсотків утворювалась за рахунок нерухомого майна, яке розташовано в Україні та належить такій юридичній особі – резиденту України або використовується такою юридичною особою – резидентом України на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізингу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав (для цілей абзаців четвертого та шостого підпункту «е» цього підпункту) та нерухомого майна (для цілей абзаців пʼятого та шостого підпункту «е» цього підпункту) визначається на підставі балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку як найвища сума у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, та підлягає порівнянню з вартістю іншого майна (активів) згідно з балансовою (залишковою) вартістю за даними бухгалтерського обліку такої юридичної особи.
Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або субʼєкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
Прибуток від здійснення операцій, визначених у підпункті «е» підпункту 141.4.1 цього пункту, визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу або іншого відчуження інвестиційного активу, та документально підтвердженими витратами на придбання такого активу.
Якщо на вимогу особи, яка відповідно до цього підпункту є відповідальною за сплату податку з прибутку від здійснення такої операції, нерезидент, який відчужує інвестиційний актив, не надає документи, що підтверджують витрати на придбання такого активу, базою оподаткування податком на такий прибуток є вартість операції з відчуження інвестиційного активу (абзац 11 підпункт 141.4.2 пункт 141.4 статті 141 Кодексу).
При цьому не є об’єктом оподаткування операції з продажу або іншого відчуження інвестиційних активів, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «а» підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 Кодексу (абзац 3 пункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу).
Таким чином, дохід нерезидента від здійснення операції з продажу інвестиційного активу (корпоративних прав в статутному капіталі української юридичної особи) визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу або іншого відчуження інвестиційного активу, та документально підтвердженими витратами на придбання такого активу, та оподатковується за ставкою 15 відсотків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
При виплаті доходу нерезиденту з джерелом його походження з України податковим агентом виступає особа, яка здійснює виплату доходу нерезиденту.
Тож якщо резидент здійснює придбання у нерезидента корпоративних прав юридичної особи резидента України, то під час виплати доходу такому нерезиденту утримується та сплачується податок до бюджету.
Щодо питання 3, 8.
Відповідно до статті 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (зі змінами, внесеними до неї відповідним Протоколом, ратифікованим Законом України від 30 жовтня 2019 року № 243-IX, який набрав чинності 28.11.2019 (далі – Конвенція), поширюються на осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав (стаття 1 Конвенції) та застосовуються до податків, одним з яких, зокрема в Україні, є податок на прибуток підприємств (стаття 2 Конвенції).
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію і будь-яке інше обʼєднання осіб; термін «компанія» означає будь-яку юридичну особу чи будь-яке утворення, що розглядається з метою оподаткування як юридична особа.
Під час застосування цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має, якщо з контексту не випливає інше, те значення, яке надається йому законодавством цієї Держави стосовно податків, на які поширюється дія цієї Конвенції (пункт 2 статті 3 Конвенції).
Критерії для встановлення резиденції осіб, на яких поширюється Конвенція, визначається статтею 4 Конвенції, згідно з підпунктом 1 якої для цілей цієї Конвенції термін «резидент Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю чи місцевий орган влади. Цей термін, проте, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі.
У загальному порядку доходи, що одержуються особою, яка у розумінні Конвенції є резидентом Договірної Держави (України чи Республіки Кіпр), від відчуження окремих видів майна та майнових прав, зокрема корпоративних прав, є предметом розгляду статті 13 Конвенції.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Конвенції доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від відчуження нерухомого майна, яке згадується у статті 6 цієї Конвенції і яке знаходиться в іншій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі.
Пункт 2 статті 13 Конвенції застосовується до доходів від відчуження рухомого майна, що становить частину комерційного майна постійного представництва. Оскільки (Y) не має постійного представництва в Україні, пункт 2 статті 13 Конвенції до цієї операції не застосовується.
Пункт 3 статті 13 Конвенції застосовується до доходів від відчуження морських чи повітряних суден або контейнерів, що використовуються в міжнародних перевезеннях. Ця норма до операцій з корпоративними правами не застосовується.
Згідно з пунктом 4 статті 13 Конвенції доходи, одержувані резидентом Договірної Держави від відчуження акцій, які одержують більше ніж 50 відсотків їхньої вартості чи більшої частини вартості прямо або опосередковано від нерухомого майна, розташованого в іншій Договірній Державі, можуть оподатковуватись в іншій Державі.
Водночас пунктом 5 статті 13 Конвенції передбачено таке:
«(a) Пункт 4 застосовується тільки для доходів, отриманих від нерухомого майна.
(b) Пункт 4 не застосовується до доходів, отриманих від відчуження акцій:
i) які котируються на визнаній фондовій біржі;
ii) у випадку реорганізації корпорації;
iii) коли нерухоме майно, з якого акції отримали свою оцінку (вартість) є нерухомим майном, яке є обʼєктом господарської діяльності
iv) відкритого акціонерного товариства; та
v) подібні проценти у фондах нерухомості.
(c) Пункт 4 не застосовується до доходів, отриманих від відчуження акцій, коли особа, що відчужує майно є:
i) зареєстрованою на визнаній фондовій біржі;
ii) відкрите акціонерне товариство;
iii) пенсійний фонд, фонд страхування або подібний суб’єкт господарювання».
Пунктом 6 статті 13 Конвенції визначено, що доходи від відчуження будь-якого майна, іншого ніж те, про яке йдеться у пунктах 1, 2, 3, 4 і 5 оподатковуються тільки в тій Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує майно, за умови, що ці доходи підлягають оподаткуванню у цій Договірній Державі.
Відповідно до пункту 2 статті 6 Конвенції термін «нерухоме майно» має те значення, яке він має у законодавстві Договірної Держави, в якій знаходиться це майно. Цей термін у будь-якому випадку включає майно, що доповнює нерухоме майно, худобу і обладнання, що використовуються в сільському і лісовому господарствах, права, до яких застосовуються положення загального права до земельної власності, узуфрукт нерухомого майна і права на змінні або фіксовані платежі як компенсація за розробку або право на розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів. Морські, річкові і повітряні судна не розглядаються як нерухоме майно.
Стосовно інших термінів і понять, які використовуються у статті 13 Конвенції, але Конвенцією не визначені, то відповідно до пункту 2 статті 3 Конвенції ці терміни та поняття мають, якщо з контексту не випливає інше, те значення, яке надається їм законодавством України щодо податків, на які поширюється дія Конвенції, тобто Кодексом.
Враховуючи зазначене, якщо особа, визначена пунктом 1 статті 3 Конвенції, яка у розумінні статті 4 Конвенції є резидентом Кіпру, отримує доходи від відчуження, акцій, що одержують більше ніж 50 відсотків їхньої вартості чи більшої частини вартості прямо або опосередковано від нерухомого майна, розташованого в Україні, і одержання таких доходів не повʼязано із виключеннями, передбаченими пунктом 5 статті 13 Конвенції, то відповідно до положень пункту 4 статті 13 Конвенції такі доходи можуть оподатковуватись в Україні, тобто оподатковуються за правилами, встановленими українським податковим законодавством, зокрема Кодексом.
Доходи особи, визначеної пунктом 1 статті 3 Конвенції, яка у розумінні Конвенції є резидентом Кіпру, від відчуження акцій, інших, ніж зазначені у пункті 4 статті 13 Конвенції (тобто акції, що одержують більше ніж 50 відсотків їхньої вартості чи більшої частини вартості прямо або опосередковано від нерухомого майна, розташованого в Україні, на які поширюються виключення, зазначені у пункті 5 статті 13 Конвенції; акції, які забезпечені українською нерухомістю, менше ніж на 50 відсотків), а також доходи від продажу цінних паперів інших, ніж акції, та корпоративних прав, інших, ніж ті, що посвідчені акціями (у значенні цих понять, яке надається їм чинним законодавством України), підпадають під дію положень пункту 6
статті 13 Конвенції, згідно з якими такі доходи підлягають оподаткуванню лише в Республіці Кіпр (та, відповідно, звільнятимуться від оподаткування в Україні) за умови, що доходи від відчуження зазначених цінних паперів / корпоративних прав, отримані податковим резидентом Кіпру з українських джерел, за правилами кіпрського податкового законодавства є об’єктом оподаткування.
Водночас звертаємо увагу, що виплата доходів резиденту Кіпру із урахуванням відповідних положень Конвенції має здійснюватися згідно з порядком застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, встановленого статтею 103 Кодексу.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування зниженої ставки податку дозволяється за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103 Кодексу та за умови дотримання інших положень Конвенції.
Відповідно до пунктів 103.4 та 103.5 статті 103 Кодексу підтвердженням того, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, є довідка (або її нотаріально засвідчена копія), яка видається компетентним органом відповідної країни, належним образом оформлена та легалізована (апостильована), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Щодо питання 5.
Документальним підтвердженням витрат на придбання корпоративних прав є комплекс первинних документів, які засвідчують право власності на частку, вартість придбання та факт здійснення розрахунків.
Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та / або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац 1 пункту 44.2 статті 44 Кодексу).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами, далі – Закон 996), відповідно до частини першої статті 9 якого підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону 996).
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 (зі змінами) Міністерство фінансів України є головним органом у системі органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
Отже, правильність формування витрат на придбання корпоративних прав, порядок їх відображення у бухгалтерському обліку, вимоги до документального підтвердження належить до компетенції Міністерство фінансів України.
Відносини у сфері діяльності суб’єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб’єктів регулює Закон України від 05 липня 2012 року № 5080-VI «Про інститути спільного інвестування» (зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 5080).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 5080 активи інституту спільного інвестування це сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, об’єктів незавершеного будівництва, майбутніх об’єктів нерухомості та спеціальних майнових прав на них, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону № 5080 кошти спільного інвестування – кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та у випадках, передбачених цим Законом, інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування (далі – Реєстр ІСІ).
Згідно з даними Реєстру Товариство включено до Реєстру ІСІ.
Особливості оподаткування податком на прибуток ІСІ встановлено у п. 141.6 ст. 141 Кодексу.
Так, відповідно до положень п.п. 141.6.1 п. 141.6 ст. 141 Кодексу звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо).
Для цілей цього підпункту під активами інституту спільного інвестування розуміється сформована (оплачена) за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, нерухомості (в тому числі у вигляді неподільного об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта нерухомості та / або подільного об’єкта незавершеного будівництва), майнових прав, вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Державне регулювання та контроль у сфері спільного інвестування здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, відповідно до частини сьомої п. 3 Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 23.11.2011 № 1063/2011.
Тож питання належності дивідендів, отриманих від нерезидента, учасником якого виступає ІСІ, до доходів від здійснення операцій з активами ІСІ або інших доходів від діяльності ІСІ відноситься до компетенції Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Зазначаємо, що кожен конкретний випадок стосовно порядку оподаткування операцій, що здійснюються платником податку, має розглядатися за умови чіткої деталізації усіх обставин та договірних умов таких операцій, а також первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |