X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.11.2026 р. № 6521/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

  Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «________» (далі – Товариство) щодо окремих питань бухгалтерського обліку операцій із майбутніми об’єктами нерухомості для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно зі зверненням основним видом діяльності Товариства є організація будівництва будівель.

Здійснюючи господарську діяльність, Товариство є замовником будівництва об’єкта «Будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків із вбудованими приміщеннями громадсько-комерційного призначення, малоповерхової секційної забудови та підземних гаражів.

З метою залучення коштів у будівництво, отримання прибутку та створення умов для приросту активів у майбутньому Товариство відчужує майбутні об’єкти нерухомості через договори купівлі-продажу майбутніх об’єктів нерухомості відповідно до положень Закону України від 15 серпня 2022 року № 2518-ІХ «Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» (зі змінами) (далі – Закон № 2518-ІХ).

При цьому у бухгалтерському обліку Товариства майбутні об’єкти нерухомості до моменту завершення їх будівництва обліковуються як незавершене виробництво із подальшим відображенням після завершення будівництва як готової продукції.

Оскільки після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта передача майбутнього об’єкта нерухомості покупцеві здійснюється двома розділеними у часі етапами (автоматична реєстрація права власності та фактична передача за актом приймання-передачі) та може бути пов’язана з додатковими витратами для Товариства як продавця (усунення будівельних недоліків, якщо такі виявлені та заявлені покупцем), за діючого нормативного регулювання з метою дотримання правил бухгалтерського та податкового обліку потребує вирішення питання щодо визначення Товариством як продавцем майбутнього об’єкта нерухомості моменту реалізації такого об’єкта після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта та документа, який є підтвердженням такої реалізації.

Враховуючи викладене вище, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію із таких запитань:

1. Яку подію слід вважати моментом реалізації юридичною особою – продавцем майбутнього об’єкта нерухомості за договором купівлі-продажу після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта?

2. Який первинний документ є підставою для відображення в бухгалтерському обліку Товариства операцій щодо реалізації майбутнього об’єкта нерухомості після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта та які дані об’єкта він повинен містити?

Щодо запитання 1

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).

Особливості цивільного обороту об’єктів незавершеного будівництва і майбутніх об’єктів нерухомості визначає Закон № 2518-ІХ, який спрямований на гарантування речових прав на такі об’єкти.

Майбутній об’єкт нерухомості згідно з п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 2518-ІХ визначається як передбачена проектною документацією на будівництво складова частина подільного об’єкта незавершеного будівництва, яка після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта стане самостійним об’єктом нерухомого майна (квартира, гаражний бокс, інше житлове або нежитлове приміщення, машиномісце тощо). Майбутні об’єкти нерухомості поділяються на майбутні об’єкти житлової нерухомості (квартира, інше житлове приміщення тощо) та майбутні об’єкти нежитлової нерухомості (гаражний бокс, інше нежитлове приміщення, машиномісце тощо).

Спеціальне майнове право на об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості (далі – спеціальне майнове право), як встановлено п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2518-ІХ – це різновид майнового права на об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості, яке полягає у:

володінні і розпорядженні таким об’єктом за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, якщо інше не визначено законом, та виникає після отримання права на виконання будівельних робіт, але не раніше державної реєстрації такого права, і припиняється після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта та державної реєстрації права власності на відповідний об’єкт нерухомого майна;

праві особи, за якою зареєстровано таке право, вимагати закінчення будівництва об’єкта (у тому числі об’єкта, складовою частиною якого є майбутній об’єкт нерухомості) та прийняття його в експлуатацію, що має наслідком набуття такою особою права власності на об’єкт нерухомого майна, який відповідає зазначеним у договорі технічним характеристикам відповідного об’єкта.

Право першого відчуження об’єкта незавершеного будівництва або майбутнього об’єкта нерухомості (у тому числі з метою прямого або опосередкованого залучення коштів для будівництва об’єкта) відповідно до п. 1 частини першої ст. 10 Закону № 2518-ІХ належить, зокрема, замовнику будівництва/девелоперу будівництва, за яким зареєстровано спеціальне майнове право на відповідний об’єкт, крім випадків відчуження майбутніх об’єктів нерухомості через фонд фінансування будівництва.

Відповідно до частини четвертої ст. 13 Закону № 2518-ІХ спеціальне майнове право на неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості, сплата ціни якого відповідно до договору купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості здійснюється покупцем частинами, до моменту повної сплати ціни залишається у продавця (крім випадків, якщо договором передбачено перехід до покупця спеціального майнового права до повної сплати ціни неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості).

Перехід спеціального майнового права на неподільний об’єкт незавершеного будівництва/ майбутній об’єкт нерухомості від продавця до покупця здійснюється після повної сплати покупцем ціни такого об’єкта (крім випадків, якщо договором передбачено перехід до покупця спеціального майнового права до повної сплати ціни неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості). Таке право переходить до покупця з моменту державної реєстрації за покупцем спеціального майнового права на неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості.

Відповідно до п. 2 частини другої ст. 10 Закону № 2518-ІХ право першого відчуження об’єкта незавершеного будівництва або майбутнього об’єкта нерухомості виникає з моменту, зокрема, державної реєстрації за замовником будівництва спеціального майнового права на подільний об’єкт незавершеного будівництва (крім випадку, визначеного частиною четвертою ст. 21 Закону № 2518-ІХ) та державної реєстрації за замовником будівництва/девелопером будівництва спеціального майнового права на всі майбутні об’єкти нерухомості в ньому – у разі відчуження майбутнього об’єкта нерухомості (крім випадку, визначеного п. 3 частини другої ст. 10 Закону № 2518-ІХ).

Як встановлено частиною першою ст. 16 Закону № 2518-ІХ, державна реєстрація права власності на об’єкт нерухомого майна, щодо якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на неподільний об’єкт незавершеного будівництва або спеціальне майнове право на неподільний об’єкт незавершеного будівництва чи майбутній об’єкт нерухомості, здійснюється автоматично програмними засобами ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у день отримання відомостей з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частинами першою – третьою ст. 17 Закону № 2518-ІХ встановлено, зокрема, що продавець за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта нерухомого майна/ майбутнього об’єкта нерухомості (перший продаж) протягом 30 календарних днів з дня прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта зобов’язаний забезпечити повідомлення власника об’єкта нерухомого майна про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта та необхідність приймання-передачі об’єкта нерухомого майна.

Приймання-передача об’єкта нерухомого майна здійснюється разом з паспортами, сертифікатами, гарантійними та іншими документами на обладнання, що встановлено на об’єкті нерухомого майна, за актом, у якому зазначається перелік обладнання, встановленого на об’єкті нерухомого майна.

Власник об’єкта нерухомого майна має право у 15-денний строк з дня отримання акта підписати акт приймання-передачі об’єкта нерухомого майна із зазначенням інформації про відсутність претензій щодо об’єкта нерухомого майна або подати у письмовій формі свої обґрунтовані зауваження до об’єкта нерухомого майна та щодо виявлених будівельних недоліків.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування платником податку на прибуток підприємств, що є замовником будівництва, фінансового результату до оподаткування за операціями з продажу майбутнього об’єкта нежитлової нерухомості.

Такі операції платника податку на прибуток підприємств при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування цим податком відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами (далі – Закон № 996)).

Тож питання порядку бухгалтерського обліку операцій юридичної особи, що є замовником будівництва, із майбутніми об’єктами нежитлової нерухомості належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Що стосується майбутніх об’єктів житлової нерухомості, то особливості оподаткування податком на прибуток підприємств операцій із першого продажу за договорами купівлі-продажу неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта житлової нерухомості встановлено п. 141.12 ст. 141 Кодексу.

Платники податку на прибуток підприємств, що здійснюють операції з першого продажу неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта житлової нерухомості, поряд з нормами, встановленими Кодексом, мають право визначати податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств з урахуванням особливостей, визначених п. 141.12 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п.п. 141.12.1 п. 141.12 ст. 141 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму доходу (виручки), що була врахована замовником будівництва, девелопером будівництва, у фінансовому результаті до оподаткування в поточному податковому (звітному) періоді за операцією із першого продажу (передачі покупцю) неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта житлової нерухомості.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованих у бухгалтерському обліку витрат, що формують собівартість неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта житлової нерухомості, яка була врахована замовником будівництва, девелопером будівництва, у фінансовому результаті до оподаткування за операцією із першого продажу (передачі покупцю) неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта житлової нерухомості (п.п. 141.12.2 п. 141.12 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до п.п. 141.12.3 п. 141.12 ст. 141 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму доходу (виручки) від операцій із першого продажу (передачі покупцю) неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта житлової нерухомості, яка у попередніх податкових (звітних) періодах зменшила фінансовий результат до оподаткування замовника будівництва, девелопера будівництва, у тому податковому (звітному) періоді, у якому відбувається прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом відповідного об’єкта житлової нерухомості.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму нарахованих у бухгалтерському обліку витрат, що формують собівартість неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта житлової нерухомості, яка у попередніх податкових (звітних) періодах збільшила фінансовий результат до оподаткування замовника будівництва, девелопера будівництва, у тому податковому (звітному) періоді, у якому відбувається прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом відповідного об’єкта житлової нерухомості (п.п. 141.12.4 п. 141.12 ст. 141 Кодексу).

Тож замовник будівництва для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств при здійсненні операцій із першого продажу за договорами купівлі-продажу майбутніх об’єктів житлової нерухомості має право визначати податкове зобов’язання з податку на прибуток шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені п. 141.12 ст. 141 Кодексу.

Отже, за операціями платника податку на прибуток підприємств з першого продажу майбутнього об’єкта житлової нерухомості у періоді прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта житлової нерухомості сума доходу від першого постачання житла, відображеного у бухгалтерському обліку, збільшує фінансовий результат до оподаткування, якщо у попередніх податкових (звітних) періодах відбувалося зменшення фінансового результату на суму такого доходу.

При цьому сума витрат, що формують собівартість такого об’єкта житлової нерухомості, яка у попередніх податкових (звітних) періодах збільшувала фінансовий результат до оподаткування, зменшує фінансовий результат до оподаткування у періоді прийняття житлового об’єкта в експлуатацію.

Таким чином, податковим (звітним) періодом для формування різниць, визначених підпунктами 141.12.3 та 141.12.4 п. 141.12 ст. 141 Кодексу, є період прийняття об’єкта житлової нерухомості в експлуатацію.

Водночас питання щодо визнання моменту реалізації юридичною особою – продавцем майбутнього об’єкта нерухомості не належить до компетенції ДПС.

Необхідно зазначити, що згідно з частиною другою ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог частини п’ятої ст. 9 Закону № 996 господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Питання визнання доходів та витрат у бухгалтерському обліку підприємством, що є замовником будівництва, за операціями з продажу таким підприємством майбутнього об’єкта житлової нерухомості за договором купівлі-продажу після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта нерухомого майна належать до компетенції Міністерства фінансів України.

 

Щодо запитання 2

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток, як встановлено абзацом першим п. 44.2 ст. 44 Кодексу, використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Первинним документом згідно зі ст. 1 Закону № 996 є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно зі ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов’язкові реквізити, встановлені частиною другою ст. 9 Закону № 996.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, зі змінами (далі – Положення № 88).

Пунктами 2.6 та 2.7 Положення № 88 встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов’язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна можуть передбачатися іншими нормативно-правовими актами.

Тож законодавством з бухгалтерського обліку визначаються вимоги щодо обов’язкових реквізитів первинних документів для цілей бухгалтерського обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Водночас відповідно до п. 1 Положення про Міністерство у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2026 року № 1003, таке Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері будівництва.

При цьому питання визначення переліку первинних документів та їх реквізитів, які є підставою для відображення у бухгалтерському обліку підприємства операцій з продажу майбутнього об’єкта нерухомості після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта нерухомого майна, належать до компетенції відповідно Міністерства у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України та Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).