X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.11.2026 р. № 6610/ІПК/99-00-21-03-01 ІПК

   Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку заповнення податкової накладної та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємство здійснює господарські операції з надання послуг автотранспортних перевезень вантажів у межах України. При оформленні первинних документів (договорів, заявок на перевезення, актів наданих послуг) Підприємство планує визначати одиницю обліку наданої послуги як «штука», тобто одне завершене автотранспортне перевезення за окремою заявкою і замовленням, незалежно від фактичної кількості кілометрів, тоннажу або кількості завантажених місць. Вартість послуги при цьому визначається за одне виконане перевезення згідно з договором та відповідною заявкою.

З огляду на викладене Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи має право Підприємство при наданні послуг «Автотранспортні перевезення вантажу в межах України» визначати одиницею обліку такої послуги «штука» (код 2009 відповідно до Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку (КСПОВО)), якщо відповідно до умов договору та первинних документів одна «штука» означає одне завершене автотранспортне перевезення за окремою заявкою / замовленням?

2. Чи допускається у такому випадку зазначення у податковій накладній: графа 2 – опис послуги «Автотранспортні перевезення вантажу в межах України »; графа 3.3 – код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі – ДКПП); графа 4 – «шт»; графа 5 – «2009»; графа 6 – кількість фактично виконаних перевезень; графа 7 – ціна одного перевезення без ПДВ?

3. Чи є правомірним застосування одиниці виміру «штука» для зазначеної послуги за умови, що така одиниця обліку передбачена договором, заявкою на перевезення та актом наданих послуг, а вартість послуги визначається за одне виконане перевезення, а не за кілометр пробігу, тонну перевезеного вантажу чи іншу фізичну величину?

4. Чи необхідно для застосування одиниці виміру «штука» при наданні автотранспортних послуг обов’язково визначати кількість кілометрів, вагу вантажу або інші фізичні показники як одиницю виміру послуги у первинних документах та податковій накладній?

5. Якщо застосування одиниці виміру «штука» (код 2009 відповідно до КСПОВО) для зазначеної послуги не допускається, просимо зазначити, яку саме одиницю виміру та її код за КСПОВО необхідно застосовувати при складанні первинних документів і податкової накладної на послуги автотранспортного перевезення, коли ціна встановлена за одне завершене перевезення.

Водночас інформація, надана у зверненні, не дає змоги чітко ідентифікувати операції, які здійснюються платником податку, у зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо порушених питань.

Щодо питань 1 та 3

Вимоги щодо документального підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлено статтею 44 Кодексу.

Так, для цілей оподаткування згідно з пунктом 44.1 статті 44 Кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», зі змінами (далі – Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. За змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства відповідно до статті 4 Закону № 996 повинні ґрунтуватися, зокрема, на принципі повного висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону № 996 питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (частина третя статті 8 Закону № 996).

Частиною п’ятою статті 8 Закону № 996 визначено, що підприємство самостійно, зокрема, визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом № 996, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, а також затверджує правила документообороту.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (частина п’ята статті 9 Закону № 996).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги щодо обов’язкових реквізитів у первинних документах встановлено частиною другою статті 9 Закону № 996.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, зі змінами (далі – Положення № 88).

Відповідно до пункту 2.2 глави 2 Положення № 88 первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (пункт 2.3 глави 2 Положення № 88).

Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об’єктів майна можуть передбачатися іншими нормативно-правовими актами (пункт 2.7 глави 2 Положення № 88).

Згідно з абзацом другим пункту 2.9 глави 2 Положення № 88 записи у первинних документах, створених в електронній формі, здійснюються за допомогою електронних засобів оброблення інформації та іншими засобами, які б забезпечили збереження цих записів протягом установленого строку зберігання документів та запобігли внесенню несанкціонованих і непомітних виправлень.

Також слід зазначити, що єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності встановлюють Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за № 736/27181, зі змінами.

Водночас повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, зі змінами, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, питання порядку відображення послуг з перевезення у бухгалтерському обліку та підтвердження їх первинними документами належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо питань 2, 4 та 5

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.

Відповідно до підпунктів «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Правила формування податкових зобов’язань та складання податкової накладної (у тому числі заповнення її обов’язкових реквізитів) визначено статтями 187 та 201 Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (зі мінами), та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Кодексу).

Перелік обов’язкових реквізитів, які зазначаються у податковій накладній, визначено у підпунктах «а»–«л» пункту 201.1 статті 201 Кодексу, зокрема такими реквізитами є: опис (номенклатура) товарів / послуг та їх кількість, обсяг; код  товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг – код послуги згідно з ДКПП; ціна постачання без урахування податку; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами (далі – Порядок № 1307).

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1307 до розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів / послуг, зокрема:

до графи 2 – опис (номенклатура) товарів / послуг постачальника (продавця) (підпункт 1 пункту 16 Порядку № 1307);

до граф 3.1, 3.3 – код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП. У разі постачання товару заповнюється графа 3.1, у разі постачання послуги – графа 3.3 (підпункт 2 пункту 16 Порядку № 1307);

до граф 4 та 5 – одиниця виміру товарів / послуг. Заповнюються відповідно до КСПОВО, чинного на дату складання податкової накладної: у графі 4 зазначається умовне позначення відповідної назви одиниці вимірювання / обліку (українське), зазначеної у КСПОВО; у графі 5 – код відповідної одиниці вимірювання / обліку, зазначений у КСПОВО. У разі якщо товар / послуга, що постачається, має одиницю обліку, яка відсутня у КСПОВО, у графі 4 зазначається умовне позначення одиниці вимірювання таких товару / послуги, яке використовується для обліку та відображається у первинних документах. У разі якщо в графі 4 зазначено умовне позначення одиниці виміру, яка відсутня в КСПОВО, графа 5 не заповнюється (підпункт 3 пункту 16 Порядку № 1307);

до графи 6 – кількість (об’єм, обсяг) постачання товарів / послуг (підпункт 4 пункту 16 Порядку № 1307);

до графи 7 – ціна постачання одиниці товару / послуги без урахування ПДВ (підпункт 5 пункту 16 Порядку № 1307).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

До табличної частини податкової накладної вносяться дані в розрізі опису (номенклатури) постачання товарів / послуг із зазначенням, зокрема, їх коду згідно з УКТ ЗЕД / ДКПП, одиниці виміру, кількості та ціни, що дають можливість ідентифікувати здійснену операцію, зокрема, товар / послугу, що постачаються. Дані, зазначені у податковій накладній, яка складається при здійсненні операції з постачання таких товарів / послуг, мають відповідати первинним (бухгалтерським) документам, складеним за такою операцією.

Отже, у податковій накладній, складеній за операціями з постачання послуг, у графі 2 зазначається опис послуг, що відповідає формулюванню у первинних документах, якими супроводжується постачання таких послуг, у графі 3.3 – відповідний код згідно з ДКПП, у графах 4 та 5 – умовне позначення та код відповідно до КСПОВО тієї одиниці вимірювання, яка використовується платником податку для обліку таких послуг та відображається у первинних документах.

Якщо одиниця виміру послуги, яка використовується для обліку та відображається у первинних документах – «штука», то у графі 4 податкової накладної зазначається «шт», у графі 5 – «2009», у графі 6 – кількість послуг, що постачаються, а у графі 7 – ціна постачання однієї послуги без урахування ПДВ.

Додатково ДПС інформує, що кожен конкретний випадок стосовно порядку складання податкових накладних необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність, що може бути досліджено під час проведення відповідних перевірок, передбачених Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).