X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.11.2026 р. № 6550/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

    Державна податкова служба України на виконання рішення окружного адміністративного суду, розглянула звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації щодо об’єкта оподаткування платника єдиного податку четвертої групи та включення до загальної суми доходу сільськогосподарського товаровиробника сум доходів від реалізації продукції, яка вирощена на земельних ділянках, що надані Товариству на підставі інших, ніж право оренди договорів, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що є платником єдиного податку четвертої групи, що використовує земельні ділянки, що належать йому на праві користування, яке виникає відповідно до договорів оренди землі, так і на підставі інших договорів (емфітевзису, спільного користування ділянкою, спільного вирощування сільськогосподарської продукції та інших), які надають Товариству право користування земельною ділянкою для вирощування сільськогосподарської продукції.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

  1. Чи є об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи площа сільськогосподарських угідь (рілля, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), що перебуває у користуванні Товариства на підставі інших, ніж право оренди договорів (договір емфітевзису, спільного користування ділянкою, спільного вирощування сільськогосподарської продукції та інших), які надають Товариству право користування земельною ділянкою з метою вирощування сільськогосподарської продукції?

  2. Чи включаються при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва в розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, отримані Товариством доходи від реалізації сільськогосподарської продукції, яка вирощена на земельних ділянках, що надані Товариству на підставі інших, ніж право оренди договорів (договір емфітевзису, спільного користування ділянкою, спільного вирощування сільськогосподарської продукції та інших), які надають Товариству право користування земельною ділянкою з метою вирощування сільськогосподарської продукції?

 

Щодо першого питання.

Правові засади набуття, оформлення та здійснення прав на земельні ділянки визначаються Земельним кодексом України (далі – Земельний кодекс), Цивільним кодексом України (далі – Цивільний кодекс) та Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952), а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до частини першої статті 22 Земельного кодексу, визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу визначено, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV (далі – Закон № 161) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом, Цивільним кодексом, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частина п’ята статті 6 Закону № 161).

Статтею 125 Земельного кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із статтею 126 Земельного кодексу права власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону № 1952.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу та пункту 2 частини першої статті 4 Закону № 1952 державній реєстрації прав підлягають, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право користування (сервітут), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 5 Закону № 1952 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються, зокрема речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

Отже, Законом № 1952 встановлено, що всі права користування земельними ділянками (всі договори користування земельними ділянками) підлягають державній реєстрації у встановленому порядку.

У податковому законодавстві питання оподаткування площ земельних ділянок сільськогосподарського призначення регулюються Кодексом.

Особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до абзацу першого пункту 2921.1 статті 2921 Кодексу об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно з підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Кодексу сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи подають не пізніше 20 лютого поточного року загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється єдиний податок; звітні податкові декларації з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та відомостей (довідку) про наявність земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Враховуючи положення пункту 2921.1 статті 2921 Кодексу, статей 125 та 126 Земельного кодексу, Закону № 1952, право власності або користування земельною ділянкою має бути оформлене відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь, що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування та оформлена відповідно до вимог законодавства.

 

Щодо другого питання

Згідно з підпунктом «а» підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до четвертої групи платників єдиного податку відносяться юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Частка сільськогосподарського товаровиробництва для цілей глави 1 розділу XIV Кодексу - питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку (підпункт 14.1.262 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до підпункту 298.8.3 пункту 298.8 статті 298 Кодексу дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, включає, зокрема, доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування.

Таким чином, для включення доходу від реалізації продукції рослинництва до розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва необхідно, щоб така продукція була продукцією власного виробництва Товариства та була вирощена на сільськогосподарських угіддях, які належать Товариству на праві власності або надані йому в користування.

Отже, доходи Товариства від реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельних ділянках, які належать Товариству на праві власності або надані йому в користування на підставі належним чином оформленого відповідно до законодавства права користування, у тому числі на умовах емфітевзису, включаються до доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробника за умови дотримання інших вимог підпункту 298.8.3 пункту 298.8 статті 298 Кодексу.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).