Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, основним видом діяльності Товариства є рекламна діяльність за кодом 73.11 «Рекламні агентства».
Так, Товариством надано послуги з розміщення реклами в мережі інтернет: 31.08.2026 на суму 299 600 грн, за які 15.09.2026 отримано оплату в повному обсязі; 30.09.2026 на суму понад 2 000 000 грн, оплата за які запланована на 05.11.2026.
З огляду на викладене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Щодо обов’язкової реєстрації платником податку на додану вартість (далі – ПДВ):
1.1. Чи вважається 30.09.2026 датою, на яку Товариство досягло обсягу оподатковуваних операцій понад 1 000 000 грн відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V Кодексу, якщо саме цією датою складено акт на суму понад 2 000 000 грн?
1.2. У який строк у такому випадку Товариство повинно подати реєстраційну заяву за формою № 1-ПДВ та з якої дати Товариство вважається зареєстрованим платником ПДВ?
2. Щодо операції від 30.09.2026:
2.1. Чи виникають за операцією від 30.09.2026 податкові зобов’язання з ПДВ, якщо на дату складання акту виконаних робіт Товариство ще не було зареєстроване платником ПДВ, однак виник обов’язок щодо обов’язкової реєстрації платником ПДВ?
2.2. Якщо податкові зобов’язання з ПДВ за зазначеною операцією виникають, яка саме дата є датою їх виникнення: 30.09.2026, дата внесення запису про Товариство до Реєстру платників ПДВ, 05.11.2026 — дата отримання повної оплати одним платежем, чи інша дата?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).
Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та фіксують факт її здійснення.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території Україні.
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).
Порядок реєстрації особи як платника ПДВ та анулювання такої реєстрації регулюється статтями 180 − 184 розділу V Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників ПДВ, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (далі – Положення № 1130).
Коло осіб, які для цілей оподаткування ПДВ мають право або зобов’язані бути зареєстровані як платники податку, визначено у підпункті 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пункті 180.1 статті 180 розділу V Кодексу. Зокрема, такою особою є юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.
Статтями 181 та 182 розділу V Кодексу визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватися як в обов’язковому порядку, так і за добровільним рішенням.
Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачанням товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування ПДВ), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 розділу V Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої — третьої групи.
Згідно з пунктом 183.2 статті 183 розділу V Кодексу у разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного обсягу оподатковуваних операцій.
При цьому відповідно до пункту 49.20 статті 49 розділу ІІ Кодексу та абзацу восьмого пункту 3.11 розділу III Положення № 1130, якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день.
Відповідно до пункту 183.9 статті 183 розділу V Кодексу та абзацу сьомого пункту 3.11 розділу III Положення № 1130 внесення запису до Реєстру платників ПДВ здійснюється протягом трьох робочих днів після надходження заяви, і особа вважається зареєстрованою платником ПДВ з дати внесення такого запису до Реєстру.
Будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ, і у випадках та в порядку, передбачених статтею 183 розділу V Кодексу, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або не сплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (пункт 183.10 статті 183 розділу V Кодексу)
Пунктом 187.1 статті 187 розділу V Кодексу встановлено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.
Разом з тим, відповідно до пункту 201.8 статті 201 розділу V Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 розділу V Кодексу.
Враховуючи зазначене, якщо у платника ПДВ перша подія (відвантаження товарів, оформлення документа на постачання послуг або зарахування коштів від покупця) відбулася до його реєстрації платником ПДВ, а друга подія відбулася після такої реєстрації платником ПДВ, то податкове зобов’язання з ПДВ за такою операцією не нараховується. за умови, що такий платник не обрав касовий метод визначення податкового зобов’язання.
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Щодо пунктів 1.1 та 1.2 питання 1
Виходячи з наведених даних щодо здійснення Товариством операцій з постачання рекламних послуг та на підставі складеного первинного документа — акта виконаних робіт від 30.09.2026 на суму понад 2 000 000 грн — Товариством вперше досягнуто передбачений пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу обсяг оподатковуваних операцій (1 000 000 грн), тому саме 30.09.2026 є датою виникнення обов’язку щодо обов’язкової реєстрації платником ПДВ.
Визначений пунктом 183.2 статті 183 розділу V Кодексу граничний строк подання реєстраційної заяви за формою № 1-ПДВ (10 жовтня 2026 року) припадає на вихідний день (суботу), тому останній день строку її подання відповідно до пункту 49.20 статті 49 розділу ІІ Кодексу та абзацу восьмого пункту 3.11 розділу III Положення № 1130 є перший робочий день — 12 жовтня 2026 року (понеділок).
Зареєстрованим платником ПДВ Товариство вважається з дати внесення контролюючим органом відповідного запису до Реєстру платників ПДВ (протягом трьох робочих днів після надходження заяви).
Щодо пунктів 2.1 та 2.2 питання 2
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу нарахування податкових зобов’язань здійснюється на дату події, що сталася раніше. У наведеній у зверненні ситуації першою подією є оформлення акта виконаних робіт (30.09.2026), тобто операція з надання рекламних послуг фактично відбулася в період, коли Товариство не було зареєстровано платником ПДВ, а отже, відповідно до норм пункту 201.8 статті 201 розділу V Кодексу Товариство не мало права на нарахування податкових зобов’язань з ПДВ та складання податкових накладних.
Зарахування коштів 05.11.2026 є оплатою вартості послуг, які були фактично надані до набуття Товариством статусу платника ПДВ, та є другою подією в межах цієї операції. Застосування касового методу (визначення зобов’язань за датою надходження коштів) нормами Кодексу для зазначеного у зверненні виду діяльності (розміщення реклами) не передбачено. Таким чином, зарахування коштів 05.11.2026 після реєстрації Товариства платником ПДВ не створює податкових зобов’язань з ПДВ та обов’язку складання податкової накладної.
Відповідно до норм чинного законодавства (стаття 36 розділу I Кодексу) платник податку зобов’язаний самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ним операцій тим, які перераховані Кодексом.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |