X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.11.2026 р. № 6638/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

    Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення ( ) щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

    Платник податків у своєму зверненні повідомив, що є власником 100 відс. статутного капіталу ( ) (далі – Товариства 1). Розмір статутного капіталу ( ) становить ( ) гривень. Ринкова вартість 100 відс. прав на частки в статутному капіталі ( ) становить ( )гривень.

В подальшому платник податків має намір зареєструвати нове ( ) з розміром статутного капіталу ( ) грн та сформувати його шляхом внесення належних йому 100 відс. прав на частки в статутному капіталі ( ).

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи вважається операція з внесення фізичною особою – резидентом – платником податків, належної платнику частки у статутному капіталі ( ) до статутного капіталу іншого Товариства з обмеженою відповідальністю ( ) операцією з продажу інвестиційного активу (часток у статутному капіталі ( ) в розумінні п. 170.2 ст. 170 Кодексу?

2. Враховуючи те, що платник податків поніс інвестиційні витрати на придбання частки в статутному капіталі ( ) в розмірі ( ) грн., та в результаті внесення цих часток в якості внеску до статутного капіталу ( ) платник податків отримає частки ( ) вартістю ( ) грн., чи виникає в платника податків інвестиційний прибуток по операціях з частками ( ) в розмірі ( ) гривень?

3. З огляду на те, що у зв’язку з внесенням часток ( ) в якості внеску до статутного капіталу ( ) платник податків втрачає право власності на частки ( ), чи зобов’язаний платник податків відобразити дану операцію у податковій декларації про майновий стан і доходи за відповідний календарний рік, у якому відбулася така операція?

4. Чи зобов’язаний платник податків в графі 4 Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами (Додаток Ф1 до податкової декларації про майновий стан і доходи), в якості доходу від відчуження часток ( ) відобразити оціночну (згідно рішення загальних зборів та акта приймання-передачі внеску до статутного капіталу) вартість внеску до статутного капіталу іншого Товариства ( ) в сумі ( ) гривень?

5. Якщо передача часток ( ) в якості внеску до статутного капіталу ( ) не вважається доходом від продажу інвестиційного активу в цілях розрахунку інвестиційного прибутку по операціях з таким конкретним інвестиційним активом як частки ( ), то чи має платник податків право не подавати жодних декларацій та/або будь-яких інших документів до податкового органу, в яких міститиметься інформація про втрату права власності на частки ( ) та причини, по яких платник податків не повинен сплачувати жодних податків?

6. Чи вважається акт приймання-передачі належної мені частки у статутному капіталі в ( ) від платника податків до зазначеного вище іншого Товариства з обмеженою відповідальністю ( ) належним документальним підтвердженням витрат на придбання інвестиційного активу – корпоративних прав (часток) в такому іншому Товаристві з обмеженою відповідальністю ( ) – в розумінні п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу?

7. Чи правомірним буде зазначення платником податків в графі 5 Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих від операцій з інвестиційними активами (Додаток Ф1 до податкової декларації про майновий стан і доходи), розміру ринкової вартості ( ) ( грн.), яка була зафіксована в протоколі загальних зборів та акті приймання - передачі внеску до статутного капіталу, в межах відображення операції з майбутнього продажу ( )?

8. Які операції відповідно до положень Кодексу вважаються «обміном одного інвестиційного активу на інший інвестиційний актив» у розумінні п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу?

9. Чи можуть корпоративні права (частки в статутному капіталі товариства) бути одним із інвестиційних активів, які є предметом «обміну одного інвестиційного активу на інший інвестиційний актив» у розумінні п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу?

10. Якщо операція з внесення фізичною особою корпоративних прав (часток у статутному капіталі товариства) до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права такої юридичної особи вважається «обміном одного інвестиційного активу на інший інвестиційний актив» у розумінні п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу, то яким чином для цілей оподаткування визначаються дохід від відчуження переданого інвестиційного активу, його вартість придбання та інвестиційний прибуток фізичної особи?

11. Яка з наведених норм Кодексу підлягає застосуванню як спеціальна щодо операції внесення фізичною особою - резидентом належного їй інвестиційного активу (частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю) до статутного капіталу іншого товариства в обмін на його корпоративні права (частку в статутному капіталі): п.п. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 Кодексу, яким встановлено загальне звільнення від оподаткування суми майнового чи немайнового внеску до статутного капіталу юридичної особи - емітента корпоративних прав в обмін на такі корпоративні права, чи абзац другий п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу, яким операції з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив прирівнюються до продажу інвестиційного активу з виникненням об'єкта оподаткування у вигляді інвестиційного прибутку? Чи залежить застосування п.п. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 Кодексу від того, чи є предметом внеску до статутного капіталу вже наявний у платника податків інвестиційний актив у розумінні підпункту «а» п.п. 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 Кодексу, чи інше майно (майнові права), яке не має ознак інвестиційного активу?

Щодо першого-одинадцятого питань

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначено Законом України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275).

Згідно зі ст. 12 Закону № 2275 розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Відповідно до ст. 13 Закону № 2275 вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою (ст. 21 Закону № 2275).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб’єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначено Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ст. 3 Закону № 2658 оцінка, зокрема, майна – це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно – правовими актами, зазначеними в ст. 9 Закону № 2568, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.

Статтею 7 Закону № 2658 визначено випадки проведення оцінки майна.

Так, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов’язковим, зокрема, з метою оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.

Відповідно до п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу корпоративні права – права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу.

Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного капіталу юридичної особи – емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права (п.п. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Відповідно до п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п.п. 3 і 4 
п. 170.13
1 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) та строки сплати податків передбачено ст. 179 Кодексу, згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи відповідно до Кодексу.

Разом з тим відповідно до п. 179.2 ст. 179 Кодексу обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, від податкових агентів, які згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу.

Таким чином, дохід у вигляді суми (оціночної вартості) немайнового внеску (корпоративних прав) платника податку – фізичної особи до статутного капіталу юридичної особи – резидента – емітента корпоративних прав в обмін на такі корпоративні права не включається у повному обсязі до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, тобто не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, а отже положення п. 170.2 ст. 170 Кодексу не застосовуються та обов’язку щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи у Вас не виникає за умови відсутності інших підстав для її подання.

Разом з тим, перелік доходів, який включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).

При цьому об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу, згідно з п.п. 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 94 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, з урахуванням норм пп.170.2.4 – 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції, зокрема, з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи – резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Згідно з п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Відповідно до п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Згідно з п.п. «а» п.п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 Кодексу не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу.

Порядок нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу і п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Враховуючи викладене, дохід, отриманий фізичною особою – резидентом у вигляді інвестиційного прибутку від продажу інвестиційного активу (корпоративного права) включається до її загального річного оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах. При цьому об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати (вартість внеску до статутного капіталу товариства), пов’язані з придбанням зазначеного корпоративного права.

Крім того, слід зазначити, що внесення корпоративних прав до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права цієї юридичної особи не є операцією з обміну у розумінні п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу платники зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частиною другою ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закону № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону № 996 визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Обов’язкові реквізити, які повинні мати первинні документи передбачено ст. 9 Закону № 996).

Таким чином, документальним підтвердженням витрат, понесених фізичною особою на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав), мають бути документи, що засвідчують факт передачі майнового або немайнового внеску, як вкладу до статутного капіталу юридичної особи (зокрема, акт приймання-передачі, за умови, що він містить усі реквізити, визначені ст. 9 Закону № 996), звіт про оцінку (акт оцінки) цього внеску, рішення загальних зборів учасників товариства про затвердження грошової оцінки вкладу та інші документи первинного обліку. Тобто наявність лише рішення загальних зборів учасників товариства та акту прийому – передачі немайнового внеску є недостатніми для підтвердження вартості корпоративних прав, які були внесені до статутного капіталу юридичної особи – емітента корпоративних прав в обмін на корпоративні права цього емітента.

Разом з цим наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжуються.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.