X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.11.2026 р. № 6617/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

    Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо оподаткування ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5 відсотків доходу, без реєстрації платником ПДВ, та планує отримувати від нерезидента, який не має в Україні постійного представництва, послуги з розроблення програмного забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи підпадає Товариство під визначення терміну «особа» виключно для цілей застосування статей 180 та 208 розділу V ПКУ згідно з вичерпним переліком, наведеним у підпункті 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ?

2. Чи звільняється Товариство від обов'язку нараховувати та сплачувати ПДВ під час отримання від нерезидента послуг з розроблення програмного забезпечення?

3. Чи виникає у Товариства обов'язок нарахувати та сплатити ПДВ при отриманні від нерезидента послуг з розроблення програмного забезпечення?

4. Чи виникає у Товариства обов'язок подавати Розрахунок податкових зобов'язань у разі отримання зазначених послуг на митній території України від нерезидента, не зареєстрованого як платник податків?

5. Якщо у Товариства відсутній обов'язок нарахування та сплати ПДВ при отриманні зазначених послуг від нерезидента, чи відсутній у нього також і обов'язок подавати Розрахунок податкових зобов'язань?

6. Чи підлягає застосуванню в описаній у зверненні ситуації правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 23.07.2025 у справі № 520/32392/24?

7. Які норми ПКУ підлягають застосуванню та встановлюють обов'язок нараховувати та/або сплачувати ПДВ та здійснювати подання Розрахунку податкових зобов'язань для платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків (неплатника ПДВ), який є отримувачем послуг від нерезидента, не зареєстрованого як платник податків, з місцем постачання на митній території України?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV ПКУ.

До суб’єктів господарювання третьої групи, належать юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 розділу XIV ПКУ).

Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 розділу XIV ПКУ доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 розділу XIV ПКУ.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (пункт 292.6 статті 292 розділу XIV ПКУ).

Юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 розділу ІІ ПКУ (абзац п’ятий пункту 296.1 статті 296 розділу XIV ПКУ).

Абзацом першим пункту 293.3 статті 293 розділу XIV ПКУ встановлено, що відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

3 відсотки доходу – у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ;

5 відсотків доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку визначено статтею 297 розділу XIV ПКУ.

Відповідно до підпункту 3 пункту 297.1 статті 297 розділу XIV ПКУ платники єдиного податку звільняються від податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 розділу XIV ПКУ, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.

До таких послуг, зокрема, належать послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем (підпункт «в» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ).

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.31 статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця постачання таких послуг.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статях 180 і 208 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 180.2 статті 180 розділу V ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 2081 розділу V ПКУ.

Відповідно до пунктів 208.2 – 208.4 статті 208 розділу V ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим – шостим підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V ПКУ, якою є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням  податків  та  зборів, за винятком ПДВ, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 208.4 статті 208 розділу V ПКУ якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не складається. Форма розрахунку податкових зобов’язань такого отримувача послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 208.5 статті 208 розділу V ПКУ отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил розділу V ПКУ щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Форму та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 21).

Пунктом 5 розділу І Порядку № 21 визначено, що отримувачі послуг, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники ПДВ, на митній території України, які відповідно до пункту 180.2 статті 180 розділу V ПКУ є відповідальними за нарахування та сплату податку до бюджету і не зареєстровані як платники ПДВ, подають розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податків, на митній території України (далі – Розрахунок податкових зобов'язань).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1 – 7

Отримувач послуг від нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, є податковим агентом такого нерезидента та, зокрема відповідальною особою у частині нарахування та сплати податку до бюджету за такою операцією.

При цьому, нормами статтей 180 та 208 розділу V ПКУ не передбачено виключень в частині обов’язку нарахування та сплати ПДВ у разі постачання нерезидентом послуг, місцем постачання яких є митна територія України, якщо отримувачем таких послуг є особа, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 5 відсотків, без реєстрації платником ПДВ.

Оскільки послуги з розроблення програмного забезпечення, які Товариство планує отримувати від нерезидента, відносяться до категорії послуг, місцем постачання яких згідно з пунктом 186.3 статті 186 розділу V ПКУ буде вважатися митна територія України, то для цілей оподаткування ПДВ операція з постачання таких послуг нерезидентом буде об’єктом оподаткування ПДВ.

У цьому випадку Товариство, яке не зареєстроване як платник ПДВ, виступаючи у якості податкового агента такого нерезидента, буде зобов’язане визначити податкові зобов’язання з ПДВ, а також скласти Розрахунок податкових зобов'язань за відповідний звітний (податковий) період та подати його до контролюючого органу, в якому перебуває на податковому обліку.

Додатково інформуємо, що правила спрощеної системи оподаткування, в тому числі встановлені пунктом 297.1 статті 297 розділу XIV ПКУ, особа, яка перебуває на такій системі оподаткування, може застосовувати лише до власної діяльності. В той же час в описаній у зверненні ситуації об’єкт оподаткування ПДВ виникає у особи, яка постачає послуги на митній території України (у нерезидента), а покупець лише виступає особою, яка від імені нерезидента зобов’язана нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за операцією, здійсненою нерезидентом. А тому режими оподаткування та статус покупця (платник ПДВ / неплатник ПДВ) не впливають на необхідність нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за такою операцією.

Щодо застосування в описаній у зверненні ситуації правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.07.2025 у справі № 520/32392/24 ДПС інформує, що наразі відсутня усталена правова позиція Верховного суду з вказаного питання. Слід зазначити, що Верховний суд залишає за собою право відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного суду (стаття 346 Кодексу адміністративного судочинства України).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ).