Державна податкова служба України розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариство має намір укласти договори доручення з особами (юридичною або фізичною особою — підприємцем), які є власниками або законними користувачами зарядних станцій (далі — Довіритель) та здійснює їх обслуговування. За цими договорами Товариство виступатиме повіреним і діятиме від імені, в інтересах та за рахунок Довірителів.
Повірений забезпечує функціонування програмно-технічної платформи, за допомогою якої користувач електричного транспортного засобу (далі — Користувач) обирає зарядну станцію конкретного довірителя, ознайомлюється з тарифом, ініціює та завершує зарядну сесію. Правочин щодо отримання послуги із заряджання вчиняється повіреним від імені Довірителя відповідно до правил користування платформою, які приймає користувач.
Згідно з умовами, викладеними у зверненні, кошти, сплачені Користувачем за послугу (далі – Транзитні кошти), надходять на рахунок повіреного, обліковуються окремо від його власних коштів і підлягають перерахуванню Довірителю в повному обсязі за відповідний розрахунковий період.
Довіритель окремо сплачує повіреному винагороду за виконання договору доручення. Розмір винагороди визначається договором, і зокрема, може становити певний відсоток від вартості послуг.
Користувач може здійснювати попереднє поповнення свого балансу в платформі. У такому випадку повірений отримує від Користувача відповідну суму коштів на свій поточний рахунок та фіскалізує всю суму такого поповнення в момент її отримання шляхом формування фіскального чека через РРО/ПРРО.
На момент поповнення балансу послуга із заряджанням Користувачу не надається. При цьому на момент отримання та фіскалізації коштів повірений не володіє інформацією про те, у якого саме Довірителя Користувач у майбутньому здійснюватиме заряджання, на якій системі оподаткування перебуває відповідний Довіритель, чи є він платником ПДВ, а також на яку саме суму буде фактично здійснено заряджання у кожного з Довірителів.
Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
хто за наведених фактичних обставинах є постачальником послуги із заряджання - Довіритель чи повірений;
чи є Транзитні кошти, отримані повіреним від Користувача від імені та в інтересах Довірителя й належні до перерахування Довірителю, оплатою послуг повіреного для цілей пунктів 187.1статті 187 та 188.1 статті 188 розділу V ПКУ;
чи є базою оподаткування ПДВ повіреного виключно його винагорода, визначена договором доручення;
чи застосовується пункт 189.4 статті 189 розділу V ПКУ до всієї суми платежу в описаній моделі;
хто та на яку суму зобов’язаний складати і реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну щодо послуги із заряджання транспортних засобів, наданої Користувачу;
чи правильно повірений (Товариство) розуміє, що за наведених обставин на момент отримання ним коштів для поповнення балансу Користувача у нього не виникають податкові зобов’язання з ПДВ на суму такого поповнення, а сума ПДВ не відображається у фіскальному чеку?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).
Правові основи укладення договору доручення визначено статтями 1000 – 1010 ЦКУ.
Відповідно до частини першої та другої статті 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (частина друга статті 1000 ЦКУ).
Частиною першою статті 1002 ЦКУ визначено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.
Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Пунктом 189.4 статті 189 розділу V ПКУ визначено, що базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів/послуг, визначена у порядку, встановленому статтею 188 розділу V ПКУ. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 розділу V ПКУ.
Пунктами 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ визначено, що при здійсненні операцій з постачання послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Так, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов’язкові реквізити, зокрема повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, – продавця та покупця товарів/послуг.
Отже, податкова накладна за операцією з постачання товарів/послуг повинна складатися і реєструватися в ЄРПН безпосередньо особою, яка здійснює постачання таких товарів/послуг, на особу, якій здійснюється постачання товарів/послуг, та лише за умови, що така господарська операція мала місце або було здійснено перерахування авансу в рахунок оплати вартості товарів/послуг, постачання яких буде здійснено у майбутніх звітних (податкових) періодах.
Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє, що платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.
Водночас, кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.
Щодо питань 1, 5
Відповідно до статті 201 розділу V ПКУ податкова накладна за операцією з постачання товарів/послуг повинна складатися і реєструватися в ЄРПН безпосередньо особою, яка здійснює таке постачання, на особу, якій постачаються товари/послуги, та лише за умови, що така господарська операція мала місце або було здійснено перерахування авансу в рахунок оплати вартості товарів/послуг, постачання яких буде здійснено у майбутніх звітних (податкових) періодах.
В той же час наявна у зверненні інформація та відсутність у зверненні копій договорів не дає змоги визначити особу, яка є постачальником послуг в ситуації, описаній у зверненні.
Відповідно до положень ПКУ, якщо згідно з умовами договору доручення Товариства (повіреного) безпосередньо не надаватиме послуги зарядження, а лише оформлює правочин від імені Довірителя, стороною договору про надання послуг є Довіритель.
Довіритель визначає податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з повної договірної вартості послуги, наданої Користувачу відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ та пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ, та складає податкову накладну щодо такої операції у порядку, передбаченому статтею 201 ПКУ на особу, якій здійснюється постачання (Користувачу).
Якщо згідно умов договору, послуги із зарядження надає повірений (Товариство), тобто виступає виконавцем послуги або діє від власного імені, то податкові зобов’язання з ПДВ виникають безпосередньо у повіреного (Товариства). За такою операцією Товариство нараховує ПДВ за відповідною ставкою виходячи з повної договірної вартості послуги зарядження за правилами першої події відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ, та складає податкову накладну на Користувача.
Щодо питання 2 – 4
Операції Товариства (повіреного) з постачання послуг Довірителю за Договором (вчинення певних юридичних дій, у тому числі отримання грошових коштів від покупців та/або перерахування грошових коштів Довірителю) є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковуватимуться ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків. За такими операціями Товариство (повірений) зобов’язаний за правилом «першої події» визначити податкові зобов’язання з ПДВ, скласти на Довірителя податкові накладні і зареєструвати їх в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.
У випадку, якщо згідно з умовами договорів доручення Товариство (повірений) безпосередньо не надаватиме послуги, а фактичним постачальником таких послуг буде Довіритель, то при отриманні Товариством (повіреним) коштів від Користувачів як оплати за поставлені Довірителем послуг, для цілей подальшого їх перерахування Довірителю обов’язку щодо визначення податкових зобов’язань з ПДВ та складання податкових накладних у Товариства (повіреного) не виникатиме (за винятком суми винагороди (плати)), якщо така винагорода згідно з договором доручення вираховуватиметься із вказаних грошових коштів як оплата вартості послуг (вчинення певних юридичних дій), що постачаються Товариством (повіреним) Довірителю.
У разі якщо винагорода виплачується Довірителем окремо, повірений визначатиме свої податкові зобов'язання з ПДВ виходячи лише з вартості наданих ним Довірителю послуг (тобто з вартості своєї винагороди). Така договірна вартість цієї послуги (винагорода, у тому числі розрахована як відсоток від вартості основних послуг) є базою оподаткування ПДВ повіреного згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПКУ.
Щодо питання 6
Питання пов’язані з формуванням та вдачею фіскального чеку, а також відображення реквізитів які повинні бути зазначені в таких фіскальних чеках потребує з’ясування обставин (механізму) отримання коштів від
Користувачів, та призначення цих коштів, що може бути досліджено у разі деталізації умов господарських договорів.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |