X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.11.2026 р. № 6643/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

   Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення від ( ), щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомила, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 3 групи 5 відсотків, надає гостям будинки для тимчасового проживання (короткострокова оренда).

Будинки є об'єктами житлової нерухомості, набутими в шлюбі, тобто є об'єктом спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 Сімейного кодексу України). Право власності зареєстроване на чоловіка. Право платника користуватися та розпоряджатися майном випливає зі статусу співвласника (ст. 65 СК України), а також з письмової згоди співвласника. Кількість будинків: 3, загальна площа кожного: до 100 кв. метрів.

Враховуючи викладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1.Чи може фізична особа - підприємець, що надає в оренду (тимчасове проживання) житлову нерухомість, яка є спільною сумісною власністю подружжя, але зареєстрована на чоловіка, обрати 2 групу єдиного податку? Чи вимагає ст. 291 Кодексу, щоб фізична особа - підприємець була власником за державною реєстрацією?

2. Чи поширюються на фізичну особу - підприємця 2 групи обмеження, щодо площі житлової нерухомості, яку можна здавати в оренду (ст. 291 Кодексу)? Якщо так, то як їх застосовувати до кожного об'єкта окремо чи до їх сукупності?

3. Чи належить діяльність з надання житла для тимчасового проживання до видів діяльності, дозволених для 2 групи платників єдиного податку (послуги населенню / платникам єдиного податку), і чи не підпадає вона під обмеження для 2 групи за КВЕД?

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Умови, відповідно до яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, визначені у п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Згідно з п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання – фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 кв. метрів.

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої – третьої груп передбачено ст. 292 Кодексу.

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Щодо першого питання

Фізична особа – підприємець має право обрати спрощену систему оподаткування за умови дотримання усіх вимог визначених главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, зі змінами, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику.

Таким чином, з питання правомірності надання фізичною особою – підприємцем (дружиною) в оренду нерухомого майна, яке набуто в шлюбі та власником якого є фізична особа (чоловік), доцільно звернутися до Міністерства економіки та довкілля України і Міністерства юстиції України.

Щодо другого питання

Якщо загальна площа усіх житлових приміщень та/або їх частини перевищує 400 кв.м, то така фізична особа – підприємець, що здійснює діяльність з надання в оренду власної нерухомості, не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Така фізична особа може надавати нерухомість в оренду як фізична особа - підприємець за загальною системою оподаткування або як фізична особа - не суб'єкт господарювання.

Щодо третього питання

Відповідно до абзацу першого п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постачання послуг – це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Частиною першою ст. 901 глави 63 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, оскільки на підставі договору оренди фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку здійснюється передача у користування нерухоме майно, тобто відбувається у розумінні Кодексу постачання послуги, то оренда з метою застосування норм п. 291.4 ст. 291 Кодексу є послугою.

При цьому фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи, має право надавати послуги з надання в оренду житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких не перевищує 400 квадратних метрів виключно платникам єдиного податку та/або населенню (фізичним особам).

Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності ДК 009:2010.

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010, затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457, зі змінами та доповненнями, (далі – КВЕД ДК 009:2010).

Абзацом другим розділу 1 КВЕД ДК 009:2010 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.

КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків.

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаци восьмий, десятий розділу 1 КВЕД ДК 009:2010).

При цьому наказом Державного комітету статистики України від 23 грудня 2011 року № 396 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій національного класифікатора ДК 009:2010 «Класифікації видів економічної діяльності».

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку за власним бажанням обирає відповідно до КВЕД ДК 009:2010 вид господарської діяльності, який планує здійснювати.

Враховуючи викладене, для отримання більш детальної інформації з питання визначення КВЕД ДК 009:2010 доцільно звернутися до Державної служби статистики України.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.