Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення Комунального підприємства ( ) міської ради « » (далі – Підприємство) щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у своєму зверненні повідомив, що у відповідному періоді Підприємством було вчинено всі необхідні та залежні від нього дії для своєчасного виконання обов’язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок).
( ).2014 Підприємством було подано до банківської установи платіжне доручення на суму 539 900, 00 грн на перерахування єдиного внеску.
У платіжному дорученні зазначено призначення платежу:
«Єдиний внесок 37,33 відс., нарахований на заробітну плату працівників за ( ) 2014 року. Строк сплати – ( ).2014».
Таким чином, Підприємством було ініційовано сплату єдиного внеску у встановлений строк – ( ).2014.
Платіжне доручення було одержано АТ « » (далі – Банк) ( ).2014, що підтверджується відміткою банківської установи «Одержано банком», датою та підписом уповноваженого працівника банку.
Разом з тим Банк своїм листом № ( ) від ( ).2014 повідомив, що платіжне доручення № ( ) від ( ).2014 не виконано у зв’язку з відсутністю або недостатністю коштів на кореспондентському рахунку Банку та ( ).2014 взято для обліковування за позабалансовим рахунком № ( ).
У зв’язку з невиконанням банківською установою платіжного доручення кошти за ним у встановлений строк до бюджетного рахунку не надійшли. При цьому невиконання платіжного доручення не було зумовлено діями чи бездіяльністю Підприємства.
У подальшому Банк було віднесено до категорії неплатоспроможних, а надалі прийнято рішення про його ліквідацію.
Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з наступних питань:
1. Чи вважається виконаним обов’язок платника податків щодо зобов’язання самостійної сплати єдиного внеску у разі подання до банківської установи у встановлений строк платіжного доручення, яке було прийняте Банком, що підтверджено відміткою Банку, але кошти за ним фактично не надійшли?
2. Як у такій ситуації підлягає застосуванню п.п. 1 частини десятої ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) щодо визначення дня сплати єдиного внеску?
3. Чи підлягають застосуванню до платника штрафні санкції та пеня, передбачені ст. 25 Закону № 2464, за умови своєчасного подання та прийняття Банком платіжного доручення, якщо його невиконання не було зумовлено діями або бездіяльністю платника?
4. Чи може документальне підтвердження своєчасного подання та прийняття Банком платіжного доручення розцінюватися як належний доказ вчинення платником усіх необхідних дій для виконання свого обов’язку зі сплати єдиного внеску, що не залежали від платника?
5. Які норми законодавства підлягають застосуванню при вирішенню питання про відповідальність платника за таких обставин, з урахуванням редакції законодавства, чинної на момент виникнення відповідного зобов’язання?
6. Які є підстави, з яких зазначена сума продовжує обліковуватися, як недоїмка, незважаючи на подання платником платіжного доручення, прийнятого Банком до виконання?
Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 191.1 ст. 191 Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Щодо першого-шостого питань
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464.
Єдиний внесок – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (п. 2 частини першої ст. 1 Закону № 2464).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до частини другої ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов’язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Порядок сплати єдиного внеску реґламентовано нормами ст. 9 Закону № 2464.
Так, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його рахунку, відкритого в банку, у небанківського надавача платіжних послуг, або на єдиний рахунок (частина сьома ст. 9 Закону № 2464).
Згідно з частиною десятою ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається:
1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки контролюючого органу або на єдиний рахунок – день списання банком, небанківським надавачем платіжних послу або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки;
2) у разі сплати єдиного внеску готівкою – день прийняття до виконання банком, небанківським надавачем платіжних послуг або іншим учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;
3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті – день надходження коштів на відповідні рахунки контролюючих органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Таким чином, днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком суми платежу з рахунку Підприємства незалежно від часу її зарахування на відповідні рахунки контролюючого органу або на єдиний рахунок. При цьому положення частини десятої ст. 9 Закону № 2464 у редакції, яка є чинною на дату надання консультації, за своєю суттю є тотожними частині десятій ст. 9 Закону № 2464, яка діяла у 2014 році.
Оскільки Банком не було проведено списання зазначеного платежу, про що Банк повідомив Підприємство, то у розумінні Закону № 2464 вважається, що Підприємством не дотримано строки сплату єдиного внеску.
Згідно з п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, обчислена податковим органом у випадках, передбачених Законом № 2464, є недоїмкою.
На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відс. суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята ст. 25 Закону № 2464).
Крім того, відповідно до частини одинадцятої ст. 9 Закону № 2464, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом № 2464, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відс. своєчасно не сплачених сум (п. 2 частини одинадцятої ст. 25 Закону № 2464).
За донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відс. зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відс. суми донарахованого єдиного внеску (п. 3 частини одинадцятої ст. 25 Закону № 2464).
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (частина шістнадцята ст. 25 Закону № 2464).
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |