X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.11.2026 р. № 6618/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

      Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з ПДВ та податку на прибуток підприємств в описаній у зверненнях ситуації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненнях, Товариство здійснює діяльність з пасажирських автомобільних перевезень та реалізує пасажирам квитки на проїзд. Відносини з пасажирами регулюються публічним договором перевезення, умовами якого передбачено право пасажира добровільно відмовитися від поїздки та повернути придбаний квиток. Зокрема, умовами договору передбачено, що у разі скасування або відміни рейсу, а також у разі добровільної відмови пасажира від поїздки більш ніж за 10 діб до запланованого відправлення рейсу, пасажиру повертається 100 відсотків сплаченої вартості проїзду. У разі добровільної відмови пасажира від поїздки більш ніж за 48 годин до запланованого відправлення рейсу пасажиру повертається 90 відсотків сплаченої вартості проїзду, а 10 відсотків раніше сплаченої суми пасажиру не повертається. При цьому у випадку добровільної відмови пасажира від поїздки послуга перевезення такому пасажиру фактично не надається. На дату отримання попередньої оплати за квиток Товариством визначаються податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до правила першої події. Після повернення квитка пасажиру повертається лише частина сплаченої суми, тоді як інша частина залишається у Товариства.

Крім того, Товариство здійснює діяльність як комерційний представник автомобільного перевізника на підставі договору комерційного представництва здійснює від імені та в інтересах перевізника продаж автобусних квитків пасажирам. Відповідно до умов зазначеного договору кошти, отримані комерційним посередником від пасажирів у зв’язку з продажем квитків на перевезення, належать автомобільному перевізнику. Винагорода комерційного представника визначається договором окремо та не включає вартість перевезення. У разі добровільної відмови пасажира від поїздки частина раніше сплаченої вартості квитка відповідно до умов публічного договору пасажиру не повертається. При цьому послуга перевезення такому пасажиру фактично не надається, а неповернена частина коштів залишається у розпорядженні автомобільного перевізника відповідно до умов договору між перевізником та комерційним представником.

Також Товариство здійснює міжнародні пасажирські автомобільні перевезення. У разі добровільної відмови пасажира від міжнародної поїздки перевезення такого пасажира фактично не здійснюється. Водночас частина раніше сплаченої вартості квитка відповідно до умов публічного договору пасажиру не повертається.

Враховуючи викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1) чи включається до бази оподаткування ПДВ частина раніше сплаченої пасажиром вартості квитка, яка відповідно до умов публічного договору не повертається пасажиру у разі його добровільної відмови від поїздки, якщо послуга перевезення такому пасажиру фактично не надається;

3) чи є така неповернена сума оплатою або компенсацією вартості послуги перевезення чи будь-якої іншої послуги у розумінні статей 185 та 188 розділу V ПКУ, якщо фактичне постачання послуги перевезення не відбувається;

3) якщо зазначена сума не є оплатою або компенсацією вартості поставлених послуг, чи виникають у платника податкові зобов’язання з ПДВ щодо такої суми;

4) якщо при отриманні попередньої оплати за квиток податкові зобов’язання з ПДВ були визначені з усієї суми отриманих коштів, у якому розмірі вони підлягають коригуванню після повернення квитка: на всю вартість послуги перевезення, яка фактично не буде надана, чи лише на суму, фактично повернуту пасажиру;

5) який порядок складання розрахунку коригування до податкової накладної у такій ситуації, якщо пасажир є фізичною особою, яка не зареєстрована платником ПДВ;

6) чи враховується неповернена пасажиру частина вартості квитка при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток та чи передбачені ПКУ коригування фінансового результату щодо такої суми;

7) чи включається до бази оподаткування ПДВ комерційного представника частина вартості квитка, яка відповідно до умов публічного договору не повертається пасажиру у разі його добровільної відмови від поїздки, якщо такі кошти отримані комерційним представником у складі вартості квитка, належать автомобільному перевізнику та не є винагородою комерційного представника;

8) чи застосовуються до такої операції положення пункту 189.13 статті 189 розділу V ПКУ щодо невключення вартості перевезення, яка перераховується перевізнику, до бази оподаткування ПДВ особи, яка здійснює продаж автобусних квитків, але не є автомобільним перевізником;

9) чи змінюється для цілей оподаткування ПДВ статус таких коштів, отриманих комерційним представником від продажу квитка, у зв’язку з поверненням квитка пасажиром та фактичним ненаданням послуги з перевезення, якщо частина вартості квитка відповідно до умов договору не повертається пасажиру та належить автомобільному перевізнику;

10) чи включається неповернена пасажиру частина вартості квитка до доходу комерційного представника для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток підприємств, якщо відповідно до договору така сума належить автомобільному перевізнику та не є винагородою комерційного представника;

11) чи впливає на порядок оподаткування комерційного представника подальше перерахування неповерненої пасажиру частини коштів автомобільному перевізнику відповідно до умов договору;

12) яким чином зазначена операція має відображатися у податковому обліку комерційного представника;

13) чи включається до бази оподаткування ПДВ частина раніше сплаченої пасажиром вартості квитка на міжнародне автобусне перевезення, яка відповідно до умов публічного договору не повертається пасажиру у разі його добровільної відмови від поїздки, якщо міжнародне перевезення такого пасажира фактично не здійснюється;

14) чи може така неповернена сума вважатися частиною вартості міжнародного перевезення пасажира та оподатковуватися ПДВ за нульовою ставкою ПДВ відповідно до підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ, якщо фактичне міжнародне перевезення конкретного пасажира не відбулося;

15) якщо зазначена сума не є оплатою або компенсацією вартості міжнародного перевезення, чи виникають щодо неї податкові зобов’язання з ПДВ та, якщо так, за якою ставкою ПДВ вона підлягає оподаткуванню;

16) якщо при отриманні попередньої оплати за квиток платником були визначені податкові зобов’язання з ПДВ за нульовою ставкою ПДВ з усієї суми отриманих коштів, у якому розмірі вони підлягають коригуванню після повернення квитка: на всю вартість міжнародного перевезення, яке фактично не буде надано, чи лише на суму, фактично повернуту пасажиру?

Водночас ДПС зазначає, що порядок оподаткування операцій, пов’язаних з анулюванням квитків та утриманням частини їх вартості у разі відмови пасажира від поїздки, безпосередньо залежить від правової природи таких платежів, яка визначається з урахуванням умов договорів, на підставі яких здійснюються відповідні операції. Зокрема, для визначення порядку оподаткування ПДВ необхідно встановити, чи є сума коштів, яка не повертається пасажиру, неустойкою (штрафом та/або пенею) чи оплатою окремої послуги, а також з’ясувати, чи передбачено договором надання такої окремої послуги та чи фактично вона надається пасажиру.

Разом з тим наведеної у зверненнях інформації недостатньо для встановлення фактичних обставин здійснених операцій і, відповідно, однозначного визначення правової природи зазначених сум та податкових наслідків їх утримання. У зв’язку з цим ДПС надає загальні роз’яснення щодо застосування норм ПКУ до описаних у зверненнях операцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до статті 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання визначено главою 51 ЦКУ.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦКУ).

Згідно зі статтею 910 ЦКУ за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка або електронного квитка та багажної квитанції, вимоги до яких встановлюються відповідно до законодавства.

Пунктами 135 – 137 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (далі – Правила), визначено умови повернення пасажирами квитків на автобуси міжміського та міжнародного сполучення, порядок повернення коштів пасажирам та порядок розподілу коштів, які утворюються у зв’язку з повернення квитків.

Так, відповідно до пункту 136 Правил у разі повернення в касу автостанції квитка на автобус міжміського або міжнародного сполучення у строк понад одну добу до його відправлення, передбаченого розкладом руху, пасажирові повертається сплачена сума, крім плати за продаж квитків та збору за попередній продаж квитків.

У разі повернення квитка на автобус міжміського або міжнародного сполучення у строк за дві години або менш як за одну добу до його відправлення особі повертається сплачена сума, крім плати за продаж квитків, збору за попередній продаж квитків та 10 відсотків вартості проїзду.

У разі повернення квитка на зазначений автобус пізніше ніж за дві години, але не пізніше ніж за 10 хвилин до відправлення автобуса, передбаченого розкладом руху, пасажирові повертається сплачена сума, крім плати за продаж квитків, збору за попередній продаж квитків та 20 відсотків вартості проїзду.

У разі повернення квитка пізніше ніж за 10 хвилин до відправлення автобуса, а також протягом трьох годин з моменту його відправлення особі повертається сплачена сума, крім плати за продаж квитків, збору за попередній продаж квитків та 30 відсотків вартості проїзду.

Пасажир має право на повернення квитка протягом трьох діб з моменту відправлення автобуса у разі хвороби або нещасного випадку, що підтверджується відповідними документами. У такому разі йому відшкодовується сплачена сума, крім плати за продаж квитків, або безоплатно переоформляється квиток на інший автобус.

Квитки на автобуси приміського сполучення не переоформляються, а у разі запізнення пасажира - не підлягають поверненню, крім випадків, визначених пунктом 135 Правил.

Згідно з пунктом 137 Правил кошти, що надійшли від продажу квитків і утримуються згідно з пунктом 136 Правил у разі повернення квитка, сплачуються на користь суб'єкта, який здійснив їх продаж.

У разі продажу та прийому квитків на проїзд різними суб'єктами господарювання утримані кошти розподіляються між ними рівними частинами.

Частина вартості проїзду, яка утримується згідно з пунктом 136 Правил, справляється на користь автомобільного перевізника.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «б», «е» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, а також з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 розділу V ПКУ за нульовою ставкою ПДВ оподатковуються операції з постачання послуг міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Згідно з пунктом 189.13 статті 189 розділу V ПКУ у разі постачання відповідно до Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» квитків на проїзд в автобусах та на перевезення багажу базою оподаткування є винагорода, що включає автостанційний збір. До бази оподаткування не включається вартість перевезення, що перераховується перевізнику, та сума витрат на страхування пасажирів, яка перераховується страховій компанії.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 розділу V ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Відповідно до пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін. 

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 розділу V ПКУ).

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненнях, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1 - 3

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (найменування) (стаття 4 Закону № 996).

Якщо кошти у розмірі 10 відсотків вартості квитка, яка не повертається Товариством пасажиру у разі його добровільної відмови від поїздки, за своєю фактичною сутністю є компенсацією вартості послуг (зокрема з оформлення та бронювання місця для пасажира), така сума коштів включається до бази оподаткування ПДВ.

Водночас, якщо сума коштів, яка залишається у Товариства у зв’язку з відмовою пасажира від поїздки, за своєю сутністю є неустойкою (штрафом та/або пенею), отриманою внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань, така сума відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ не включається до бази оподаткування ПДВ.

При цьому визначення правової природи зазначеної суми здійснюється з урахуванням умов укладеного договору та фактичного змісту господарської операції.

Щодо питань 4 та 16

У разі якщо після отримання попередньої оплати за квиток та визначення податкових зобов’язань з ПДВ пасажир добровільно відмовляється від поїздки (у тому числі міжнародної), квиток анулюється та пасажиру повертається вся або частина раніше сплаченої вартості квитка, податкові зобов’язання з ПДВ підлягають відповідному коригуванню згідно з пунктом 192.1 статті 192 розділу V ПКУ.

Таким чином, у разі якщо після отримання попередньої оплати за квиток та визначення податкових зобов’язань з ПДВ пасажир добровільно відмовляється від поїздки (у тому числі міжнародної), квиток анулюється та Товариством повертається пасажиру вся або частина попередньої оплати, Товариство має право згідно з пунктом 192.1 статті 192 розділу V ПКУ скласти розрахунок коригування до податкової накладної та зменшити податкові зобов’язання з ПДВ.

Якщо неповернута частина вартості квитка за своєю сутністю є оплатою окремої послуги, яка передбачена договором та фактично надана пасажиру, зокрема з оформлення та бронювання місця, така сума не є оплатою послуги перевезення. У такому випадку податкові зобов’язання з ПДВ, визначені за операцією з постачання послуг перевезення, підлягають коригуванню на суму вартості перевезення, яке фактично не буде здійснене, а податкові зобов’язання щодо вартості окремої послуги визначаються за основною ставкою ПДВ у розмірі 20 відсотків.

При цьому у разі міжнародного перевезення застосування нульової став