Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкового обліку окремих господарських операцій і, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариством було придбано у нерезидента та ввезено на митну територію України товари (обладнання і запасні частини, далі – товар-1) зі сплатою відповідних митних платежів. Після початку використання такого товару у діяльності Товариства було зʼясовано, що такий товар не відповідає умовам договору (в частині характеристик (довжини) товару) та подальше його використання за призначенням, а також повернення постачальнику є неможливим.
Постачальником на виконання гарантійних зобовʼязань було безоплатно поставлено Товариству аналогічний товар необхідних характеристик (далі – товар-2), який також було ввезено на митну територію України зі сплатою відповідних митних платежів.
Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань.
1. Чи має Товариство право включити до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену при ввезенні безоплатно отриманого від нерезидента товару-2?
2. Чи виникають у Товариства податкові зобовʼязання з ПДВ при зарахуванні на баланс та подальшому використанні у власній господарській діяльності товару-2, безоплатно отриманого він нерезидента на заміну товару-1?
3. Чи виникає у Товариства обовʼязок нарахування податкових зобовʼязань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ на вартість товару-1, який непридатний до подальшого використання, що підтверджується відповідними документами?
4. Як у податковому обліку з податку на прибуток підприємств відображається операція з отримання від нерезидента безоплатно товару-2 в рамках виконання гарантійних зобов’язань / заміни браку: чи збільшує вартість такого товару фінансовий результат до оподаткування (через визнання доходу) та чи застосовуються у цьому випадку коригуючі податкові різниці, передбачені статтею 140 розділу ІІІ ПКУ?
5. Чи включається вартість товару-1, використання якого за цільовим призначенням виявилось неможливим через невідповідність характерстик, до складу витрат у бухгалтерському обліку, та чи коригує така операція фінансовий результат до оподаткування з податку на прибуток підприємств відповідно до розділу ІІІ ПКУ?
6. У разі, якщо безоплатно отриманий товар-2 буде використано при виконанні робіт для замовника, чи вважається така передача товару у складі виконаних робіт безоплатним постачанням товару, та як визначається база оподаткування ПДВ?
7. Чи необхідно коригувати базу оподаткування ПДВ та обʼєкт оподаткування податком на прибуток підприємств у разі, якщо постачальник-нерезидент проводить зарахування (кредитування) взаємних вимог або коригує суму заборгованості за первинним інвойсом на суму наданого бракованого товару (товару-1)?
8. Чи є зазначені у зверненні документи, що засвідчують непридатність товару для використання, достатніми первинними документами для підтвердження обґрунтованості списання майна без нарахування податкових зобовʼязань відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ?
9. Чи вважається виконаним обов’язок щодо дотримання граничних строків розрахунків за імпортною операцією відповідно до статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473 «Про валюту і валютні операції» та чи виникають підстави для нарахування пені за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності, у разі ввезення товару-2 за інвойсом, що не передбачає оплати, на виконання гарантійних / претензійних зобов’язань нерезидента (на заміну бракованого товару) без здійснення грошової оплати, за умови наявності належно оформленої ввізної митної декларації, акта рекламації та претензійного листування з іноземним постачальником?
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи (частина перша статті 9 Закону № 996).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ.
Щодо податку на додану вартість (питання 1-3, 6-8)
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ ПКУ.
Згідно з підпунктами «а», «б» та «в» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, ввезення товарів на митну територію України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Під ввезенням товарів на митну територію України розуміється сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України (далі – МКУ) (підпункт 14.1.211 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є:
товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;
товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками − суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів − виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку − продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.
Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МКУ, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (пункт 190.1 статті 190 розділу V ПКУ).
Датою виникнення податкових зобов’язань з податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 розділу V ПКУ).
При цьому для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ (пункт 198.2 статті 198 розділу V ПКУ).
Згідно з пунктом 201.12 статті 201 розділу V ПКУ документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі ввезення товарів на митну територію України, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).
У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (пункт 189.1 статті 189 розділу V ПКУ).
Згідно з пунктом 192.1 статті 192 розділу V ПКУ, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Щодо питання 1
Податок на додану вартість, сплачений при ввезенні товарів на митну територію України (у тому числі якщо такі товари було безоплатно отримано від нерезидента), включається до складу податкового кредиту платника податку на дату сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V ПКУ на підставі належним чином оформленої митної декларації (незалежно від напрямку використання таких товарів).
Щодо питання 2
Податкові зобовʼязання з податку на додану вартість виникають при ввезенні товарів на митну територію України / здійсненні операцій з постачання на митній території України товарів (у тому числі попередньо ввезених на митну територію України). При зарахуванні на баланс товару, який був отриманий від постачальника-нерезидента безоплатно на заміну раніше поставленого бракованого товару та ввезений на митну територію України, податкові зобовʼязання з ПДВ не виникають.
Щодо питань 3, 8
Якщо ввезені на митну територію України товари починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника ПДВ, то у такого платника ПДВ виникає обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.
Щодо визначення первинних документів, які мають засвідчувати факт списання майна, платнику податку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України як до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996 ).
Щодо питання 6
Платник податку самостійно, відповідно до умов господарських договорів та даних бухгалтерського обліку, визначає, чи придбані (ввезені) ним товари постачаються на митній території України безоплатно, чи їх вартість включається до вартості виготовлених ним товарів/послуг, що постачаються покупцям (замовникам).
Для операцій платника ПДВ з постачання (у тому числі безоплатного) на митній території України товарів, попередньо ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту, база оподаткування визначається за загальним правилом, встановленим пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ – виходячи з їх договірної вартості, але не нижче ціни придбання (без урахування величини митної вартості).
Водночас якщо вартість таких ввезених товарів включається до вартості самостійно виготовлених платником податку товарів/послуг, які використовуються в оподатковуваних ПДВ операціях (постачаються таким платником податку з нарахуванням ПДВ), то нарахування податкових зобовʼязань при передачі таких ввезених товарів у складі товарів/послуг, що постачаються платником податку, окремо не здійснюється.
Щодо питання 7
Пунктом 192.1 статті 192 розділу V ПКУ передбачено можливість коригування податкових зобовʼязань з ПДВ, нарахованих за операціями з постачання на митній території України, у разі наявності підстав, визначених зазначеним пунктом. Що стосується питань коригування податкових зобовʼязань з ПДВ, нарахованих при ввезенні товарів на митну територію України, то із зазначених питань ДПС рекомендує звернутися до Державної митної служби України як до центрального органу виконавчої влади, завданнями якого, зокрема, є:
організація та здійснення ведення обліку і адміністрування митних та інших платежів, контроль за справлянням яких законом покладено на Державну митну службу України, забезпечення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати у повному обсязі платниками податків до відповідного бюджету під час переміщення товарів через митний кордон України та після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення;
надання консультацій з питань практичного застосування окремих норм законодавства з питань митної справи відповідно до МКУ.
Щодо податку на прибуток підприємств (питання 4, 5, 7)
Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.
Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 розділу ІІ ПКУ).
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.
Положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування податком на прибуток підприємств щодо операцій з безоплатного отримання від нерезидента обладнання та запасних частин в рамках гарантійних ремонтів, а також вартості первино ввезеного товару через його невідповідність заявленим параметрам.
Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі належним чином оформлених первинних документів.
Водночас, у разі якщо операції з придбання товарів (робіт, послуг) у нерезидентів підпадають під визначення контрольованих, платник податку самостійно коригує ціни в таких операціях згідно з вимогами підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 розділу І ПКУ та визначає різницю відповідно до положень підпункту 140.5.2 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ ПКУ. Крім того, у разі, коли операції з такими нерезидентами не є контрольованими, застосовуються вимоги підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ ПКУ.
При цьому питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій з безоплатного отримання від нерезидента товару та запасних частин в рамках гарантійних ремонтів, а також вартості первино ввезеного товару через його невідповідність заявленим параметрам, належить до компетенції Міністерства фінансів України, як головного регулятора з питань методології бухгалтерського обліку.
Щодо дотримання граничних строків розрахунків за імпортною операцією (питання 9)
Валютне регулювання – це діяльність Національного банку України та в установлених у Законі України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами.
Водночас Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства, та відповідно до статті 44 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» до
його компетенції у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, і видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій, а також запровадження заходів захисту відповідно до Закону № 2473.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 13 Закону № 2473 Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У частині третій статті 13 Закону № 2473 визначено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Враховуючи зазначене, на валютний нагляд операція з імпорту товарів потрапляє з дати здійснення авансового платежу (попередньої оплати) на користь нерезидента України.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
на сайті або по телефону (044) 495-20-60